Дердл-Дор

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дердл-Дор, Дорсет

Дердл-Дор (англ. Durdle Door, іноді — Durdle Dor) — природна вапнякова арка на Юрському узбережжі поблизу села Лалворт у графстві Дорсет, Англія.[1]

Перебуває у приватній власності Велдів[2] — сімейства, яке у графстві Дорсет володіє територією площею близько 50 км2 загалом, відомою як «Маєток Лалворт[en]».[3] Територія відкрита для публічного доступу. Назва Дердл (англ. Durdle) походить від давньоанглійського слова «thirl», яке означає «отвір» або «свердловина»[4], тоді як англ. Door перекладається як «двері».

Геологія[ред. | ред. код]

Форма берегової лінії поблизу Дердл-Дор обумовлюється її геологією — як контрастом твердості різних шарів порід, так і локальними візерунками геологічних розломів і складок.[5] Арка утворилась на узбережжі тихоокеанського типу, де смуги гірських порід пролягають паралельно до берегової лінії. Шари порід виглядають як майже вертикальні виступи, тоді як товщина смуг цих порід — порівняно незначна. Початково вздовж цього узбережжя простягалася смуга резистентного портландського вапняку — того ж самого, який можна знайти за милю звідси вздовж узбережжя, де вона формує вузький прохід у бухту Лалворт-Коув.[6] За вапняком розташована 120-метрова смуга значно слабших порід, які легко піддаються ерозії, а ще далі — значно товстіша смуга міцніших крейдяних порід, з яких утворений кряж Пербек-Гіллз.[5] Ці стрімкі схили є частиною геологічного утворення, відомого як «Лалвортські складки», яке саме є частиною ширшої монокліналі (різновид геологічної складки з нахилом в один бік), утвореної під час формування Альп у середній період Кайнозою.[5][7]

Вид на мис Дердл-Дор «іззаду», зі сходу, де помітні залишки більш резистентних шарів у затоці Ман-О'Вор

Вапняк і крейда в районі Дердл-Дор перебувають ближче, аніж на території містечка Свонидж, розташованого за 16 км на схід від мису, де відстань до шарів цих порід становить близько 3 км.[8] Навколо цієї частини узбережжя майже весь вапняк зник під впливом морської ерозії, тоді як його залишки утворюють невеликий мис, частиною якого є природна арка. Ерозія на західному кінці вапнякової смуги і спричинилася до утворення арки.[5] Команди ЮНЕСКО стежать за станом як арки, так і прилеглого пляжу.[9]

120-метровий перешийок, який з'єднує вапнякові й крейдові породи, утворений із 50-метрової смуги портландського вапняку, вузької й стиснутої смуги глини й пісків вілденської групи[en] крейдяного періоду, а також вузьких смуг зеленуватого піску й пісковика.[7]

У затоці Ман-О'Вор — невеликій бухті одразу ж на схід від Дердл-Дор, — смуга портландського та пербецького вапняку не щезла цілком під впливом ерозії, і вона й досі має форму скель, що височіють над морськими хвилями на березі.[10] Так само й неподалік на заході, у відкритому морі, відслонення еродованого вапняку утворює ряд невеличких кам'янистих острівців, кожен з яких має власну назву (зі сходу на захід): Балл, Блайнд-Кау, Кау та Калф (укр. Бик, Сліпа Корова, Корова та Теля, відповідно).[10]

Оскільки берегова лінія в цій місцевості загалом є ландшафтом, що постійно піддається ерозії, каменепади і зсуви ґрунту тут не є рідкісними явищами; особливо масштабний зсув ґрунту відбувся одразу ж на схід від Дердл-Дор у квітні 2013 року, в результаті чого було зруйновано частину пішохідного шляху South West Coast Path.[11]

Етимологія[ред. | ред. код]

Давніх письмових історичних свідчень про цю природну арку немає,[12] хоч вона й зберегла назву, яку отримала, ймовірно, ще понад тисячу років тому.[10] Наприкінці вісімнадцятого століття з'явився опис «чудесної арки дверного отвору в камені» (англ. «magnificent arch of Durdle-rock Door»),[10] а на початку дев'ятнадцятого її на картах позначали назвами «Duddledoor», «Durdle» та «Dudde Door». 1811 року перша військово-топографічна мапа цієї місцевості позначила її як «Dirdale Door».[12] Слово «Durdle» походить від давньоанглійського «thirl», яке означає «проколювати»,[10] «бурити» чи «свердлити»,[4] яке у свою чергу походить від слова «thyrel», що означає «отвір».[13] Схожі назви в цьому регіоні мають Дерлстон-Бей та Дерлстон-Гед далі на схід, де наявність прибережного кекура дозволяє припускати можливість існування тут арки в минулому, а в сусідньому графстві Девон, на заході, є аркоподібна скеля під назвою Терлстоун.[10] Частина «Дор» (англ. Door) у назві, ймовірно, означала колись те ж саме, що й у сучасній англійській мові, а саме — «двері», що натякає на аркоподібну форму скелі;[12] існує згадка кінця дев'ятнадцятого століття, де це геологічне утворення окреслюють як «двері в сарай» (англ. Barn-door), та описують як таке, що є «достатньо високим, щоб крізь нього міг пройти вітрильник середніх розмірів.»[10]

Люди на пляжі дають змоги скласти уявлення про розмір арки. На горизонті видно острів Портланд.

У поп-культурі та літературі[ред. | ред. код]

Біля Дердл-Дор іноді знімали музичні відеокліпи. Зокрема, там було знято частини відеокліпів на такі пісні: «Shout» гурту Tears for Fears, «Loverboy» Біллі Оушена, та «Saviour's Day» Кліфа Річарда.[4]

Ландшафт навколо Дердл-Дор використовувався у сценах декількох фільмів, серед яких — «Уайльд» (1997) зі Стівеном Фраєм,[2][4] «Моя жахлива няня»[2] з Еммою Томпсон, а також «На віддалі від оскаженілого натовпу[en]» 1967 року[4] (останній також знімали поблизу Скретчі-Боттом — долини, розташованої неподалік від Дердл-Дор),[14] та боллівудський фільм «Хаусфул 3».[15]

Дитяче оповідання Рона Доусона під назвою «Скері Боунз зустрічає динозаврів юрського узбережжя» створює міф про появу Дердл-Дор, згідно з яким невідомий науці динозавр на ім'я Дердл Дорус (англ. Durdle Doorus) магічним чином перетворюється на скелю.[16]

Уродженець Дорсета Артур Моул, — друг Томаса Гарді та місіонер у Китаї, — написав ці рядки про Дердл-Дор для своєї книги поезії 1879 року «Пісні про небеса й домівку, написані на чужій землі»:[17]

Shall the tide thus ebb and flow for ever?
and for evermore
Rave the wave and glance the ripple through the
rocks at Durdle Door?
Вид зі скель над Дердл-Дор надвечір, із дощем, що наближається з моря

Примітки[ред. | ред. код]

  1. West, I.W., 2003. «Durdle Door; Geology of the Dorset Coast». Southampton University, UK. Version H.07.09.03.
  2. а б в Aislinn Simpson (13 серпня 2009). UAE hotel draws condemnation over use of Durdle Door image on website. The Daily Telegraph (London). Процитовано 8 серпня 2013. 
  3. The Purbeck Gazette. Архів оригіналу за 23 вересня 2012. Процитовано 6 April 2012. 
  4. а б в г д Durdle Door. worldheritagecoast.net. Процитовано 8 серпня 2013. 
  5. а б в г Nowell, D. A. G. «The geology of Lulworth Cove, Dorset.» Geology Today 14 (1998): 71–74.
  6. Lulworth Cove & Crumple – a geography pilgrimage. jurassiccoast.org. Архів оригіналу за 19 грудень 2013. Процитовано 12 серпня 2013. 
  7. а б Phillips, W. J. «The structures in the Jurassic and Cretaceous rocks on the Dorset coast between White Nothe and Mupe Bay.» Proceedings of the Geologists' Association 75.4 (1964): 373-IN1.
  8. Arkell, W. J., 1947. The geology of the country around Weymouth, Swanage, Corfe and Lulworth. Mem. geol. Surv. UK
  9. Monitoring the coast. jurassiccoast.org. Архів оригіналу за 8 листопад 2015. Процитовано 12 серпня 2013. 
  10. а б в г д е ж Ian West. Durdle Door, West of Lulworth Cove, Dorset. Geology of the Wessex Coast of Southern England. Процитовано 10 серпня 2013. 
  11. Dorset coast path collapse: 'Massive' cliff fall near Durdle Door. BBC News. 30 квітня 2013. Процитовано 12 серпня 2013. 
  12. а б в Locations: Durdle Door. the dorsetpage.com. 2000. Архів оригіналу за 5 січня 2012. Процитовано 11 серпня 2013. 
  13. Patrick Hanks, ред. (1985). Collins English Dictionary. William Collins Sons & Co. Ltd. ISBN 0 00 433078-1. 
  14. Far from the Madding Crowd (1967) — Filming locations. Процитовано 25 October 2008. 
  15. IDWLF on Twitter. Процитовано 20 травня 2017. 
  16. Book Description on Amazon.co.uk. Процитовано 9 серпня 2013. 
  17. Moule, Arthur Evans (1879). Songs of heaven and home, written in a foreign land. с. 22. 

Література[ред. | ред. код]

  • Arkell, W.J., 1978. The Geology of the Country around Weymouth, Swanage, Corfe and Lulworth, 4th pr.. London: Geological Survey of Great Britain, HMSO.
  • Davies, G.M., 1956. A Geological Guide to the Dorset Coast, 2nd ed.. London: Adam & Charles Black.
  • Perkins, J.W., 1977. Geology Explained in Dorset. London: David & Charles.

Посилання[ред. | ред. код]

Координати: 50°37′16″ пн. ш. 2°16′36″ зх. д. / 50.62111° пн. ш. 2.27667° зх. д. / 50.62111; -2.27667