Дерев'янченко Дмитро Хрисанфович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дерев'янченко Дмитро Хрисанфович
Народився 1902
Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер 1956
Москва, СРСР
Діяльність державний діяч
Партія КПРС

Дмитро Хрисанфович Дерев'янченко (нар. 1902(1902), місто Макіївка Області Війська Донського, тепер Донецької області — 1956, місто Москва, тепер Російська Федерація) — український радянський партійний діяч, інженер, 2-й секретар Миколаївського обкому КП(б)У.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині робітника-електромонтера. У 1914 році закінчив дві групи Макіївської народної школи. У травні 1915 — листопаді 1917 року — слюсар шахти «Іван» у місті Макіївці.

У листопаді 1917 — лютому 1921 року — червоногвардієць, червоноармієць Макіївського партизанського загону 1-го радянського стрілецького полку і 115-го кавалерійського полку РСЧА на Південно-Західному і Південному фронтах.

У лютому — липні 1921 року — уповноважений комітету допомоги голодуючим, у липні 1921 — вересні 1924 року — слюсар майстерні Ясиновського рудника Донецької губернії. У 1922 році вступив до комсомолу.

Член РКП(б) з вересня 1923 року.

У вересні 1924 — вересні 1926 року — студент Сталінської радянської партійної школи 2-го ступеня.

У вересні 1926 — квітні 1929 року — завідувач організаційного відділу Чистяковського районного комітету КП(б)У на Донбасі. У квітні 1929 — січні 1930 року — шахтокеруючий рудоуправління у місті Чистякове. У січні — вересні 1930 року — завідувач будівельної контори у місті Чистякове на Донбасі.

У вересні 1930 — лютому 1936 року — студент Миколаївського суднобудівного інституту, здобув спеціальність інженера-механіка.

У лютому 1936 — жовтні 1937 року — помічник будівельника, інженер-будівельник Миколаївського суднобудівного заводу.

У вересні 1937 — травні 1938 року — 2-й секретар Організаційного бюро ЦК КП(б)У по Миколаївській області, 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

Заарештований 20 липня 1938 року. Перебував у в'язниці. У квітні 1939 року звільнений з ув'язнення.

У червні — серпні 1939 року — інженер-будівельник Миколаївського суднобудівного заводу № 200. У серпні 1939 — жовтні 1941 року — інженер-будівельник кораблів, у жовтні 1941 — грудні 1942 року — інженер Сталінградського заводу № 264 із судноверф'ю у Сарепті.

У грудні 1942 — квітні 1944 року — уповноважений Держплану СРСР по Алтайському краю. У квітні — вересні 1944 року — заступник голови виконавчого комітету Алтайської крайової ради депутатів трудящих РРФСР.

У вересні 1944 — жовтні 1946 року — уповноважений Держплану СРСР у місті Сумах. У листопаді 1946 — липні 1949 року — уповноважений Держплану СРСР у місті Ізмаїлі.

У липні 1949 — квітні 1952 року — заступник начальника відділу, у квітні — грудні 1952 року — старший інженер, у грудні 1952 — червні 1953 року — заступник начальника відділу, у червні 1953 — 1956 року — старший інженер відділу машинобудування Держплану СРСР у Москві.

Помер у жовтні 1956 року в Москві.

Джерела[ред. | ред. код]