Дереш Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Дереш Олександр Васильович
 Молодший лейтенант
Загальна інформація
Народження 16 серпня 1974(1974-08-16)
Львів
Смерть 22 серпня 2016(2016-08-22) (42 роки)
Врубівка
Поховання Личаківський цвинтар
Громадянство Україна Україна
Alma Mater Національний лісотехнічний університет України, Львівський національний університет імені Івана Франка
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Ракетні війська та артилерія
Формування
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)
CMNS: Дереш Олександр Васильович у Вікісховищі

Олекса́ндр Васи́льович Де́реш (нар. 16 серпня 1974(19740816) — 22 серпня 2016) — молодший лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1974 року у місті Львів; закінчив львівську СШ № 30. Протягом 1993—1994 років проходив строкову службу у Прикордонних військах. 1997 року закінчив Український державний лісотехнічний університет, здобув спеціальність «інженер-технолог деревообробки»; працював менеджером у ЗАТ «Львівтурист». 2005 року закінчив правничий факультет Львівського університету ім. І. Франка, працював за фахом юриста.

Активну участь брав у подіях Революції Гідності. 4 вересня 2014 року пішов до війська добровольцем. Служив солдатом, згодом сержантом. Після демобілізації підписав контракт на військову службу в 44-й артилерійській бригаді. 20106 року після закінчення офіцерських курсів в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана П.Сагайдачного отримав звання молодшого лейтенанта. Командир взводу — старший офіцер батареї, т.в.о. командира 5-ї гарматної артилерійської батареї 2-го гарматного артилерійського дивізіону.

22 серпня 2016 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Врубівка (Попаснянський район).

26 серпня 2016-го похований у Львові, Личаківське кладовище, поле почесних поховань № 76.

Без Олександра лишилася дружина та двоє дітей — донька Марія 2001 р.н. і син Андрій 2006 р.н.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1].
  • у серпні 2015 року нагороджений Почесною відзнакою 44-ї бригади
  • недержавою нагородою Орден «Сталевий хрест непереможних».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 27 червня року № 189/2018 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]