Державна дума України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державна дума України
(Держдума України)
Загальна інформація
Країна Україна
Дата створення25 лютого 1992
Дата скасування27 жовтня 1992
Керівне відомствоАдміністрація Президента України
Кількість співробітників62 осіб (1992)
ГоловаЛеонід Кравчук
Заступник головиВітольд Фокін (1991—1992)

Валентин Симоненко (02.10.1992—12.10.1992)

Леонід Кучма (19.10.1992—27.10.1992)
Підвідомчі органиКолегія з питань економічної політики
Колегія з питань науково-технічної політики
Колегія з питань гуманітарної політики
Колегія з питань правової політики
Ключові документиУказ Президента України від 25 лютого 1992 року № 99/92 «Про Державну Думу України»
Указ Президента України від 6 березня 1992 року № 37/92-рп «Про затвердження Положення про Державну думу України, матеріальне забезпечення Державних радників України, фонд заробітної плати та чисельність апарату Державних радників України»
Указ Президента України від 27 жовтня 1992 року № 544/92 «Про реорганізацію Адміністрації Президента України»

Державна дума України — державний орган створений указом Президента України від 25 лютого 1992 року[1] з метою вироблення основних напрямів та принципів діяльності органів виконавчої влади[2]. Існував до кінця 1992 року коли був ліквідований Указом президента України як неефективний[2].

Функції

[ред. | ред. код]

Думі відводилася роль органу, який мав допомагати главі держави і виконувати владні обов'язки у здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики. На державну думу покладалися, зокрема, такі функції і повноваження:

  1. розробка та обґрунтування цілісної державної соціально-економічної, гуманітарної, науково-технічної та правової політики за умов розвитку ринкових відносин і побудови демократичної правової держави;
  2. створення механізмів реалізації стратегії розвитку відповідних сфер суспільного і державного життя та підготовка проєктів програм для розгляду і затвердження Президентом України, аналіз процесу їх здійснення;
  3. визначення основних напрямів внутрішньої і зовнішньоекономічної політики України, розробка пропозицій щодо розвитку ресурсного, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу країни тощо[2].

Діяльність

[ред. | ред. код]

Головою Державної думи України був Президент України, його заступником — Прем'єр-міністр України. У структурі Думи працювало 4 колегії (з питань економічної, науково-технічної, гуманітарної та правової політики), очолювані державними радниками України, відповідно О. Ємельянов, І. Юхновський, М. Жулинський та О. Ємець[1]. Всього Державна дума України складалася з 62 осіб — провідних фахівців різних галузей науки і практики. У засіданнях Думи та її колегій з правом дорадчого голосу брали участь міністри, а також запрошувалися представники зацікавлених відомств, експерти, консультанти. Державна Дума проіснувала до кінця року, але так і не стала ефективним органом управління і була ліквідована 27 жовтня 1992 року[2][1].[3]

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б в Початок державотворчих процесів. Архів оригіналу за 14 липня 2013. Процитовано 4 серпня 2011.
  2. а б в г В. М. Кампо. Державна дума України. www.zakony.com.ua. Архів оригіналу за 26 листопада 2011. Процитовано 4 серпня 2011.
  3. Про реорганізацію Адміністрації Президента України. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 2 лютого 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]