Державна служба України з етнополітики та свободи совісті

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті
(Держетнополітики)
Загальна інформація
Юрисдикція	Україна
Дата створення	2019
Штаб-квартира	Вул. Прорізна, 15 (5 поверх)
Річний бюджет	64 043 100 ₴
Голова	Віктор Єленський
Перший заступник Голови	Віктор Войналович
Заступник Голови	Ігор Лоссовський
dess.gov.ua

Державна служба України з етнополітики та свободи совісті — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра Кабінету Міністрів України. Держетнополітики входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних відносин, релігії та захисту прав національних меншин в Україні.

Історія

1 листопада 1991 року вищий законодавчий орган України ухвалив «Декларацію прав національностей України», в якій конкретизував задекларовані принципи. Національні меншини України у референдумі 1 грудня 1991 підтвердили волю українського народу до державної незалежності. Принципове значення в цьому відношенні мало прийняття Закону про громадянство України (8 жовтня 1991).

Указом Президента України від 29 квітня 1992 створено Фонд розвитку культур національних меншин України, а 25 червня 1992 Верховна Рада України ухвалила Закон України Про національні меншини в Україні. Його основні положення ввійшли до Конституції України.

26 липня 1996 Указом Президента України «Про зміни в системі центральних органів виконавчої влади України» створено Державний комітет України у справах національностей та міграції (Держкомнацміграції), який забезпечував реалізацію державної політики у сфері міжнаціональних взаємин, прав національних меншин та української діаспори, міграційних відносин. Для задоволення потреб національних меншин ухвалено Державну програму відродження та розвитку освіти національних меншин України.

13 вересня 2001 року Президент України Л. Д. Кучма підписав Указ за № 836/2001 «Про Державний комітет України у справах національностей та міграції». Цей важливий документ ще раз підтвердив, що Україна послідовно продовжує курс на гармонізацію міжнаціональних відносин, підтримання атмосфери доброзичливості та консолідації всього українського суспільства, відновлення історичної справедливості щодо народів, депортованих за радянських часів, забезпечення прав біженців, задоволення національно-культурних потреб українців, які проживають за межами держави.

Згодом комітет було реформовано у Державний комітет України у справах національностей і релігій.

Комітет ліквідований 9 грудня 2010, а функції з реалізації державної політики у сферах міжнаціональних відносин, захисту прав національних меншин України, релігії покладені на Міністерство культури України. Процес ліквідації Комітету та реорганізації Міністерства культури тривав до жовтня 2011 року, що призвело до ускладнень із реєстрацією статутів (і змін до них) релігійних організацій, які відповідно до чинного законодавства має здійснювати державний орган у справах релігій.

12 червня 2019 року Кабінет Міністрів України створив окрему Державну службу України з етнополітики та свободи совісті, яка буде координуватися Кабміном через Міністерство культури України, а її штат і матеріально-технічне забезпечення будуть сформовані на базі Департаменту у справах релігій і національностей.

21 серпня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про затвердження Положення про Державну службу України з етнополітики та свободи совісті та внесення змін до Положення про Міністерство культури України».

26 лютого 2020 року Кабінетом Міністрів України Головою Державної служби України з етнополітики та свободи совісті призначено Богдан Олену Володимирівну.

18 березня 2020 року Державну службу України з етнополітики та свободи совісті зареєстровано як юридичну особу.

Сучасна діяльність у сфері етнополітики

1 липня 2023 року набрав чинності Закон України «Про національні меншини (спільноти) України», який визначає повноваження центрального органу виконавчої влади, що формує та реалізує державну політику у сфері національних меншин (спільнот).

При Державній службі України з етнополітики та свободи совісті діють консультативні органи — Експертна рада з питань етнополітики та Експертна рада з питань свободи совісті.

У 2024 році Державна служба України з етнополітики та свободи совісті виступила ініціатором запровадження в Україні Дня міжнаціональної злагоди і культурного розмаїття, розробивши проєкт відповідного указу Президента.

За ініціативи Державної служби України з етнополітики та свободи совісті у 2025 році було започатковано Всеукраїнський форум національних меншин (спільнот) та корінних народів України. У ньому беруть участь представники національних меншин і корінних народів України. Програма заходу містить культурні презентації, громадські та політичні дискусії .

Сучасна діяльність у сфері релігійної політики

В новому уряді Шмигаля, замість увільненої Олени Богдан, посаду голови ДЕСС зайняв Віктор Єленський. За його наказом, в 2022 році було доповнено Експертну раду з питань свободи совісті, в яку увійшли двоє прихильників УПЦ-МП: Віктор Бондаренко (доктор філософських наук, професор, завідувач кафедри богослов’я та релігієзнавства Українського державного університету імені Михайла Драгоманова) та Володимир Бурега (проректор з науково-богословської роботи Київської духовної академії УПЦ-МП). Також, до ради увійшов відомий до 2016 року як публіцист УПЦ-МП релігієзнавець та філософ Юрій Чорноморець, згадуваний як член ради з початку 2023 року.

1 липня 2023 року набирає чинності Закон України «Про національні меншини (спільноти) України», згідно з яким визначаються повноваження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері національних меншин (спільнот).

В якості консультативних органів служби діють Експертна рада з питань етнополітики та Експертна рада з питань свободи совісті.

За участі голови ДЕСС Віктора Єленського, протягом 2025 року затверджується декілька постанов цієї служби, котрі можна розглядати, як дискримінаційні стосовно священнослужителів (особливо нижчого прошарку духовенства: дияконів, ієродияконів, рядових монахів), оскільки розширюють кількість військовозобов’язаних священнослужителів, які підлягають мобілізації.

Зокрема, згідно наказу ДЕСС 5 лютого 2025 року № Н-21/11, лише три категорії священнослужителів можуть підлягати бронюванню від мобілізації: керівники релігійних організацій, заступники керівника, і уповноважені особи. Отже, диякони з цього переліку виключаються. Бронювання або анулювання відстрочки священнослужителів здійснюється засобами Порталу Дія за списками або заявою в електронній формі про анулювання бронювання військовозобов’язаного працівника, які формуються уповноваженою особою ДЕСС; дане формулювання суттєво розширило повноваження ДЕСС.

За ініціативою Віктора Єленського, було затверджено наказ його служби № Н-82/11 від 6 червня 2025 року під назвою: "Перелік юридичних осіб – релігійних організацій, які належать до критично важливих для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період". Там виявився певний анахронізм, оскільки одночасно згадуються місцеві релігійні організації як під назвою УПЦ (ПЦУ), так і під назвою УПЦ-КП. З даного переліку були виключені громади УПЦ-МП.

Отже, з понад 30 тисяч зареєстрованих релігійних організацій, лише 7736 зможуть бронювати 100% свого духовенства. Решта — автоматично втратили таку можливість. Про це 10 червня 2025 року повідомила пресслужба Сухопутних військ України.

Як зазначив Віталій Тараненко, журналіст сайту «Главком»:

"Отже, на «бронь» можуть претендувати керівники релігійних організацій, яких бачить Єдиний державний реєстр, а також священнослужителі, які працюють в релігійних організаціях на умовах трудового договору «в кількості, що є необхідною для забезпечення належної діяльності релігійних організацій». Ця певна розмитість (відсутність квот на бронювання, як в інших професіях), імовірно, створюватиме у майбутньому простір для можливих маніпуляцій".

З подачі ДЕСС, з початку червня 2025 року в Україні стартував процес бронювання військовозобов’язаних священнослужителів із критично важливих релігійних організацій. Бронювання вирішено проводити у два етапи: спочатку – керівників, потім – інших служителів.

Через певну бездіяльність і недопрацювання з боку відповідальних керівників ДЕСС: голови Віктора Єленського, заступника голови Віктора Войналовича та голови відділу релігій ДЕСС Вячеслава Горшкова, сам процес затвердження бронювання для священнослужителів з боку ДЕСС суттєво затягнувся. Саме по цій причині, чимало священнослужителів навіть з юрисдикції УПЦ (ПЦУ) з Волинської, Рівненської, Хмельницької, Тернопільської та інших областей було протиправно мобілізовано, з огляду на не доведену до кінця процедуру бронювання, котра штучно затягувалась через бюрократичні перепони з боку ДЕСС.

З критикою практики бронювання виступив єпископ Віктор Бедь. Він наголошував, що бронювання священнослужителів має низку системних недоліків: формальна прив’язка до трудових відносин, які не відповідають церковній природі служіння; неврахування канонічного статусу священнослужителя; надмірна бюрократизація процедур; залежність бронювання від укомплектованості посад військових капеланів; відсутність чіткого механізму дій у перехідний період між бронюванням і його продовженням.

У результаті виникає парадоксальна ситуація: держава одночасно потребує духовної опіки військовослужбовців і водночас створює ризики кадрового виснаження самих релігійних організацій.

Зокрема, пропонується, щоб поряд із штатними військовими капеланами — мобілізованими та такими, що проходять військову службу — була передбачена можливість залучення діючих священнослужителів релігійних організацій до здійснення капеланського служіння за сумісництвом без обов’язкової мобілізації..

8 травня 2026 року наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) було затверджено оновлений Перелік релігійних організацій, які визнані критично важливими для функціонування економіки. До Переліку включено 10 922 юридичні особи.

Керівники у справах національностей

• Ємець Олександр Іванович (1993–1995) — Міністр України у справах національностей та міграції;
• Євтух Володимир Борисович (1995–1998) — Міністр України у справах національностей та міграції;
• Рудько Микола Олександрович (1998–2000) — Голова Державного комітету України у справах національностей та міграції;
• Середа Григорій Порфирович (2000–2002) — Голова Державного комітету України у справах національностей та міграції;
• Москаль Геннадій Геннадійович (2002–2005) — Голова Державного комітету України у справах національностей та міграції;
• Рудик Сергій Ярославович (2005–2006) — Голова Державного комітету України у справах національностей та міграції;

Керівники у справах релігії

• Колесник Микола Панасович (1992-07.1994) — Голова Ради у справах релігій при Кабінеті Міністрів України;
• Шульга Микола Олександрович (1994–1995) — Міністр України у справах національностей, міграцій та культів;
• Коваль Анатолій Дмитрович (1995–1997) — Голова Державного комітету України у справах релігій;
• Бондаренко Віктор Дмитрович (01.1997-2005) — Голова Державного комітету України у справах релігій;
• Бондарчук Ігор Володимирович (2005–2006) — Директор Державного департаменту у справах релігій при Мінюсті України;

Голови Держкомітету

• Попов Георгій Дмитрович (2006) — в.о. Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій;
• Саган Олександр Назарович (12.2006-05.2009) — Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій;
• Решетніков Юрій Євгенович (05.2009-07.2010) — Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій;
• Богуцький Юрій Петрович (07.2010-12.2010) — Голова Державного комітету України у справах національностей та релігій;

Директори департаменту Мінкульту

• Любчик Володимир Пімонович — від моменту створення у вересні 2011 року по вересень 2013 року
• Мошкола Михайло Іванович — від початку жовтня 2013 року до кінця лютого 2014 року
• Юшкевич Володимир Вячеславович — від початку березня до початку листопада 2014 року
• Юраш Андрій Васильович — від листопада 2014—2020.

Голови Державної служби України з етнополітики та свободи совісті

• Богдан Олена Володимирівна — березень 2020 року — грудень 2022
• Єленський Віктор Євгенович — грудень 2022 року

Посилання

• Департамент у справах релігій та національностей
• Призначення Віктора Єленського - кінець Руїни Держетнополітики. espreso.tv. Еспресо TV. 18 грудня 2022. Процитовано 18 грудня 2022.
• Релігійний фейк: сфабрикований “підпал” храму УПЦ МП