Державне агентство України з питань кіно

Державне агентство України з питань кіно
(Держкіно України)
Загальна інформація
Країна	Україна
Дата створення	2011
Штаб-квартира	вул. Лаврська, 10
Річний бюджет	617 343 000 ₴
Голова	Марина Кудерчук
Перший заступник Голови	Юлія Шевчук
Заступник Голови	Сергій Стороженко
usfa.gov.ua

Державне агентство України з питань кіно (також — Держкіно України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури України. Держкіно України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії.

Історія

Передісторія державних установ в галузі кіно в Україні

Першим спеціальним органом, відповідальним за розвиток кіногалузі в Україні, була очолювана Л.Старицькою-Черняхівською кінематографічна секція Головного управління у справах мистецтв і національної культури УНР (пізніше — Української держави), створена в січні 1918 року. За підтримки кіносекції, в серпні 1918 року в Києві, у формі акціонерного товариства, утворено організацію «Українфільм», яка проіснувала до 16 серпня 1919 року, коли була ліквідована внаслідок реквізиції за рішенням Народного комісаріату освіти УРСР.

У січні 1919 року Наркомосом УРСР утворено Всеукраїнський фотокінокомітет, який не мав реальної монополії на управління кіногалуззю. Між 1919 та 1922 роками в Україні паралельно до кінокомітету діяли кіносекції Наркомвоєну, Всеукрревкому, військових частин, губернських відділів народної освіти тощо.

13 березня 1922 р. на базі кінокомітету створено ВУФКУ — Всеукраїнське фотокіноуправління — державну монополію, яка об'єднала всю кіногалузь, включаючи кіновиробництво, кінопрокат, кіноосвіту України та Криму в період з 1922 по 1930 рік.

13 лютого 1930 року на виконання постанови Раднаркому СРСР про централізацію кіновиробництва, ВУФКУ було виведено зі структури Наркомосу УРСР і підпорядковано Всесоюзному кінофотооб'єднанню «Союзкіно» в структурі Вищої ради народного господарства СРСР під назвою Державний український трест кінопромисловості «Українфільм».

У період з 1930 по 1945 рік українська кіногалузь підпорядковувалась напряму загальносоюзним органам влади в Москві (з 1933 — Головному управління кінофотопромисловості при РНК СРСР, з 1936 — Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР). В 1935 році всі кінотеатри, що перебували в структурі «Українфільму» передано на місцевий рівень — облкінофототрестам. Таким чином кінопрокат було вилучено з системи кіновиробництва, чим ліквідовано започаткований ще в 1922 році принцип монополії в кіногалузі.

Постановою РНК УРСР від 16.04.1938 державний трест «Українфільм» ліквідовано, а підлеглі йому кіностудії та інші підприємства передано під управління новоутвореного Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР.

В 1945 році з утворенням Управління в справах кінематографії при РНК УРСР (з 1946 — Комітет по кінематографії при Раді Міністрів УРСР, в 1947—1953 — Міністерство кінематографії УРСР, з 1960 — Головне управління по виробництву кінофільмів Міністерства культури УРСР, з 1963 — Комітет по кінематографії в структурі Міністерства культури УРСР), керівництво кіногалуззю повернуто з загальносоюзного на місцевий український рівень. В 1973 році Комітет по кінематографії перетворено на Державний комітет Ради Міністрів УРСР по кінематографії чисельністю 163 особи з подвійним підпорядкуванням уряду УРСР та Всесоюзному комітету з кінематографії.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 5 серпня 1988 «Про схему управління галуззю культури» Державний комітет по кінематографії ліквідовано, його функції покладено на Головне управління кіномистецтва і відеокультури та Головне управління кіновідеопрокату Міністерства культури.

За відсутності спеціального органу влади, відповідального за розвиток кінематографа, Юрій Іллєнко в серпні 1991 засновує Державний фонд української кінематографії, що проіснував до 13 травня 1993 року.

Діяльність Держкіно як спеціалізованого органу влади в галузі кінематографа відновлено в 2005 році Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2005 № 1111 «Про утворення Державної служби кінематографії», першою очільницею котрої стала Ганна Чміль.

Створення Держкіно

28 березня 2011 року в результаті адмінреформи Державну службу кінематографії ліквідовано, натомість створено Державне агентство України з питань кіно як центральний орган виконавчої влади, який реалізує державну політику в сфері кінематографії. З серпня 2014 до серпня 2019 року головою агентства був Пилип Іллєнко.

З часу створення Держкіно, було суттєво збільшено фінансування кіновиробництва державою. Так, у 2010 році фінансування українського кіно становило 24 млн грн, а у 2011 році — вже 111 млн грн. У 2012 році державне фінансування кіноіндустрії склало 176 млн грн.

У 2011 році в Держкіно пройшов перший пітчинг за новими правилами, коли держфінансування розподілялося після презентації проєктів перед експертами і відповідно до їх оцінок. Спочатку Держкіно профінансувало 10 короткометражних стрічок, а згодом почало нарощувати темпи і проводити по пітчингу щороку. Фінансування за новою схемою отримували і молоді кінематографісти, і імениті.

Номінації

Рейтинги, опубліковані Держкіно згідно з останніми поправками в 2015 році:

• ДА (Дитяча аудиторія): Фільми для дітей. Вони не містять насильства та нецензури.
• ЗА (Загальна аудиторія): Підходить для всіх.
• 12: Підходить для дітей віком від 12 років; особи віком до 12 років можуть переглядати у супроводі дорослого.
• 16: Не дозволяється для перегляду особам, які не досягли 16-річного віку.
• 18+: Не дозволяється для перегляду особам до 18 років. Крім того, фільми номінації «18» можуть показуватись у кінотеатрах лише після 18:00, а по телебаченню — лише після 22:00.
• Відмовлено: Відмовлено у класифікації Держкіно. Вміст не можна показувати, рекламувати або розповсюджувати де-небудь в Україні.

Фільми можуть бути відхилені, якщо вони пропагують війну, насильство, жорстокість, спрямовані на ліквідацію незалежності України.

Критика

ДержКіно надає пріоритет фінансуванню так званих патріотичних проектів. Для отримання кваліфікації ДержКіно вимагає, щоб українська або кримськотатарська мова становили 90% загального діалогу фільму, щоб протидіяти домінуванню проросійської кіноіндустрії, що фінансується державою. У статті на Радіо «Вільна Європа» / «Радіо Свобода» повідомляється, що «Деякі порівняли критерії Держкіно з типом цензури, яка існує в таких авторитарних країнах, як Росія».

Заборона російських фільмів

У 2014 році, після початку російсько-української війни, Держкіно почало забороняти до показу в Україні російські стрічки, що прославляють силові структури Росії.

Керівники Держкіно

Кінематографічна секція

• 1918 — Людмила Старицька-Черняхівська

Всеукраїнський кінокомітет

• 1919 — О. Аркатов

Всеукраїнське фотокіноуправління

• 1922—1923 — В. Прокоф'єв
• 1924—1927 — Захар Хелмно
• 1927—1928 — Олександр Шуб
• 1928—1930 — Іван Воробйов
• 1930 — Петро Косячний
• 1930 — Іван Косило

Комітет по кінематографії УРСР

• 1963—1972 — Святослав Іванов

Державний комітет по кінематографії УРСР

• 1972—1979 — Василь Большак
• 1979—1983 — Юрій Олененко
• 1983—1988 — Володимир Стадниченко

Державний фонд української кінематографії

• 1991—1992 — Юрій Іллєнко

Державна служба кінематографії

• 2006—2010 — Ганна Чміль
• 2010—2011 — Катерина Копилова

Державне агентство України з питань кіно

• 2011—2014 — Катерина Копилова
• 2014—2019 — Пилип Іллєнко
• 2019—2020 — Юлія Шевчук (в. о.)
• 2020 — по сьогоднішній день — Марина Кудерчук

Див. також

• Кінематограф України
• Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення
• Рада з державної підтримки кінематографії

Посилання

• Офіційний сайт