Державний архів Ізраїлю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Головна будівля архіву

Державний архів Ізраїлю (івр. גנזך המדינה‎, Ganzakh HaMedina, англ. Israel State Archives) — національний архів Ізраїлю, призначений для зберігання та вивчення документів вищих органів законодавчої, судової, виконавчої влади Держави Ізраїль від 1948 р. до наших днів, а також документів регіональних органів влади інших держав, що володіли Палестиною з 1839 по 1948 рік. Діяльність архіву регулюється «Законом про архіви» від 1955 року; архів, як і всі інші державні архіви Ізраїлю, очолює Державний архіваріус.[1]

Місцезнаходження[ред. | ред. код]

Головна будівля архіву знаходиться в Єрусалимі на вулиці Мекор Хаїм. Всередині розміщені адміністративні приміщення і читальний зал, де дослідники можуть вивчати замовлені матеріали. Більшість архівних матеріалів зберігається в окремих захищених місцях по всьому місту.
У 2007 році міністерська комісія з розвитку Галілеї і Негева прийняла рішення про поступове перенесення сховищ архіву у м. Арад.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Архів був заснований в 1949 році для розміщення історичних документів місцевих державних адміністрацій від часів Османської імперії до закінчення британського мандату над Палестиною. Іншим завданням стало зберігання документів новоствореної держави Ізраїль.
У 2008 році Державний архів Ізраїлю спільно з Музеєм Ізраїлю організували виставку, присвячену історії єврейського народу від найдавніших часів до сьогодення.[3]
У 2012 році головне приміщення архіву було закрите для відвідувачів на кілька місяців, коли з’ясувалося, що останні 19 років будівля працювала без особливого дозволу.[4]

Основні завдання[ред. | ред. код]

Основними завданнями Державного архіву Ізраїлю є[1]:

  • Збір архівних документів у будь-яких форматах, що використовувались в державних установах з метою збереження їх для майбутніх поколінь і забезпечення доступу до них для громадськості відповідно до правил їх перегляду.
  • Визначення політики щодо збереження (або зі знищення) документації в державі Ізраїль.
  • Професійний нагляд за роботою різних архівів країни.
  • Пошук, реєстрація та прийом на зберігання особистих архівів, що знаходяться у володінні державних установ або приватних осіб.
  • Публікація серії «Документи по зовнішній політиці Ізраїлю».
  • Публікація матеріалів, присвячених пам'яті президентів і прем’єр-міністрів Ізраїлю.
  • Публікація спеціальної літератури та бібліографії урядових публікацій.

Матеріали[ред. | ред. код]

Понад 400 мільйонів документів і матеріалів, що зберігаються в Державному архіві, займають в даний час близько 40 км «поличного простору». Вони відносяться до діяльності державних установ Ізраїлю та попередніх адміністрацій в Палестині – від османського періоду (матеріали з 1838 по 1917 рр.) і до періоду Британського мандата (1917-1948). Також зберігаються колекції установ арабської громади в Палестині в ці періоди. Ці колекції є «магнітом для дослідників» і слугують всім, хто цікавиться історією різних громад в Палестині і в Державі Ізраїль. Більшість матеріалів, що відносяться до періоду після 1948 року, написані на івриті, але значна частина документів раннього ізраїльського періоду – англійською та іншими іноземними мовами.[1]
На зберіганні в Державному архіві знаходяться основоположні документи Держави Ізраїль, головними з яких є Декларація незалежності, Закон про повернення та інші закони держави, міжнародні угоди і договори, укладені протягом багатьох років, зокрема, угоди про перемир’я з арабськими державами, Угода про репарації з Федеративною Республікою Німеччини, мирні договори з Єгиптом і з Йорданією, «Декларація принципів про тимчасові заходи по самоврядуванню» (так звані «Угоди Осло»), обмін листами з ОВП і багато інших документів.[1]
Державний архів зберігає документи, карти, поштові марки, офіційні публікації різних міністерств уряду, Кнесету і канцелярії Президента Ізраїлю, стенографічні звіти засідань уряду, починаючи з 1948 року, протоколи засідань комісій Кнесету, звіти урядових комісії з розслідування, юридичну документацію, в тому числі звіти засідань Верховного суду і записи Земельного реєстру Ізраїлю.[1]
Крім того, на зберіганні у Державному архіві знаходиться багато приватних архівів, що раніше належали державним установам і відомим особистостям в історії Палестини та Ізраїлю. Тут же знаходиться безліч аудіовізуальних матеріалів, включаючи фільми, в яких задокументовані події з часу початку британського мандату, суд над Адольфом Ейхманом, аудіо- та відеозаписи зі свідченнями центральних фігур ізраїльської історії, державних і багатьох інших церемоній і заходів, аудіозаписи виступів на сесіях Кнесету, а також колекції, що містять близько 100 000 фотографій.[1]
В перелік архівних відділів входить: відділ архівування і документації, відділ реєстрації та індексування, відділ послуг для громадськості і додаткових послуг, відділ публікації документів, відділ записів і управління, відділ нагляду за громадськими і приватними архівами.

Переведення матеріалів в цифровий формат[ред. | ред. код]

Уже на 2008 рік було відскановано 1000000 документів, що підлягають зберіганню в цифровому форматі з метою викладення їх в Інтернеті. На початку 2010-х рр. Державний архів почав переведення матеріалів у цифровий формат. В рамках цієї програми планується провести сканування і організувати електронний доступ до 300 мільйонів документів. При цьому велика частина оригіналів документів, «які не становлять особливої історичної цінності», буде знищена «через відсутність місць зберігання і високої вартості зберігання документації». Найбільш цінні документи планується передати в музеї.[5]
У 2012 році архів відкрита ініціатива «Документація в Інтернеті» ("Documentation on the Web"), згідно з якою забезпечується доступ в Інтернеті з елементами його колекцій. Головний архіваріус Ізраїлю, Yaacov Lozowick[en], зазначив, що вільний і легкий доступ до своєї документації збагатить суспільну дискусію і посилить ізраїльську демократію.[6][7]
З метою ознайомлення громадськості з зберігаються матеріалами, Державний архів почав розміщувати на своєму інтернет-сайті частину матеріалів, уже перекладених в цифровий формат. В цілому, планується «звести на одному порталі матеріали 30 архівів країни і відкрити вільний доступ до них всім, хто цікавиться історією Ізраїлю». Відповідно до програми, на інтернет-сайті Архіву кожні кілька днів буде виставлятися один документ з коротким описом його змісту. Першим таким матеріалом стала «Книга про увічнення пам'яті Іцхака Рабіна», опублікована в 2005 році. Крім того, буде організовано інтернет-доступ до аудіо записів і кінохроніки (сумарно - понад 200 тисяч хвилин мовлення), які надходили в архіви, починаючи з 1968 року. Організовано також розміщення матеріалів у мережах facebook та youtube.[1]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е ж About the Archives http://www.archives.gov.il/ArchiveGov_Eng/about/ [Архівовано 25 травня 2015 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Государственный архив Израиля будет построен в Араде к 2013 году http://nashe.orbita.co.il/blogs/news/9905 [Архівовано 13 лютого 2010 у Wayback Machine.]
  3. ↑ Israel State Archives close due to lack of safety permits http://www.haaretz.com/news/national/israel-state-archives-close-due-to-lack-of-safety-permits.premium-1.473350 [Архівовано 23 січня 2014 у Wayback Machine.]
  4. ↑ Visiting the Blue and White Exhibition at the Israel Museum http://www.jewishmag.com/127mag/israel_museum/israel_museum.htm [Архівовано 3 березня 2016 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Госархив Израиля уничтожит документы об еврейском Иерусалиме http://cursorinfo.co.il/news/novosti/2011/11/21/arhiv/ [Архівовано 24 січня 2012 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Shaking Up Israel’s National Archives. A conversation with Israel’s new chief archivist http://tabletmag.com/scroll/105050/shaking-up-israels-national-archives [Архівовано 31 травня 2015 у Wayback Machine.]
  7. ↑ How the State of Israel Is Bringing Its Analog History to the Web http://www.theatlantic.com/technology/archive/2012/07/how-the-state-of-israel-is-bringing-its-analog-history-to-the-web/259415/ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]

Джерела[ред. | ред. код]

Офіційний сайт Державного архіву Ізраїлю:

Англомовний блог Державного Архіву Ізраїлю (ISA):

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Державний_архів_Ізраїлю&oldid=40839990