Державний архів Севастополя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Державний архів Севастополя
Государственный архив Севастополя.jpg
Тип державний архівd
Засновано 1921
Країна Україна Україна
44°35′31″ пн. ш. 33°26′51″ сх. д. / 44.59194444447221883° пн. ш. 33.44750000002777313° сх. д. / 44.59194444447221883; 33.44750000002777313Координати: 44°35′31″ пн. ш. 33°26′51″ сх. д. / 44.59194444447221883° пн. ш. 33.44750000002777313° сх. д. / 44.59194444447221883; 33.44750000002777313
Вебсайт sevarchiv.ru

Державний архів Севастополя — є структурним підрозділом Севастопольської міської державної адміністрації, підзвітний та підконтрольний голові міської державної адміністрації і Держархівслужби України.

Історія[ред. | ред. код]

Працівники Державного архіву м. Севастополя на відзначенні Дня Соборності та Дня Свободи України 22 січня 2013 року біля пам'ятника Тарасу Шевченко.
Працівники Державного архіву м. Севастополя на відзначенні Дня Соборності та Дня Свободи України 22 січня 2013 року біля пам'ятника Тарасу Шевченко.

Організація архівної справи в Севастополі пройшла довгий період становлення. Після ВОРС, громадянської війни, з метою запобігання розкрадання спадщини минулого в м. Севастополі стали створюватися органи державної архівної служби. У цей період обстановка була складною й на міських ринках спостерігалася торгівля цінними паперами.

В 1921 році в м. Севастополі було утворено Повітове відділення Кримського архіву. Першими на облік були взяті архіви Морського відомства, севастопольської фортеці й міського самоврядування. Приміщення архіву розташовувалося при Севастопольському окружному виконавчому комітеті, обов'язку окружного архівіста виконували співробітники комітету із сумісництву. Перший звіт севастопольського архіву був складений за 1925—1926 р. На обліку перебувало 9 розібраних і 7 знову прийнятих фондів.

В 1930 р. Севастопольський архів одержав юридичне оформлення як Архівне бюро зі своїм штампом, печаткою й самостійним кошторисом, а в 1931 році був розміщений в окремому будинку б. Петро-Павловської церкви.

У лютому 1938 р. Севастопольське відділення ЦАУ Кримської АРСР було перетворено в Севастопольський державний архів, штат співробітників склав 8 чоловік.

У період Другої світової війни архів працював у складних умовах регулярних бомбувань німецької авіації. Однак здійснювався прийом документів, велася підготовка до евакуації. Документи відправлялися морем в Абхазію, евакуювалися в Абакан. Останній наказ директора був виданий 18 жовтня 1941 року, а оборона м. Севастополя почалася 30 жовтня 1941 року. Більша частина документів архіву загинула в період оборони й евакуації.

Діяльність архіву відновила 3 квітня 1945 року.

У новій якості діяльність Севастопольського архіву була почата 11 травня 1962 року — архів почав роботу як науково-дослідна установа з постійним фондовим складом.

Севастопольські архівісти крім комплектування, обліку, забезпечення схоронності документів займалися створенням науково-довідкового апарата, методичними розробками й використанням документів — публікацією статей, підготовкою тілі радіопередач і доповідей до наукових конференцій.

В 1983 році співробітниками був підготовлений і виданий збірник документів «Севастополю 200 років», а колектив був нагороджений бронзовою медаллю. У цей час архів розміщався в будинку «Покровського собору», що цього року відзначив 100-літній ювілей. В 1994 році будинок Собору було повністю звільнене й передане релігійній громаді, а архів тимчасово розмістився в будинку Укртелекому на проспекті Героїв Сталінграда 64. Незважаючи на відсутність робочих приміщень, у травні 1994 року архів відновив свою діяльність.

24 липня 2001 року архів відзначив 80-річчя, колектив був нагороджений Почесною грамотою й пам'ятним знаком «За заслуги перед містом».

Фонди[ред. | ред. код]

Обсяг фондів на 1 січня 2006 року:

  • 455 фондів
  • 214247 одиниць зберігання з паперовою осовою
  • 19 відео
  • 15 тисяч фото
  • 117 фоно одиниць зберігання і 1 кінофільм.

Адреса[ред. | ред. код]

99059, м. Севастополь. Вул. Героїв Сталінграду, 64.

Посилання[ред. | ред. код]