Державний архів міста Києва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державний архів міста Києва
(ДАК)
Державний архів міста Києва 2017 01.jpg
Вхід до архіву
Дата відкриття 1932
Кількість фондів 337 фондів періоду до 1917 року,
1233 фондів радянського періоду,
30 — періоду незалежності України,
36 — особового походження
Хронологічні рамки документів з ХVІІ століття до сьогодення
Керівник Олександр Панченко
Місце-розташування 04060 Україна, Київ, вулиця Олени Теліги, 23.
(читальний зал № 2 — вул. Володимира Сальського, 33а)
Час роботи Стіл довідок:
пн, ср: 10.00–17.45 (прийом заяв),
пт: 10.00–17.45 (видача відповідей),
обідня перерва 13.00–14.00.
Читальний зал: пн, ср: 10.00–17.45, пт: 10:00–16:00
Читальний зал № 2: чт: 10.00–16.00.
обідня перерва 13.00–14.00. Останній робочий день кожного місяця — санітарний день.
Телефони +380 44 440-54-16,
+380 44 440-43-18,
+380 44 440-63-50 (стіл довідок, читальний зал)
Електронна пошта kiev-arhiv@ukr.net
archive_kiev@arch.gov.ua
Сайт kiev-arhiv.gov.ua
Читальний зал архіву
Будинок по вулиці Володимира Сальського, де розміщується читальний зал № 2

Державний архів міста Києва (ДАК) — регіональна державна архівна установа, що здійснює приймання, опис і зберігання документів з історії Києва починаючи з ХVІІ століття до сьогодення.

Історія[ред. | ред. код]

Державний архів міста Києва є структурним підрозділом Київської міської державної адміністрації, підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та підпорядкованим Київському міському голові, а з питань виконання функцій державної виконавчої влади — Державному комітету архівів України.

У травні 1932 року розпочав роботу Київський міський архів. У 1958 року архів отримав статус Київського міського державного архіву з перемінним складом документів. З 1962 року — Київський міський державний архів з постійним складом документів. З 1980 року архів перейменовано на Державний архів міста Києва.

В історії комплектування ДАКу можна виділити три періоди[1]. Перший етап — 1960–70-ті роки характеризується тим, що керівництво знаходилось у структурі партійного апарату, тому йому відводились наглядові та ідеологічні функції. Діяльність ДАК спрямовуваласьна збереження документів, що знаходились у зоні його комплектування. Другий етап — 1980-ті роки позначений поглибленням співпраці з виконавчою владою міста. Третій етап (від 1990 року) — діяльність у незалежній Україні в рамках нового законодавства та нових соціально-політичних умов. Так, прийняття Закону України «Про Національний архівний фонд і архівні установи» (1993) зумовило розроблення Положення про Державний архів міста Києва; документів, що регламентували діяльність архіву тощо.

Систематичне комплектування архіву розпочалось з 1962 року, часу коли було надано право зберігати документи постійного строку зберігання. В умовах існування СРСР притаманними були командно-адміністративні методи управління процесом комплектування. В умовах незалежності комплектування архіву вимагало вирішення нових проблем, пов’язаних із експертизою цінності нових видів документів, адже нормативно-правова база не відповідала часу, а джерела комплектування розширювались — відбувався процес створення нових державних, кооперативних, громадських і виробничих структур, міжгалузевих та акціонерних об'єднань[2].

Найдавніші документи архіву зберігаються у фондах київських городового магістрату, міської думи та управи: копії грамот та універсалів російських царів, польських королів, гетьманів запорізького війська про надання і підтвердження прав та привілеїв місту Києву та його жителям (1645–1764), укази Сенату, циркуляри Київського, Подільського і Волинського генерал-губернатора, київських губернаторів, протоколи засідань і рішення магістрату, журнали обліку рішень міської думи та управи, магістратські та думські виборчі справи.

Переважна більшість документів відноситься до періоду після 1917 року — від документів органів місцевої виконавчої влади та самоврядування до документації, заводів таких як «Арсенал» чи «Авіант». Окрему групу становлять фонди виборчих комісій по виборах Президента України, народних депутатів України, Київського міського голови.

Структура архіву[ред. | ред. код]

У структурі архіва функціонують:

  • відділ формування НАФ та діловодства
  • відділ забезпечення збереженості документів, обліку та довідкового апарату
  • відділ інформації та використання документів
  • сектор ділового забезпечення
  • фінансово-економічний відділ
  • сектор науково-технічного опрацювання документів
  • сектор матеріально-технічного забезпечення і обслуговування приміщень

Фонди[ред. | ред. код]

За даними путівників, виданих архівом[3], станом на 2007 рік у архіві зберігалося:

  • 337 фондів періоду до 1917 року.
  • 1233 фондів радянського періоду.
  • 30 — періоду незалежності України.
  • 36 — особового походження.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]