Хутір Надія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний заповідник-музей
Івана Карпенка-Карого (Тобілевича)
«Хутір Надія»
48°28′59″ пн. ш. 31°56′56″ сх. д. / 48.48305555999999683° пн. ш. 31.94888888999999921° сх. д. / 48.48305555999999683; 31.94888888999999921Координати: 48°28′59″ пн. ш. 31°56′56″ сх. д. / 48.48305555999999683° пн. ш. 31.94888888999999921° сх. д. / 48.48305555999999683; 31.94888888999999921
Засновано 1871 р.
Розташування Україна
Адреса Україна Україна
Кіровоградська область
Кіровоградський район,
с. Миколаївка
Відкритий 1956 р. — як музей
Фонд бл. 2 тисяч предметів
Відвідувачі понад 4 тисячі гостей за рік
Директор Чорний В.Г.

«Ху́тір Наді́я» — державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича). Як і музейно-природничий заповідник «Тобілевичі» є філією Кіровоградського обласного краєзнавчого музею.

Створений на території садиби, що належала визначному драматургу, театральному діячеві кінця XIX — початку XX ст. Іванові Карпенку-Карому (Тобілевичу).

Садибу закладено в 1871 році батьком драматурга Карпом Тобілевичем і названо іменем його дружини — Надії Тарковської. Згодом І. Карпенко-Карий обирає садибу постійним місцем проживання.

Спочатку сім'я Тобілевичів вела тут скромне власне господарство. З того часу збереглися «Батькова хата» і стара чумацька криниця. Після повернення з трирічного політичного заслання, навесні 1887 року Іван Карпович оселяється на хуторі та вирішує перетворити його на мальовничий куточок рідної природи — за його власним висловом «оазис в степу».

На хуторі Надія ним написано 11 п'єс із 18, які увійшли в золотий фонд національної класичної драматургії. Це «Сто тисяч», «Хазяїн», тут же були написані ним історичні драми «Сава Чалий», «Гандзя» та інші.

План музею

У садибі в різний час проживали Микола Садовський, Панас Саксаганський, М. Садовська-Барілотті. Тут зустрічалися талановиті митці М .Заньковецька, М. Кропивницький, М. Старицький та багато інших відомих театральних діячів, письменників і художників.

До комплексу садиби входять: батьківська хата, меморіальний будинок, приміщення літературно-меморіального музею, парк-пам'ятка садово-паркового мистецтва «Хутір Надія» (площею 11 га) і ставок. Встановлено пам'ятник-погруддя І. Карпенка-Карого. Нині тут постійно проводяться традиційні театральні свята «Вересневі самоцвіти».

Неподалік від хутора, на Карлюжинському кладовищі, похований Іван Карпович, а також члени його родини.

1956 року «Хутір Надія» оголошено державним заповідником-музеєм. Відтоді заклад працює на правах відділу Кіровоградського обласного краєзнавчого музею. Його унікальність відзначена багатьма видатними діячами української культури, серед яких Юрій Яновський, Петро Панч, Олесь Гончар, Олександр Корнійчук тощо.

У 1970 році, під час святкування 125-річчя від дня народження Івана Карповича Тобілевича (Карпенка-Карого), за участі найвидатніших сучасних українських письменників та діячів театру започатковано щорічне свято театрального мистецтва — «Вересневі самоцвіти», яке з 1990 року стало Всеукраїнським.

У 1982 році, до 100-річчя заснування українського Театру корифеїв, відновлено будинок драматурга, що був зруйнований 1944 року. Напередодні відзначення 150-річного ювілею драматурга в ньому відкрито нову театрально-літературну і меморіальну експозицію.

У заповіднику-музеї «Хутір Надія» експонується бл. 2 тисяч предметів, значна частина яких передана сім'єю Тобілевичів-Тарковських.

Щорічно «Хутір Надія» відвідують понад 4 тисячі гостей з різних регіонів України та зарубіжжя.

Загальна кількість співробітників музею складає 13 осіб.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Топчій Іван Павлович Хутір Надія. Державний заповідник-музей І. К. Карпенка-Карого (Тобілевича). Путівник / під заг. ред. Душейка К. П.. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1971. — 56 с. — 7 800 прим.
  • Левицький Володимир Ілліч Хутір Надія. Путівник. — Дніпропетровськ : «Промінь», 1978. — 64 с. — 40 000 прим.
  • Куценко Леонід Васильович Стежками хутора «Надія». Нарис. — Кіровоград : Поліграфічно-видавничий центр ТОВ «Імекс-ЛТД», 2007. — 48 с. — 1 000 прим. — ISBN 978-966-8861-62-8.

Посилання[ред.ред. код]