Державний музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Музей театрального, музичного та кіномистецтва України
Розташування Україна УкраїнаКиїв
Адреса вул. Лаврська, 9, корп. 24, 26
Засновано 1923 рік
Директор Дробот Ірина Борисівна
Сайт tmf-museum.kiev.ua

CMNS: Державний музей театрального, музичного та кіно-мистецтва України на Вікісховищі

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України — заснований у 1923 в Києві, містить експонати з історії театру, музики, кіно. Музей підпорядковується Київській міськдержадміністрації і знаходиться на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника.

Історія[ред.ред. код]

Музей заснований 30 січня 1923 року як театральний музей при Мистецькому об'єднанні "Березіль".

Колекція Музею почала створюватися у 1923 році при мистецькому об’єднанні «Березіль», очолюваному славнозвісним реформатором театрального мистецтва Лесем Степановичем Курбасом. Тоді було утворено спеціальну музейну комісію до якої входили актори: Василь Василько (голова комісії і відповідальний керівник майбутнього музею), Л.Гаккебуш (заступник голови), О.Швачка (секретар комісії), М.Савченко, В.Гайворонський і О.Кононенко. Пізніше активну участь у музейній роботі брали актори О.Сердюк, П.Масоха, Д.Демуцький (фотограф, пізніше відомий кінооператор). В.Василько зробив перший внесок до музейного фонду: подарував 800 своїх фотонегативів і світлин, на яких зафіксовано, зокрема, вистави театру Миколи Садовського, що було на той час доволі рідкісним явищем. З перших днів свого існування цей музей передбачався як всеукраїнський. На ідею Л. Курбаса — створити музей, першими відгукнулися славетні актори Марія Заньковецька, Любов Ліницька, Іван Мар'яненко, Амвросій Бучма. Вони першими подарували цінні експонати.

1926 року в зв'язку з переїздом "Березоля" як кращого театру до Харкова (тодішня столиця України) зібрана музейною комісією колекція була передана під егіду Всеукраїнської академії наук, історико-філологічного відділення, де на її основі був організований Український театральний музей. З того часу він є самостійною організацією. Ініціатором цієї акції і керівником Українського театрального музею став відомий вчений-театрознавець П.І.Рулін. Куратором був призначений відомий мистецтвознавець, академік О.Новицький, який очолював археологічну комісію ВУАН.  Тоді ж музей було розміщено на території Києво-Печерської лаври, де організовувалося музейне містечко.

1934 р. заклад було реорганізовано у Державний  музей театрального мистецтва УРСР. Передвоєнна колекція мала приблизно шістдесят тисяч експонатів, спеціальна бібліотека - близько дев'яти тисяч томів.

Відразу ж після визволення Києва від фашистських окупантів музей відновив роботу. Довелося докласти багато сил, щоб зібрати, систематизувати колекцію, яка зазнала значних втрат у роки війни, поповнити унікальну бібліотеку. Багато років директором музею був колишній березолець П.Долина. У той час проводилася інтенсивна науково-дослідна і видавнича робота. Було підготовлено два томи епістолярної спадщини корифеїв українського театру, збірки "П.К.Саксаганський", "Вінок спогадів про М.Заньковецьку", "М.Кропивницький", "Українське театрально-декораційне мистецтво", організовано чимало виставок, зокрема до Декади української літератури і мистецтва в Москві 1951 року.

1965 р. — музей отримав назву Державний музей театрального, музичного та кіномистецтва України. За урядовим рішенням 1965 року утворено спочатку відділи музики та кіно, а 1969-го — ще й відділ українських народних музичних інструментів. До його складу на правах меморіальних відділів входили Будинок-музей М.В.Лисенка, Квартира-музей П.Саксаганського (тепер відділи Музею видатних діячів України). З початку 1980-х років відділом є будинок-музей М.К.Заньковецької.

Музей поступово став республіканським методичним центром. З його ініціативи і практичною участю створені експозиції багатьох притеатральних музеїв, меморіальних музеїв, в тому числі два музеї М.Заньковецької (у Києві і селі Заньки), музей І.Карпенка-Карого на хуторі Надія, музей корифеїв у Бобринцях, М.Кропивницького у Кіровограді, О.Довженка у селі Сосниця, А.Тарасової у Києві та ін.

Важливим етапом в історії музею стала побудова на початку 1980-х років стаціонарної експозиції (у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету), яка вперше узагальнила шляхи розвитку театру в Україні від джерел до середини ХХ ст. Керівник роботи - тодішній директор музею В.А. Козієнко, головний експозиціонер-науковець - заступник директора з наукової роботи А.М.Драк. Над її художнім оформленням працювала група художників з Полтавського відділення художнього фонду: головний проектант і художник - В.М.Батурин, художники-виконавці - Б.О.Головко, А.Т.Щербак та інші художники. У 1989 р. створено нову експозицію у відреставрованому будинку М.К.Заньковецької, яка узагальнює життєвий і творчий шлях, відтворює побут зірки української сцени кінця ХІХ-початку ХХ століття.

2001 року назву змінено на  Музей театрального, музичного та кіномистецтва України.

2009 року музею було передано як філію Музей-квартиру композитора В. Косенка.

Сьогодні до складу постійно діючих експозицій входять також виставки:

  • "Людина, яка була Театром", присвячена Лесю Курбасу;
  • "Живії струни України" з колекції українських народних музичних інструментів;
  • "Жіночий силует" (актриси театру і кіно кінця ХIX-початку ХХ ст.).

Виставки, екскурсії[ред.ред. код]

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України представляє унікальні колекції з історії української культури. На експозиції «Театральне мистецтво України» проводяться оглядові і тематичні екскурсії, лекції-уроки, в яких на різноманітному документальному матеріалі розкривається становлення і розвиток української драматургії та сценічного мистецтва.

На виставках проводяться екскурсії та мистецькі заходи. Екскурсія і літературно-музична композиція «Живії струни України» ілюструються грою на музичних інструментах. Музей має філію — будинок-музей М. К. Заньковецької, де представлена експозиція, яка відображає життєвий і творчий шлях видатної української актриси (відкрито 3 серпня 1960), стаціонарні виставки «Жіночий силует» (актриси театру і кіно кін. XIX — поч. XX ст.), «Актриси-лауреатки премії ім. М. Заньковецької». Екскурсії та лекції орієнтовані на різні вікові категорії відвідувачів.

Експозиція і колекції[ред.ред. код]

У Музеї зібрана велика і різновидова колекція пам'яток з історії розвитку мистецтв. Колекція постійно поповнюється новими матеріалами, що є грунтом для науково-дослідної, науково-консультативної, експозиційно-виставкової роботи, багатим джерелом для популяризації здобутків національного театру, музики та кіно. Містить багату бібліотеку мистецтвознавчої літератури. В музеї значна колекція бандур.

Колекцією опікується заслужений працівник культури України (1993 р.) Леонід Черкаський.

Збір експонатів включає 282 музичні інструменти.

В експозиції музею знаходяться бандури таких майстрів і бандуристів найцікавіші які:

Інші значні колекції бандур зберігаються в Кобзарському музеї в Переяславі, в музеї при Чернігівській музичній фабриці, при Музеї української етнографії в Києві.

Розташування[ред.ред. код]

Адреса музею: 01015, м. Київ, вул. Лаврська, 21, корпус 26. (на території «Києво-Печерської Лаври», біля головного входу)

Режим роботи[ред.ред. код]

Вихідний — вівторок

Зв'язок[ред.ред. код]

Телефони: +380 (44) 280-18-34, +380 (44) 280-16-22

Електронна пошта: tmf-museum@ukr.net

Джерела[ред.ред. код]

  • Черкаський Л. Живії струни України — Київ 1999

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]