Державний природознавчий музей НАН України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Державний природознавчий музей НАН України
Lwow-MuzeumPrzyrodniczeImDzieduszyckich.jpg
Розташування Львів, вул. Театральна, 18
Засновано 1870
Фонд більше 500 тисяч
Директор Ю. М. Чернобай
Сайт smnh.org/ua/

Державний природознавчий музей Національної академії наук України (Музей імені Дідушицьких, Палац Дідушицьких, Природничий музей) — один з найстаріших і найбагатших за науковими природничими фондами серед музеїв Європи, заснований графом Володимиром Дідушицьким, меценатом-природознавцем.

Зібрання[ред.ред. код]

Музейне зібрання становить більше ніж 500 тисяч одиниць збереження. За весь час існування музею (з 1870 року) опубліковано 55 монографій, 31 том періодичного збірника «Наукові записки», 10 тематичних збірників наукових праць, 21 каталог, 1 словник-довідник, 6 путівників по музею, близько 1600 наукових статей. Будинок музею — пам'ятка архітектури XIX століття. З 1995 року триває капітальний ремонт музею, який планується завершити у 2011 році. До закриття музей щороку відвідувало понад 100 тисяч осіб, заклад вважали одним з найпопулярніших туристичних об'єктів міста. В музеї працює 33 співробітники, з них 21 кандидат наук та 6 докторів. У 2012 музей став переможцем проекту «Динамічний музей» та отримав грант 10 млн грн. на розвиток терміном на 3 роки від фонду Ріната Ахметова.

Національне надбання[ред.ред. код]

Музейна збірка ДПМ має статус «Науковий об'єкт, що становить національне надбання». Згідно із сайтом музею (сторінка «наука у музеї»[1]), «Основний науковий фонд музею налічує близько 400 тис. одиниць зберігання і становить національне надбання».

Назви музею[ред.ред. код]

  • Музей імені Дідушицьких (18701893)
  • Природничий музей імені Дідушицьких (18931939)
  • Науково-природознавчий музей Академії Наук УРСР (19401951)
  • Науково-природознавчий музей Інституту агробіології Львівської філії Академії Наук УРСР (19511954)
  • Науково-природознавчий музей Львівської філії Академії Наук УРСР (19541956)
  • Львівський науково-природознавчий музей Академії Наук УРСР (19561963)
  • Львівський науково-природознавчий музей (19631965)
  • Державний природознавчий музей УРСР (19651969)
  • Державний природознавчий музей Академії Наук УРСР (19691991)
  • Державний природознавчий музей Академії Наук України (19911994)
  • Державний природознавчий музей Національної Академії Наук України (з 1994 року)

Пам'ятки природи світового значення[ред.ред. код]

Директори музею[ред.ред. код]

Будівля[ред.ред. код]

Початково це місце займали три будинки зі старими конскрипційними номерами 67, 68 і 69. Фактично вони були тильними сторонами трьох кам'яниць вулиці Краківської і відповідали сучасним номерам 5, 7 і 9. 1527 року у броварі в будинку зі старим конскрипційним номером 69 (новий конскр. номер — 30) сталась пожежа, яка перекинулась на інші будинки і в кінцевому результаті знищила майже все місто. Це одна з найвідоміших пожеж в історії Львова.

У подальшому на цих ділянках розміщувались нові будинки, які неодноразово змінювали власника. Один з них свого часу належав цехові пекарів, через що у XVII-XVIII століттях звався «Кам'яницею пекарською». Деякі ділянки були незабудовані. 1793 року будинок із прилеглими ділянками придбав інспектор міського будівництва архітектор П'єр Дені Ґібо. Він спорудив новий дім, який через 3 роки продав. Пізніше дім неодноразово змінював власників через спадкування та продажі. На початку 1847 року сюди перенесено міське казино. Під час революційних подій у Львові 1848 році кам'яниця згоріла і ще того ж року розпочато її відбудову. 1868 року її придбав граф Володимир Дідушицький.

В літературі поширеною є версія про спорудження будинку архітектором Вінцентом Равським старшим. Львівський дослідник Володимир Вуйцик детально дослідив історію будинку і дійшов до висновку, що така атрибуція є безпідставною. Він однак не виключає що Равський міг реалізувати якусь із пізніших реконструкцій.

Науковці музею[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. наука у музеї — сторінка сайту ДПМ, 21.03.2016
  2. Мамчур, Анатолій (2009). Палеоботанічний фонд (неоген) (українська). Львів: Державний природознавчий музей НАН України. с. 300. ISBN 966-02-3414-7. 
  3. Гураль-Сверлова, Ніна; Гураль, Роман (2012). Наукові колекції Державного природознавчого музею. Вип. 4. Малакологічний фонд. (українська). Львів: Державний природознавчий музей. с. 253. ISBN 978-966-02-6323-9. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]