Державні автомобільні комунікації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державні автомобільні комунікації
пол. Państwowa Komunikacja Samochodowa
Тип бізнес
Галузь транспорт
Спеціалізація автомобільні перевезення
Засновано 1945
Штаб-квартира Варшава, Польща Польща

Державні автомобільні комунікації (пол. Państwowa Komunikacja Samochodowa), або PKS — польська транспортна компанія зі штаб-квартирою у Варшаві. У минулому найбільший в країні державний оператор міських та приміських транспортних перевезень.

Історія[ред. | ред. код]

У квітні 1945 року у Варшаві створено Державну автомобільну канцелярію, яка 1 липня того ж року перетворена у Державні автомобільні комунікації із регіональними філіями[1].

Основою юридичної незалежності підприємства була постанова Ради міністрів від 16 січня 1946 року «про створення державного підприємства Державні автомобільні комунікації»[2].

До 1980-х років компанія обслуговувала майже весь комплекс приміських і міжміських автобусних перевезень та вантажоперевезень. Тоді ж відбувся поділ компанії на автобусні підрозділи (що обслуговують регіональний і приміський транспорт) і промислові компанії, що займаються вантажними автомобільними перевезеннями[3].

Об'єднання Державних автомобільних комунікацій було ліквідоване 1 січня 1982 року, як і всі інші спілки[4]. У 1983 році у статусі незалежних державних підприємств були засновані транспортні компанії у таких містах: Білосток, Бидгощ, Гданськ, Катовіце, Кельце, Кошалін, Краків, Люблін, Лодзь, Ольштин, Ополе, Познань, Ряшів, Щецин, Варшава, Вроцлав, Зелена Гура[5], відповідно, на базі колишніх 17 регіональних філій ліквідованої компанії. 28 лютого 1983 року 14 з 17 підприємств добровільно приєдналися до державного підприємства Національного автомобільного зв'язку. Державні компанії ДАК у Кошаліні, Ольштині та Варшаві не приєдналися до Національного державного автотранспортного об'єднання[6][7].

Внаслідок трансформації системи у 1990 році Національна автомобільна транспортна компанія та інші 3 підприємства були поділені на 176 підприємств. Деякі суб'єкти були ліквідовані, змінили свою діяльність, пройшли консолідацію або приватизацію. На кінець вересня 2011 року налічувалося 147 підприємств, які походили з колишнього PKS: PPKS Koło (у ліквідації), 35 одномандатних державних компаній, 42 підприємства місцевого самоврядування, 49 компаній, пов'язаних з працівниками, та 21 приватна компанія (Mobilis, Veolia)[8].

Після 1992 року деякі підприємства PKS, що належать Державному казначейству, використовували (використовують) назву Przedsiębiorstwo Państwowej Komunikacji Samochodowej (PPKS).

1 жовтня 1996 року повноваження засновницького органу Міністерства транспорту та морського господарства було передано воєводам[9].

Компанії PKS найчастіше здійснюють місцеві перевезення відповідно до офіційного розкладу водіння, замовленого владою, повітами та канцеляріями маршалів. У деяких невеликих містах.

Нині абревіатуру «PKS» використовують деякі приватні підприємства, які створили нові назви для створення такої абревіатури. Наприклад, компанія Private Car Communication, KAR Szostek (ярлик PKS Straszydle ) з села Стразид в Підкарпатському воєводстві[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. PKS w Poznaniu S.A. Архів оригіналу за 2010–09–26.  (пол.)
  2. Dekret z dnia 16 stycznia 1946 r. o utworzeniu przedsiębiorstwa państwowego «Państwowa Komunikacja Samochodowa» (пол.)
  3. Zbigniew Taylor, Ariel Ciechański. Przekształcenia własnościowe przedsiębiorstw PKS w nowej sytuacji gospodarczej. „Przegląd Geograficzny”. 79, ss. 5–44. PAN.  (пол.)
  4. M.P. z 1981 r. nr 32, poz. 286 (пол.)
  5. Шаблон:Dziennik Ustaw (пол.)
  6. PKS Spółka z o.o. w Wałczu (пол.)
  7. Шаблон:Dziennik Ustaw (пол.)
  8. PKS daleko od szosy. Bolesny upadek transportowego kolosa. Архів оригіналу за 2011-11-17.  (пол.)
  9. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок narpks не вказаний текст
  10. PKS Straszydle - Kazimierz Szostek. Obsługiwane linie komunikacyjne (Hermanowa-126, Siedliska-123, Czerwonki) - Rzeszów. Архів оригіналу за 2012–11–30. Процитовано 2012–05–07.  (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]