Державне агентство України з питань кіно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Держкіно)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Державне агентство України з питань кіно
(Держкіно України)
Lesser Coat of Arms of Ukraine (bw).svg
Загальна інформація
Країна Україна
Дата створення 2006
Штаб-квартира

вул. Лаврська, 10

телефон: (044) 280-27-18
Річний бюджет 775 683 000 ₴[1]
Голова Марина Кудерчук
dergkino.gov.ua

Державне агентство України з питань кіно (також - Держкіно України) — центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра культури України. Держкіно України входить до системи органів виконавчої влади та забезпечує реалізацію державної політики у сфері кінематографії.

Історія державних установ в галузі кіно в Україні[ред. | ред. код]

Першим спеціальним органом, відповідальним за розвиток кіногалузі в Україні була очолювана Л.Старицькою-Черняхівською кінематографічна секція Головного управління у справах мистецтв і національної культури УНР (пізніше - Української держави), створена в січні 1918 року. За підтримки кіносекції в серпні 1918 року в Києві утворено організацію «Українфільма» у формі акціонерного товариства, що проіснувала до 16 серпня 1919 року, коли була ліквідована внаслідок реквізиції за рішенням Народного комісаріату освіти УРСР.

Водночас у січні 1919 року Наркомосом УРСР утворено Всеукраїнський фотокінокомітет, який, щоправда, не мав реальної монополії на управління кіногалуззю. Між 1919 та 1922 роками в Україні паралельно до кінокомітету діяли кіносекції Наркомвоєну, Всеукрревкому, військових частин, губернських відділів народної освіти тощо.

13 березня 1922 р. на базі Кінокомітету створено ВУФКУ - Всеукраїнське фотокіноуправління, державну монополію, що об'єднала всю кіногалузь, включаючи кіновиробництво, кінопрокат, кіноосвіту України та Криму в період з 1922 по 1930 рік.

13 лютого 1930 року на виконання постанови Раднаркому СРСР про централізацію кіновиробництва, ВУФКУ було виведено зі структури Наркомосу УРСР і підпорядковано Всесоюзному кінофотооб'єднанню "Союзкіно" в структурі Вищої ради народного господарства СРСР під назвою Державний український трест кінопромисловості «Українфільм».

Відтак у період з 1930 по 1945 рік українська кіногалузь підпорядковувалась напряму загальносоюзним органам влади в Москві (з 1933 - Головному управління кінофотопромисловості при РНК СРСР, з 1936 - Комітету в справах мистецтв при РНК СРСР). В 1935 році всі кінотеатри, що перебували в структурі "Українфільму" передано на місцевий рівень - облкінофототрестам. Таким чином кінопрокат було вилучено з системи кіновиробництва, чим ліквідовано започаткований ще в 1922 році принцип монополії в кіногалузі.

Постановою РНК УРСР від 16.04.1938 державний трест "Українфільм" ліквідовано, а підлеглі йому кіностудії та інші підприємства передано під управління новоутвореного Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР.

В 1945 році з утворенням Управління в справах кінематографії при РНК УРСР (з 1946 - Комітет по кінематографії при Раді Міністрів УРСР, в 1947-1953 - Міністерство кінематографії УРСР, з 1960 - Головне управління по виробництву кінофільмів Міністерства культури УРСР, з 1963 - Комітет по кінематографії в структурі Міністерства культури УРСР), керівництво кіногалуззю повернуто з загальносоюзного на місцевий український рівень. В 1973 році Комітет по кінематографії перетворено на Державний комітет Ради Міністрів УРСР по кінематографії чисельністю 163 особи з подвійним підпорядкуванням уряду УРСР та Всесоюзному комітету з кінематографії.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 5 серпня 1988 "Про схему управління галуззю культури" Державний комітет по кінематографії ліквідовано, його функції покладено на Головне управління кіномистецтва і відеокультури та Головне управління кіновідеопрокату Міністерства культури.

За відсутності спеціального органу влади, відповідального за розвиток кінематографа, Юрій Іллєнко в серпні 1991 засновує Державний фонд української кінематографії, що проіснував до 13 травня 1993 року[2].

Діяльність Держкіно як спеціалізованого органу влади в галузі кінематографа відновлено в 2005 році Постановою Кабінету Міністрів України від 22 листопада 2005 №1111 "Про утворення Державної служби кінематографії", першою очільницею котрої стала Ганна Чміль[3]. 28 березня 2011 року в результаті адмінреформи Державну службу кінематографії ліквідовано, натомість створено Державне агентство України з питань кіно як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері кінематографії. З серпня 2014 до серпня 2019 року головою агентства був Пилип Іллєнко[4].

Керівники Держкіно[ред. | ред. код]

Кінематографічна секція[ред. | ред. код]

Всеукраїнський кінокомітет[ред. | ред. код]

  • 1919 — О. Аркатов

Всеукраїнське фотокіноуправління[ред. | ред. код]

Державний український трест кінопромисловості «Українфільм»[ред. | ред. код]

Управління в справах Кінематографії[ред. | ред. код]

Міністерство Кінематографії Української РСР[ред. | ред. код]

Головне управління з виробництва фільмів (Міністерство культури УРСР)[ред. | ред. код]

Комітет по кінематографії УРСР[ред. | ред. код]

Державний комітет по кінематографії УРСР[ред. | ред. код]

Державний фонд української кінематографії[ред. | ред. код]

Державна служба кінематографії[ред. | ред. код]

Державне агентство України з питань кіно[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]