Дерлей

	Дерлей
	Дерлей
Особисті дані
Повне ім'я	Вандерлей Фернандес Сілва
Народження	14 липня 1975 (48 років)
	Сан-Бернарду-ду-Кампу, Бразилія
Зріст	175 см
Вага	72 кг
Громадянство	Бразилія
Позиція	нападник
Професіональні клуби*
	* Ігри та голи за професіональні клуби; враховуються лише в національному чемпіонаті.
Дерлей у Вікісховищі

Вандерлей Фернандес Сілва (порт. Vanderlei Fernandes Silva), більш відомий як Дерлей (порт. Derlei, нар. 14 липня 1975, Сан-Бернарду-ду-Кампу) — бразильський та португальський футболіст, що грав на позиції нападника.

Виступав, зокрема, за «Порту» в період його найвищого розквіту, вигравши з командою Кубок УЄФА, Лігу чемпіонів та Міжконтинентальний кубок, а також ряд національних трофеїв. Надалі грав за «Динамо» (Москва) та два інші португальські топ-клуби — «Бенфіка» та «Спортінг».

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1994 року виступами за команду клубу «Америка» (Натал), в якій провів три року, взявши участь у 56 матчах чемпіонату. Після цього грав у складі інших місцевих клубів «Гуарані» (Кампінас) та «Мадурейра».

1999 року перейшов у португальський клуб «Уніан Лейрія», де став основним гравцем, а у останньому сезоні 2001/02 під керівництвом тренера Жозе Моурінью забив 21 гол у 33 іграх чемпіонату^[1], ставши другим бомбардиром турніру після легендарного Маріо Жардела, що забив неймовірні 42 м'ячі.

Влітку 2002 року разом із Моурінью перейшов у «Порту», якому в першому ж сезоні допоміг виграти Кубок УЄФА, забивши у фінальному матчі 2003 року 2 голи і з 12 голами за весь турнір став найкращим бомбардиром Кубка^[2]. В чемпіонаті бразилець мав не таку високу результативність, забивши 7 голів у 26 іграх, але також виграв і національний титул. Наступного року португальський клуб знову виграв чемпіонат, а також Лігу чемпіонів та Міжконтинентальний кубок, але сам Дерлей через серйозну травму коліна пропустив кілька місяців^[3].

У січні 2005 року перейшов до московського «Динамо» за сім мільйонів євро^[4]. У своєму першому сезоні в «Динамо» з 13 голами зайняв друге місце в списку найкращих бомбардирів російської Прем'єр-ліги після Дмитра Кириченка з ЦСКА, а в другому сезоні відзначився 11 разів. Будучи гравцем московського «Динамо» Дерлей одного разу під час матчу кинув пляшку з водою в голову головному тренеру Юрію Сьоміну після того, як був замінений^[5].

У лютому 2007 року на правах оренди перейшов в лісабонську «Бенфіку», за що вболівальники «Порту» назвали його зрадником^[6]. У червні 2007 року підписав дворічний контракт з лісабонським «Спортінгом», ставши одним з небагатьох гравців,, що за кар'єру пограли у всіх клубах португальської «Великої трійки»^[7]^[8], втім через нову травму коліна основним гравцем у першому сезоні не був^[9], хоча і виграв Кубок Португалії^[10]. У другому сезоні 2008/09 частіше став виходити на поле, конкуруючи з Елдером Поштігою та Лієдсоном і забив кілька важливих голів, включаючи гол у ворота донецького «Шахтаря» в рамках групового етапу Ліги чемпіонів, який дозволив клубу перемогти 1:0 та достроково вийти в плей-оф^[11].

По закінченні сезону 2008/09 покинув «Спортінг», оскільки не домовився по новому контракту^[12] і 27 серпня 2009 року підписав контракт з «Віторією» (Салвадор) на один рік^[13], але вже в кінці жовтня покинув клуб^[14].

З кінця лютого 2010 року виступав за «Мадурейру»^[15], де і завершив професійну ігрову кар'єру після закінчення Ліги Каріока 2010.