Десантні катери проєкту 02510

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Швидкісні транспортно-десантні катери проєкту 02510 «БК-16»
Проєкт
Будівники: Росія «Рибінська верф»
Оператори:

 ВМФ РФ

Війська національної гвардії Росії
Будівництво: 2014 — т. ч.
У експлуатації: 2015 — т. ч.
Заплановано: 30
Побудовано: 19
Активні: 18
Втрачено: 1 знищено[1]
Основні характеристики
Водотоннажність:

13,0 т (стандарна)

19,5 т (повна)
Довжина: 16,78 м (найбільша)
Ширина: 3,96 м (найбільша)
Висота: 4,15 м (над водою зі складеною щоглою)
Осадка: 0,83 м (середня)
Потужність: 2 × 574 КВт (780 к.с.)
Двигуни:

ГЕУ: дизельні 2 × 6-4V-10 «Seatek»

Рушії: 2 вали, 2 водомета Turbodrive 400 H.C. «Castoldi»
Швидкість:

30 вузлів (економічна-крейсерська)

42 вузла (повна)
Дальність
плавання:
400 миль (на 30 вузлах)
Екіпаж: 2 особи (+ 19 осіб десанту)
Озброєння:
  • Тактичне ударне озброєння:
    може нести пускові установки УР
  • Артилерія:
    1 × 12,7-мм кулемет або 40-мм автоматичний гранатомет,
    4 × 7,62-мм кулемети
  • Зенітне ракетне озброєння:
    ПЗРК «Ігла», «Верба»
  • Мінно-торпедне озброєння:
    до 4 морських мін

Швидкісні транспортно-десантні катери проєкту 02510 «БК-16» (рос. Скоростные транспортно-десантные катера проекта 02510 «БК-16») — серія російських високошвидкісних транспортно-десантних катерів, побудованих на замовлення ВМФ Росії.[2] Вони призначені для загонів спеціального призначення під час операцій на річках чи прибережній морській зоні.[3]

Призначення[ред. | ред. код]

Катери проєкту 02510 призначені для перекидання та висадки десанту, вогневої підтримки десанту, протидиверсійних операцій, боротьби з піратством та тероризмом, перевезення легких вантажів та участі у рятувальних операціях.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Швидкісні транспортно-десантні катери проєкту 02510 «БК-16» розроблено російською компанією «Єврояхтінг» (рос. Еврояхтинг) (належить Рибінській верфі) за участю у робочому проєкті компанії «Сі Тех» (рос. Си Тех).[2] Оснащені двома італійськими рядними 6-циліндровими двигунами 6-4V-10 «Seatek» та двома італійськими водометними рушіями Turbodrive 400 H.C. «Castoldi».

Катери проєкту 02510 «БК-16», як і катери проєкту 03160 «Раптор», побудовані на базі проєкту малого бойового катера CombatBoat 90 розробки шведської компанії Dockstavarvet. Катери є конкурентами однин одному. Але, за твердженням проєктувальників, цей проєкт є самостійним. Серійне будівництво розгорнуто на суднобудівному заводі «Рибінська верф» (входить до АТ «Концерн „Калашников“»).

У листопаді 2014 року катер БК-16 було доставлено до тимчасово окупованого Севастополя для проведення випробувань. Очікувалося, що після завершення випробувань катер продовжить службу у складі підрозділу спеціального призначення. Станом на червень 2015 року катер завершував випробування у складі Чорноморського флоту ВМФ Росії.

У червні 2015 року, після 9-місячного будівництва, був спущений на воду другий катер проєкту БК-16. Повідомлялося, що заводські випробування триватимуть близько двох тижнів.

Вперше катер БК-16 був продемонстрований на відкритій експозиції «Армія-2015», яка відбулася з 16 по 19 червня 2015 року в Кубинці.[4] Далі катер був представлений концерном «Калашников» (входить до російської державної корпорації Ростех) на Сьомому Міжнародному військово-морському салоні (МВМС-2015) у Санкт-Петербурзі з 1 по 5 липня 2015 року, під час якого Віце-прем'єр Росії Дмитро Рогозін оглянув катер.[5] Після завершення циклу випробувань та демонстрації, головний катер БК-16 проєкту 02510 наказом Головнокомандувача ВМФ Росії було прийнято до складу ВМФ РФ з бортовим номером 296.

5 березня 2019 року пресслужба Південного округу військ національної гвардії Росії (Росгвардії) повідомила, що в окупованому Криму із Севастополя в Керч здійснили перехід два високошвидкісні транспортно-десантні катери БК-16, таким чином Росгвардія отримала перші два катери цього проєкту з бортовими номерами 490 та 491. Ці катери збудовані на суднобудівному заводі АТ «Рибінська верф» в Ярославській області Росії (компанія входить до групи компаній Концерн «Калашников»).

23 жовтня 2019 року на «Рибінській верфі» відбулася церемонія спуску на воду двох нових катерів БК-16 для Росгвардії. Закладка катерів пройшла у січні та березні 2019 року, ці два катери з бортовими номерами 492 та 493 прийняті до складу Росгвардії у 2020 році.[6]

24 листопада 2020 року у місті Приморськ (Калінінградська область) відбулася церемонія підйому прапора та передача ВМФ Росії 15-го із серії катера проєкту 02510 БК-16 з бортовим номером 790, першого для Балтійського флоту Росії.[7]

1 червня 2021 року у місті Сєвероморськ відбулася церемонія підйому прапора та передача Північному флоту Росії десантного катера проєкту 02510 БК-16 з бортовим номером 321.

15 липня 2021 року у місті Приморськ (Калінінградська область) відбулася церемонія підйому прапора та передача Балтійському флоту Росії 2-х десантних катерів проєкту 02510 БК-16 з бортовими номерами 793 та 796.[8]

Бойове застосування[ред. | ред. код]

У березні 2022 року під час російського вторгнення в Україну катери такого типу застосовувалися агресором у порту Бердянська. Влітку того ж року з'явилося відео застосування російськими військами катерів БК-16 в акваторії Дніпра на території України.[9]

2 травня 2022 року українськими військовими було знищено один катер БК-16.[1]

Модифікації[ред. | ред. код]

Катери можуть бути виконані в наступних модифікаціях[5]:

  • Швидкісний десантний катер
  • Командний пункт з 9-ма робочими місцями
  • Медичний катер із реанімаційними модулями
  • Пожежний
  • Водолазний.

Габарити катера[ред. | ред. код]

  • Водотоннажність 19,5 т (повна)
  • Довжина 16,78 м (найбільша)
  • Ширина 3,96 м (найбільша)
  • Висота 4,15 м (над водою зі складеною щоглою)
  • Осадка 0,83 м (середня)

Озброєння[ред. | ред. код]

Бойовий комплекс катера є дистанційно-керованим бойовим модулем розробки концерну «Калашников». Модуль має бронезахист від куль калібру 7,62 мм типу Б-32 і гіростабілізований по двох осях, що підвищує точність ведення вогню під час хитавиці. Супровід рухомої цілі здійснюється автоматично, у системі супроводу цілі є функція пам'яті, розрахована на 10 нерухомих цілей.[4] На катерах може використовуватися різне поєднання взаємозамінного озброєння.[10] До складу штатного озброєння входить[3]:

  • Один кулемет 12,7 мм або один гранатомет 40 мм на вертлюжній установці
  • Чотири кулемети 7,62 мм, по два на борт
  • Чотири морські міни або пускова установка керованих ракет.

Також катери оснащуються легкими безпілотними літальними апаратами (розвідниками) ZALA 421-16EM, які можуть транслювати відео в режимі реального часу на відстані до 25 кілометрів і в темний час доби.[4]

Представники проєкту[ред. | ред. код]

Назва Виробник Заводський № Дата закладки Спуск на воду Взяття на озброєння Флот Стан
1 Д-296 «Владислав Дорохин» Рибінська верф 01 2014 11.2014 19.06.2015 Чорноморський флот У строю
2 Д-??? Рибінська верф 02 09.2014 03.06.2015 10.2015 Чорноморський флот У строю
3 Д-??? Рибінська верф 03 06.2015 04.2016 06.07.2016 Чорноморський флот У строю
4 Д-??? Рибінська верф 04 07.2016 2017 09.2017 Чорноморський флот У строю
5 Д-308 Рибінська верф 05 2017 2017 24.02.2018 Північний флот У строю
6 Д-2110 Рибінська верф 06 2017 2017 24.02.2018 Північний флот У строю
7 Д-??? Рибінська верф 07 2017 2018 2018 Північний флот У строю
8 Д-309 Рибінська верф 08 11.2017 04.2018 07.2018 Чорноморський флот У строю
9 Д-490 Рибінська верф 11 12.03.2018 2019 05.03.2019 Росгвардія[en] (окупований Керч) У строю
10 Д-491 Рибінська верф 12 04.2018 2019 05.03.2019 Росгвардія (окупований Керч) У строю
11 Д-492 Рибінська верф 13 01.2019 23.10.2019 2020 Росгвардія (окупований Керч) У строю
12 Д-493 Рибінська верф 14 03.2019 23.10.2019 2020 Росгвардія (окупований Керч) У строю
13 Д-790 Рибінська верф 15 2019 2020 24.11.2020 Балтійський флот У строю
14 Д-321 Рибінська верф 16 2020 2021 01.06.2021 Північний флот У строю
15 Д-793 Рибінська верф 17 2020 2021 15.06.2021 Балтійський флот У строю
16 Д-796 Рибінська верф 18 2020 2021 15.06.2021 Балтійський флот У строю
17 Д-315 Рибінська верф 19 2019 2020 27.12.2020 Балтійський флот У строю
18 Д-310 Рибінська верф 09 2020 2021 2021 Чорноморський флот Знищений 02.05.2022[1]
19 Д-311 Рибінська верф 10 2020 2021 2021 Чорноморський флот У строю

Кольори таблиці:
Білий — будується, недобудований або утилізований до спуску на воду
 Зелений  — діючий у складі ВМФ Росії
 Жовтий  — діючий у складі іноземних ВМС або як цивільне судно
Синій  — перебуває на ремонті чи модернізації
 Червоний  — списаний, утилізований або втрачений
 Сірий  — перебуває на зберіганні

Література[ред. | ред. код]

  • Александр Митрофанов. Новинки Российского москитного флота // «Оружие» : журнал. — М. : ИД «Техника — молодёжи», 2016. — № 13—14. — С. 54—61.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Attack On Europe: Documenting Russian Equipment Losses During The 2022 Russian Invasion Of Ukraine. oryxspioenkop.com (англ.). Oryx. Процитовано 10 квітня 2023. 
  2. а б в Десантные катера «БК» (рос.). SeaTech. Архів оригіналу за 28 грудня 2016. Процитовано 10 квітня 2016. 
  3. а б БК-16 (рос.). Еврояхтинг. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. 
  4. а б в БК-16 в период с 16 по 19 июня 2015 года был представлен на открытой экспозиции «Армии-2015» в подмосковной Кубинке (рос.). Еврояхтинг. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. 
  5. а б Карпенко А. В. Боевой катер специального назначения БК-16 (рос.). журнал «НЕВСКИЙ БАСТИОН». Архів оригіналу за 22 березня 2016. 
  6. https://twitter.com/akvanafft/status/1236961579297538048. Twitter (рос.). Архів оригіналу за 3 травня 2021. Процитовано 3 травня 2021. 
  7. Новый десантный катер типа "БК-16" включили в состав Балтийского флота. Центральный Военно-Морской Портал (рос.). Процитовано 29 листопада 2020. 
  8. Балтийский флот получил новейшие высокоскоростные десантные катера. Российская газета (рос.). Архів оригіналу за 15 липня 2021. Процитовано 16 липня 2021. 
  9. Показаны действия российского спецназа на скоростных катерах БК-16 в акватории Днепра. topcor.ru (рос.). Репортёр. 5 липня 2022. Процитовано 10 квітня 2023. 
  10. Боевая группа десантных катеров от «Калашникова» (рос.). Военно-промышленный курьер. 1 липня 2015. Архів оригіналу за 4 січня 2018. 

Посилання[ред. | ред. код]