Дестіні (модуль МКС)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Дестіні» (англ. Destiny,доля); повна назва «Лабораторний модуль „Дестіні“» — американський науковий модуль Міжнародної космічної станції. Четвертий модуль станції, другий збудований американцями, третій у американській власності. Був приєднаний до модуля «Юніті» екіпажем шатла «Атлантіс» в ході місії STS-98. Почав повністю функціонувати 10 лютого 2001. Модуль став першою постійною орбітальною лабораторією НАСА по закінченні роботи станції «Скайлеб», останній екіпаж на якій працював у лютому 1974.

Лабораторія «Дестіні» (НАСА)
Модуль «Дестіні». Знімок з борту шатла
Астронавт Лерой Чіао всередині лабораторного модуля «Дестіні» (31 жовтня 2004)
Астронавт Кеннет Кокрелл, командир STS-98, виходить з-за шторки стійки в «Дестіні».
Джоан Е. Хіггінботем і Суніта Л. Вільямс працюють з органами управління дистанційного маніпулятора станції в лабораторії «Дестіні».

Опис[ред. | ред. код]

Американський науковий модуль масою 14,5 м має 8,5 метрів у довжину, 4,3 метра в ширину і виготовлений з алюмінієвих сплавів. Він складається з трьох циліндричних секцій і двох кінцевих дуже сплюснутих зрізаних конусів, які містять герметичні люки для входу і виходу з модуля. Модуль має два стикувальні вузли.

Як і у європейських і японських лабораторіях, наукове та допоміжне обладнання всередині модуля «Дестіні» змонтовано у так званих міжнародних стандартних стійках корисного навантаження (англ. International Standard Payload Racks), які можна замінювати чи переставляти для різного обладнання і експериментів. Кожна стійка масою приблизно 104 кг, висотою 1,9 м і шириною 1,1 м, об'ємом 1,6 м³. У стійку можна встановити обладнання масою 700 кг.

Вісім стійок обладнані шторками, які забезпечують близько 290 м³ тимчасового вільного простору, коли стійки не використовуються для експериментів.

«Дестіні» прибув до МКС з п'ятьма стійками, у яких було розміщено систему життєзабезпечення для забезпечення електропостачанням, постачання рідин для охолодження, очищення повітря, а також контроль температури і вологості в модулі. Сім додаткових блоків модуля «Дестіні» були доставлені у багатоцільовому модулі постачання «Леонардо» під час місії STS-102, десять були поступово доставлені під час інших польотів.

Загалом, «Дестіні» має 23 стійки — по шість на правому, лівому борту, стелі, і п'ять на підлозі.

Всередині розміщено чотири структури для електричних з'єднань, кабелів системи управління обробки комп'ютерних даних, каналів систем кондиціонування повітря, труб тепловідведення і багато іншого[1].

Лабораторні стійки використовуються для розміщення обладнання в знімних модульних блоках. Стійки приєднуються до трубопроводів та електропроводки за допомогою в портів, розташованих у стійках в опорній поверхні.

У герметичному модулі астронавти можуть виконувати дослідження в різних галузях наукових знань. Учені всього світу зможуть використовувати результати цих експериментів для своїх робіт в медицині, технології, біотехнології, фізики, матеріалознавстві, і вивченні Землі.

Технічні характеристики[ред. | ред. код]

Параметр Значення
Довжина по кінцях стикувальних вузлів 8788 мм
Довжина гермокорпусу 8534 мм
Максимальний діаметр 4445 мм
Герметичний об'єм 117 м³
Стартова маса 14056 кг

Історія[ред. | ред. код]

Будівництво компанією «Боїнг» почалось 1995 у цехах Космічного центру Маршала, розташованому в Хантсвіллі, штат Алабама.

1998 модуль «Дестіні» був доставлений в Космічний центр Маршала у Флориді де проходив допольотну підготовку до серпня 2000.

7 лютого 2001 модуль був запущений до МКС на борту шатла «Атлантіс» з місією STS-98.

10 лютого 2001 «Дестіні» було приєднано заднім стикувальним вузлом до переднього стикувального вузла модуля «Юніті».

12 лютого 2001 з ферми Z1 на передній стикувальний вузол модуля було переміщено герметичний перехідник PMA-2.

11 квітня 2002 до верхньої площини «Дестіні» було приєднано ферму S0 (місія STS-110).

12 листопада 2007 герметичний перехідник PMA-2 було переміщено з переднього стикувального вузла модуля до переднього стикувального вузла модуля «Гармонія» (МКС-16).

14 листопада 2007 PMA-2 і «Гармонію» було переміщено з лівого стикувального вузла модуля «Юніті» на передній стикувальний вузол «Дестіні».

Джерела[ред. | ред. код]

  1. NASA (1997). Зображення Міжнародноїї космічної станції - опори. NASA. Процитовано October 7, 2008. (англ.)

Посилання[ред. | ред. код]