Детонуючий шнур

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Детонуючий шнур (рос.детонирующий шнур (ДШ), англ. detonating cord, нім. Detonationszündschnur f) – шнур з серцевиною з високобризантної вибухової речовини (ВР), призначений для передачі детонації від детонатора до заряду ВР. Іноді використовується як самостійний заряд.

Д.ш. складається з вибухової серцевини і захисної оболонки.

Розрізняють Д.ш.:

  • нормальної потужності (серцевина містить ВР 12-14 г/м),
  • малопотужні (3-6 г/м), посилені (20-40 г/м) та
  • високопотужні (100-140 г/м).

Д.ш. нормальної потужності використовують на багатьох видах вибухових робіт, малопотужні - для комутації вибухових мереж та внутрішньосвердловинного сповільнення детонації зарядів, посилені - для ініціювання протяжних зарядів в шпурах та свердловинах, високопотужні - як самостійні, оконтурюючі заряди. Також розрізняють водостійкі, термостійкі Д.ш. (застосовують на вибухових роботах в глибоких нафт. і газових свердловинах) та запобіжні Д.ш. (для вибухових робіт в шахтах небезпечних за газом і пилом).

Література[ред.ред. код]