Дефензин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Приклади дефензинів: 1MR4, 2KOZ, 1FJN, 2LXZ, 1IJV та 2RNG. Альфа-спіраль показана червоним, бета-структура — синім, дисульфідні зв'язки — жовтим.

Дефензини — невеликі катіонні білки, багаті на цистеїн, які знаходяться в клітинах хребетних[1] і безхребетних[2] тварин, рослин[3][4] і грибів[5]. Вони є захисними пептидами хазяїна, які демонструють або пряму антимікробну активність, або імунну сигнальну активність, або обидві. Дефензини по-різному активні проти бактерій, грибів і багатьох вірусів з оболонкою та без оболонки. Зазвичай вони мають довжину 18-45 амінокислот і містять три або чотири дисульфідні зв’язки.

У тварин дефензини виробляються клітинами вродженої імунної системи та епітеліальними клітинами, тоді як у рослин і грибів — різними тканинами. Організм зазвичай виробляє багато різних дефензинів, деякі з яких зберігаються всередині клітин (наприклад, у нейтрофільних гранулоцитах для знищення фагоцитованих бактерій), а інші секретуються у позаклітинне середовище. Серед тих, які безпосередньо вбивають мікроби, механізм дії варіює від руйнування мембрани мікробної клітини до порушення метаболізму.

Суперсімейство транс-дефензинів: жовтим кольором показані два найбільш консервативні дисульфідні зв'язки, що з'єднують бета-ланцюг з двома різними елементами вторинної структури. Праворуч — приклад, 1IJV.
Суперсімейство цис-дефензинів: жовтим кольором показані два найбільш консервативні дисульфідні зв'язки, що з'єднують бета-ланцюг з тією самою альфа-спіраллю. Праворуч — приклад, 1MRR4.

Види дефензинів[ред. | ред. код]

Назва «дефензин» була придумана в середині 1980-х років, хоча ці білки називали по-різному: «Катіонні протимікробні білки», «Пептиди нейтрофілів», «Гамма-тіоніни» тощо.[6]

Не всі білки, які називаються «дефензинами», є еволюційно спорідненими.[7] Натомість вони поділяються на два великих суперсімейства, кожне з яких містить кілька сімейств.[7][8] Одне суперсімейство, транс-дефензини, містить дефензини людини та інших хребетних[9][10], а також деяких безхребетних[11][12]. Інше суперсімейство, цис-дефензини, містить дефензини, знайдені в безхребетних, рослинах і грибах.[13][14][15] Суперсімейства та сімейства визначаються загальною третинною структурою, і кожне сімейство зазвичай має консервативну структуру дисульфідних зв’язків.[9][16] Усі дефензини утворюють невеликі та компактні складчасті структури, як правило, з високим позитивним зарядом, які є високостабільними завдяки численним дисульфідним зв’язкам. У всіх сімействах основні гени, відповідальні за виробництво дефензину, є високополіморфними.

Транс-дефензини[ред. | ред. код]

Дефензини хребетних — це переважно α-дефензини та β-дефензини. Деякі примати додатково мають набагато менші θ-дефензини. Загалом, як α-, так і β-дефензини кодуються генами з двома екзонами, де перший екзон кодує гідрофобну лідерну послідовність (яка видаляється після трансляції) і збагачену цистеїном послідовність (у зрілому пептиді). Вважається, що дисульфідні зв’язки, утворені цистеїнами, є важливими для активності, пов’язаної з уродженим імунітетом у ссавців, але вони не обов’язково необхідні для антимікробної активності.[17][18] Тета-дефензини утворюють одну бета-шпилькову структуру і тому представляють собою окрему групу. У людини експресуються лише альфа- та бета-дефензини.[19]

Таблиця дефензинів людини
Тип Ген Розшифровка назви гена Назва білка Опис
α-дефензини DEFA1 Дефензин, альфа 1 Дефензин нейтрофілів 1 Експресуються в основному в нейтрофілах, а також у NK-клітинах і певних підгрупах Т-лімфоцитів. DEFA5 і DEFA6 експресуються в клітинах Панета тонкої кишки, де вони можуть регулювати та підтримувати мікробний баланс у просвіті кишки.
DEFA1B Дефензин, альфа 1В Дефензин, альфа 1
DEFA3 Дефензин, альфа 3, специфічний для нейтрофілів Дефензин нейтрофілів 3
DEFA4 Дефензин, альфа 4, кортикостатин Дефензин нейтрофілів 4
DEFA5 Дефензин, альфа 5, специфічний для клітин Панета Дефензин-5
DEFA6 Дефензин, альфа 6, специфічний для клітин Панета Дефензин-6
β-дефензини DEFB1 Дефензин, бета 1 Бета-дефензин 1 Є найпоширеними, виділяються лейкоцитами та епітеліальними клітинами багатьох видів. Наприклад, їх можна виявити на язиці, шкірі, e рогівці, слинних залозах, нирках, стравоході та дихальних шляхах. Було припущено (але також оскаржено), що деякі патології муковісцидозу виникають через пригнічення активності β-дефензину на епітеліальних поверхнях легенів і трахеї через високий вміст солі.
DEFB2 Дефензин, бета 2 Бета-дефензин 2
DEFB3 Дефензин, бета 3 Бета-дефензин 3
DEFB103A Дефензин, бета 103B Бета-дефензин 103
. . . . . . . . .
DEFB106A Дефензин, бета 106A Бета-дефензин 106А
DEFB106 B Дефензин, бета 106B Бета-дефензин 106B
DEFB107B Дефензин, бета 107A Бета-дефензин 107
DEFB110 Дефензин, бета 110 Бета-дефензин 110
. . . . . . . . .
DEFB136 Дефензин, бета 136 Бета-дефензин 136
θ-дефензини DEFT1P Дефензин, тета 1 псевдоген не експресуються в людині Рідкісні, і поки що були знайдені лише в лейкоцитах макака-резус[20] і оливкового павіана Papio anubis, кодуючий ген у людей та інших приматів пошкоджений.[21][22]

Хоча найбільш добре вивченими є дефензини хребетних, сімейство транс-дефензинів, що має назву "великі дефензини", знайдено у молюсків, членистоногих і ланцетників.[7][8]

Цис-дефензини[ред. | ред. код]

Дефензини членистоногих є найкраще охарактеризованими дефензинами безхребетних (особливо комах).[23] Інші безхребетні, які виробляють дефензини з цього суперсімейства білків, — це молюски, кільчасті черв'яки та кнідарії.[24]

Рослинні дефензини були відкриті в 1990 році і згодом були знайдені в більшості рослинних тканин з антимікробною активністю (як протигрибковою, так і антибактеріальною).[25] Вони були ідентифіковані в усіх основних групах судинних рослин, але не знайдені в папоротях, мохах чи водоростях.[25]

Грибкові дефензини вперше були виявлені в 2005 році.[26] Досліджені дефензини цієї групи мають в основному антибактеріальну активність і були знайдені в обох основних відділах грибів (Ascomycota та Basidiomycota), а також у таких відділах як Zygomycota та Glomeromycota.[5]

Бактеріальні дефензини також були ідентифіковані, але на сьогодні найменш вивчені. Вони мають лише чотири цистеїни, тоді як майже всі еукаріотичні дефензини мають шість або вісім.[27]

Споріднені дефензиноподібні білки[ред. | ред. код]

Крім дефензинів, які беруть участь у захисті хазяїна, існує низка споріднених дефензин-подібних пептидів (defensin-like peptides, DLP), які в процесі еволюції отримали іншу активність.

Токсини[ред. | ред. код]

Схоже, було кілька еволюційних стадій переходу дефензинів до токсинових білків, що використовуються в отрутах тварин;[28] вони діють за допомогою зовсім іншого механізму, ніж їхні антимікробні родичі, а саме: від зв’язування безпосередньо з іонними каналами до порушення нервових сигналів. Прикладами є кротаміновий токсин у зміїній отруті,[29] багато токсинів скорпіонів,[30] деякі токсини актинії[10] та один із токсинів в отруті качкодзьоба.[28]

Дійсно, дефензин комах був експериментально перетворений на токсин шляхом видалення невеликої петлі, яка інакше стерично перешкоджала взаємодії з іонними каналами.[31]

Передача сигналу[ред. | ред. код]

У хребетних деякі α- і β-дефензини беруть участь у передачі сигналів між вродженою імунною та адаптивною імунною системами.[32][33] У рослин спеціалізоване сімейство DLP бере участь у передачі сигналів, щоб виявити, чи відбулося самозапилення, і спричинити самостерильність, щоб запобігти інбридингу.[34]

Інгібітори ферментів[ред. | ред. код]

Деякі антимікробні дефензини також виявляють певну інгібіторну активність щодо ферментів, а ось у рослин є дефензини, що функціонують головним чином як інгібітори ферментів, перешкоджаючи тваринам їсти їх.[35][36][37]

Функція[ред. | ред. код]

У незрілих сумчастих, оскільки їхня імунна система на момент народження недостатньо розвинена, дефензини відіграють головну роль у захисті від патогенів.  Вони виробляються в молоці матері, а також у молодих сумчастих тварин.

Дефензини, що знаходяться в грудному молоці людини, відіграють центральну роль в імунітеті новонароджених.[38]

Геном людини містить гени тета-дефензину, але вони мають передчасний стоп-кодон, що перешкоджає їхній експресії. Штучний людський тета-дефензин,[39] ретроциклін, був створений шляхом «фіксації» псевдогена, і було показано, що він є ефективним проти ВІЛ[40] та інших вірусів, включно з вірусом простого герпесу та грипу A. Вони діють, головним чином, шляхом запобігання проникненню цих вірусів у клітини-мішені.

Також цікавим є вплив альфа-дефензинів на екзотоксин, що виробляється збудником сибірки Bacillus anthracis. Було показано, що ця бактерія, яка виробляє білковий летальний фактор металопротеази, чиєю мішенню є кіназа MAPKK, є вразливою до людського нейтрофільного білка-1 (human neutrophil protein, HNP-1), який поводить себе як зворотний неконкурентний інгібітор цього летального фактора.[41]

Зазвичай вважається, що дефензини сприяють здоровому стану слизової оболонки; однак можливо, що ці пептиди можна вважати біологічними факторами, які можуть бути активовані біологічно активними сполуками, присутніми в грудному молоці людини. Наприклад, трилистниковий фактор 3, що міститься в грудному молоці, стимулює експресію бета-дефензинів hBD2 і hBD4 в епітеліальних клітинах кишечнику, тим самим посилюючи імунну відповідь новонароджених проти патогенів, з якими вони можуть контактувати.[38][42]

Патологія[ред. | ред. код]

Концентрація пептидів альфа-дефензину підвищується при хронічних запальних станах, деяких видах раку, включно з колоректальним раком.[43]

Дисбаланс дефензинів у шкірі може сприяти появі акне.[44]

Зменшення дефензинів клубової кишки може сприяти розвитку хвороби Крона.[45][46]

В одному невеликому дослідженні було виявлено значне підвищення рівня альфа-дефензину в лізатах Т-клітин пацієнтів із шизофренією; у дискордантних парах близнюків неуражені близнюки також мали збільшення, хоча й не таке велике, як у їхніх хворих братів і сестер. Автори припустили, що рівень альфа-дефензину може виявитися корисним маркером ризику шизофренії.[47]

Дефензини містяться в шкірі людини під час запальних захворювань, таких як псоріаз[48], а також під час загоєння ран.

Застосування[ред. | ред. код]

Дефензини[ред. | ред. код]

На даний час велике поширення антибіотикорезистентності вимагає пошуку і розробки нових протимікробних препаратів. З цієї точки зору дефензини (як і антимікробні пептиди в цілому) представляють великий інтерес. Показано, що дефензини мають виражену антибактеріальну активність щодо широкого спектру патогенів.[49] Крім того, дефензини можуть підвищувати ефективність звичайних антибіотиків.[49]

Речовини, схожі на дефензини (міметики)[ред. | ред. код]

Міметики дефензину, які також називаютья міметиками захисних пептидів хазяїна (HDP), є повністю синтетичними, непептидними, малими молекулярними структурами, які імітують дефензини за структурою та активністю.[50] Подібні молекули, такі як брилацидин, розробляються як антибіотики[51] , протизапальні засоби при запаленні слизової оболонки ротової порожнини[52][53] і протигрибкові засоби, особливо при кандидозі[54][55][56].

Дивіться також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Hazlett L, Wu M (January 2011). Defensins in innate immunity. Cell and Tissue Research. 343 (1): 175—88. doi:10.1007/s00441-010-1022-4. PMID 20730446.
  2. ↑ Tassanakajon A, Somboonwiwat K, Amparyup P (February 2015). Sequence diversity and evolution of antimicrobial peptides in invertebrates. Developmental and Comparative Immunology. Specific immunity in invertebrates. 48 (2): 324—41. doi:10.1016/j.dci.2014.05.020. PMID 24950415.
  3. ↑ Thomma BP, Cammue BP, Thevissen K (December 2002). Plant defensins. Planta. 216 (2): 193—202. doi:10.1007/s00425-002-0902-6. PMID 12447532.
  4. ↑ Sathoff AE, Samac DA (May 2019). Antibacterial Activity of Plant Defensins. Molecular Plant-Microbe Interactions. 32 (5): 507—514. doi:10.1094/mpmi-08-18-0229-cr. PMID 30501455.
  5. ↑ а б Wu J, Gao B, Zhu S (August 2014). The fungal defensin family enlarged. Pharmaceuticals. 7 (8): 866—80. doi:10.3390/ph7080866. PMC 4165938. PMID 25230677.
  6. ↑ Lehrer RI (September 2004). Primate defensins. Nature Reviews. Microbiology. 2 (9): 727—38. doi:10.1038/nrmicro976. PMID 15372083.
  7. ↑ а б в Shafee TM, Lay FT, Hulett MD, Anderson MA (September 2016). The Defensins Consist of Two Independent, Convergent Protein Superfamilies. Molecular Biology and Evolution. 33 (9): 2345—56. doi:10.1093/molbev/msw106. PMID 27297472.
  8. ↑ а б Shafee TM, Lay FT, Phan TK, Anderson MA, Hulett MD (February 2017). Convergent evolution of defensin sequence, structure and function. Cellular and Molecular Life Sciences. 74 (4): 663—682. doi:10.1007/s00018-016-2344-5. PMID 27557668.
  9. ↑ а б Hollox, Edward J.; Abujaber, Razan (2017). Pontarotti, Pierre (ред.). Evolution and Diversity of Defensins in Vertebrates. Evolutionary Biology: Self/Nonself Evolution, Species and Complex Traits Evolution, Methods and Concepts (англ.). Cham: Springer International Publishing. с. 27—50. doi:10.1007/978-3-319-61569-1_2. ISBN 978-3-319-61568-4.
  10. ↑ а б Mitchell ML, Shafee T, Papenfuss AT, Norton RS (July 2019). Evolution of cnidarian trans-defensins: Sequence, structure and exploration of chemical space. Proteins. 87 (7): 551—560. doi:10.1002/prot.25679. PMID 30811678.
  11. ↑ Zhu S, Gao B (2013). Evolutionary origin of β-defensins. Developmental and Comparative Immunology. 39 (1–2): 79—84. doi:10.1016/j.dci.2012.02.011. PMID 22369779.
  12. ↑ Montero-Alejo V, Corzo G, Porro-Suardíaz J, Pardo-Ruiz Z, Perera E, Rodríguez-Viera L, Sánchez-Díaz G, Hernández-Rodríguez EW, Álvarez C, Peigneur S, Tytgat J, Perdomo-Morales R (February 2017). Panusin represents a new family of β-defensin-like peptides in invertebrates. Developmental and Comparative Immunology. 67: 310—321. doi:10.1016/j.dci.2016.09.002. PMID 27616720. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  13. ↑ Dias RD, Franco OL (October 2015). Cysteine-stabilized αβ defensins: From a common fold to antibacterial activity. Peptides. Festschrift to highlight the career of Abba J. Kastin as a founding editor, researcher, and educator in the peptide field. 72: 64—72. doi:10.1016/j.peptides.2015.04.017. PMID 25929172.
  14. ↑ Shafee T, Anderson MA (March 2019). A quantitative map of protein sequence space for the cis-defensin superfamily. Bioinformatics. 35 (5): 743—752. doi:10.1093/bioinformatics/bty697. PMID 30102339.
  15. ↑ Zhu S (February 2008). Discovery of six families of fungal defensin-like peptides provides insights into origin and evolution of the CSalphabeta defensins. Molecular Immunology. 45 (3): 828—38. doi:10.1016/j.molimm.2007.06.354. PMID 17675235.
  16. ↑ Wang YP, Lai R (February 2010). [Insect antimicrobial peptides: structures, properties and gene regulation]. Dong Wu Xue Yan Jiu = Zoological Research. 31 (1): 27—34. doi:10.3724/sp.j.1141.2010.01027. PMID 20446450.
  17. ↑ Varkey J, Singh S, Nagaraj R (November 2006). Antibacterial activity of linear peptides spanning the carboxy-terminal beta-sheet domain of arthropod defensins. Peptides. 27 (11): 2614—23. doi:10.1016/j.peptides.2006.06.010. PMID 16914230.
  18. ↑ Varkey J, Nagaraj R (November 2005). Antibacterial activity of human neutrophil defensin HNP-1 analogs without cysteines. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 49 (11): 4561—6. doi:10.1128/AAC.49.11.4561-4566.2005. PMC 1280114. PMID 16251296.
  19. ↑ Dhople V, Krukemeyer A, Ramamoorthy A (September 2006). The human beta-defensin-3, an antibacterial peptide with multiple biological functions. Biochimica et Biophysica Acta (BBA) - Biomembranes. 1758 (9): 1499—512. doi:10.1016/j.bbamem.2006.07.007. PMID 16978580.
  20. ↑ Tran, Dat; Tran, Patti; Roberts, Kevin; Ösapay, George; Schaal, Justin; Ouellette, Andre; Selsted, Michael E. (2008-03). Microbicidal Properties and Cytocidal Selectivity of Rhesus Macaque Theta Defensins. Antimicrobial Agents and Chemotherapy (англ.). Т. 52, № 3. с. 944—953. doi:10.1128/AAC.01090-07. ISSN 0066-4804. PMC 2258523. PMID 18160518. Процитовано 19 жовтня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з PMC з іншим форматом (посилання)
  21. ↑ Garcia, Angie Eva; Selsted, Michael (2008-03). Olive baboon θ‐defensins. The FASEB Journal (англ.). Т. 22, № S1. doi:10.1096/fasebj.22.1_supplement.673.11. ISSN 0892-6638. Процитовано 19 жовтня 2022.{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  22. ↑ Garcia AE, Osapay G, Tran PA, Yuan J, Selsted ME (December 2008). Isolation, synthesis, and antimicrobial activities of naturally occurring theta-defensin isoforms from baboon leukocytes. Infection and Immunity. 76 (12): 5883—91. doi:10.1128/IAI.01100-08. PMC 2583559. PMID 18852242.
  23. ↑ Koehbach J (2017). Structure-Activity Relationships of Insect Defensins. Frontiers in Chemistry (English) . 5: 45. Bibcode:2017FrCh....5...45K. doi:10.3389/fchem.2017.00045. PMC 5506212. PMID 28748179.
  24. ↑ Greco S, Gerdol M, Edomi P, Pallavicini A (January 2020). Molecular Diversity of Mytilin-Like Defense Peptides in Mytilidae (Mollusca, Bivalvia). Antibiotics. 9 (1): 37. doi:10.3390/antibiotics9010037. PMC 7168163. PMID 31963793.
  25. ↑ а б Parisi K, Shafee TM, Quimbar P, van der Weerden NL, Bleackley MR, Anderson MA (April 2019). The evolution, function and mechanisms of action for plant defensins. Seminars in Cell & Developmental Biology. 88: 107—118. doi:10.1016/j.semcdb.2018.02.004. PMID 29432955.
  26. ↑ Mygind PH, Fischer RL, Schnorr KM, Hansen MT, Sönksen CP, Ludvigsen S, Raventós D, Buskov S, Christensen B, De Maria L, Taboureau O, Yaver D, Elvig-Jørgensen SG, Sørensen MV, Christensen BE, Kjaerulff S, Frimodt-Moller N, Lehrer RI, Zasloff M, Kristensen HH (October 2005). Plectasin is a peptide antibiotic with therapeutic potential from a saprophytic fungus. Nature. 437 (7061): 975—80. Bibcode:2005Natur.437..975M. doi:10.1038/nature04051. PMID 16222292. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  27. ↑ Dash TS, Shafee T, Harvey PJ, Zhang C, Peigneur S, Deuis JR, Vetter I, Tytgat J, Anderson MA, Craik DJ, Durek T, Undheim EA (February 2019). A Centipede Toxin Family Defines an Ancient Class of CSαβ Defensins. Structure. 27 (2): 315—326.e7. doi:10.1016/j.str.2018.10.022. PMID 30554841. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  28. ↑ а б Whittington CM, Papenfuss AT, Bansal P, Torres AM, Wong ES, Deakin JE, Graves T, Alsop A, Schatzkamer K, Kremitzki C, Ponting CP, Temple-Smith P, Warren WC, Kuchel PW, Belov K (June 2008). Defensins and the convergent evolution of platypus and reptile venom genes. Genome Research. 18 (6): 986—94. doi:10.1101/gr.7149808. PMC 2413166. PMID 18463304. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  29. ↑ Batista da Cunha D, Pupo Silvestrini AV, Gomes da Silva AC, Maria de Paula Estevam D, Pollettini FL, de Oliveira Navarro J, Alves AA, Remédio Zeni Beretta AL, Annichino Bizzacchi JM, Pereira LC, Mazzi MV (May 2018). Mechanistic insights into functional characteristics of native crotamine. Toxicon. 146: 1—12. doi:10.1016/j.toxicon.2018.03.007. PMID 29574214. {{cite journal}}: |hdl-access= вимагає |hdl= (довідка); Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  30. ↑ Possani LD, Becerril B, Delepierre M, Tytgat J (September 1999). Scorpion toxins specific for Na+-channels. European Journal of Biochemistry. 264 (2): 287—300. doi:10.1046/j.1432-1327.1999.00625.x. PMID 10491073.
  31. ↑ Zhu S, Peigneur S, Gao B, Umetsu Y, Ohki S, Tytgat J (March 2014). Experimental conversion of a defensin into a neurotoxin: implications for origin of toxic function. Molecular Biology and Evolution. 31 (3): 546—59. doi:10.1093/molbev/msu038. PMID 24425781.
  32. ↑ Petrov V, Funderburg N, Weinberg A, Sieg S (December 2013). Human β defensin-3 induces chemokines from monocytes and macrophages: diminished activity in cells from HIV-infected persons. Immunology. 140 (4): 413—20. doi:10.1111/imm.12148. PMC 3839645. PMID 23829433.
  33. ↑ Semple F, Dorin JR (2012). β-Defensins: multifunctional modulators of infection, inflammation and more?. Journal of Innate Immunity. 4 (4): 337—48. doi:10.1159/000336619. PMC 6784047. PMID 22441423.
  34. ↑ The S-LOCUS CYSTEINE-RICH PROTEIN (SCR): A Small Peptide with A High Impact on the Evolution of Flowering Plants. Plant Signaling Peptides. Signaling and Communication in Plants. Т. 16. Springer Berlin Heidelberg. 2012. с. 77—92. doi:10.1007/978-3-642-27603-3_5. ISBN 978-3-642-27602-6.
  35. ↑ Porcine pancreatic alpha-amylase in complex with helianthamide, a novel proteinaceous inhibitor. 25 листопада 2015. doi:10.2210/pdb4x0n/pdb.
  36. ↑ Minimized NMR structure of ATT, an Arabidopsis trypsin/chymotrypsin inhibitor. 7 січня 2003. doi:10.2210/pdb1jxc/pdb.
  37. ↑ Pelegrini PB, Lay FT, Murad AM, Anderson MA, Franco OL (November 2008). Novel insights on the mechanism of action of alpha-amylase inhibitors from the plant defensin family. Proteins. 73 (3): 719—29. doi:10.1002/prot.22086. PMID 18498107.
  38. ↑ а б Barrera GJ, Sanchez G, Gonzalez JE (November 2012). Trefoil factor 3 isolated from human breast milk downregulates cytokines (IL8 and IL6) and promotes human beta defensin (hBD2 and hBD4) expression in intestinal epithelial cells HT-29. Bosnian Journal of Basic Medical Sciences. 12 (4): 256—64. doi:10.17305/bjbms.2012.2448. PMC 4362502. PMID 23198942.
  39. ↑ MeSH retrocyclin
  40. ↑ Münk C, Wei G, Yang OO, Waring AJ, Wang W, Hong T, Lehrer RI, Landau NR, Cole AM (October 2003). The theta-defensin, retrocyclin, inhibits HIV-1 entry. AIDS Research and Human Retroviruses. 19 (10): 875—81. doi:10.1089/088922203322493049. PMID 14585219. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  41. ↑ Kim C, Gajendran N, Mittrücker HW, Weiwad M, Song YH, Hurwitz R, Wilmanns M, Fischer G, Kaufmann SH (March 2005). Human alpha-defensins neutralize anthrax lethal toxin and protect against its fatal consequences. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 102 (13): 4830—5. Bibcode:2005PNAS..102.4830K. doi:10.1073/pnas.0500508102. PMC 555714. PMID 15772169. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  42. ↑ Barrera GJ, Tortolero GS (2016). Trefoil factor 3 (TFF3) from human breast milk activates PAR-2 receptors, of the intestinal epithelial cells HT-29, regulating cytokines and defensins. Bratislavske Lekarske Listy. 117 (6): 332—9. doi:10.4149/bll_2016_066. PMID 27546365.
  43. ↑ Albrethsen J, Bøgebo R, Gammeltoft S, Olsen J, Winther B, Raskov H (January 2005). Upregulated expression of human neutrophil peptides 1, 2 and 3 (HNP 1-3) in colon cancer serum and tumours: a biomarker study. BMC Cancer. 5: 8. doi:10.1186/1471-2407-5-8. PMC 548152. PMID 15656915.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  44. ↑ Philpott MP (November 2003). Defensins and acne. Molecular Immunology. 40 (7): 457—62. doi:10.1016/S0161-5890(03)00154-8. PMID 14568392.
  45. ↑ Researchers discover a possible cause of chronic inflammations of Crohn Disease. Genomics & Genetics Weekly: 72. 11 серпня 2006.
  46. ↑ Wehkamp J, Salzman NH, Porter E, Nuding S, Weichenthal M, Petras RE, Shen B, Schaeffeler E, Schwab M, Linzmeier R, Feathers RW, Chu H, Lima H, Fellermann K, Ganz T, Stange EF, Bevins CL (December 2005). Reduced Paneth cell alpha-defensins in ileal Crohn's disease. Proceedings of the National Academy of Sciences of the United States of America. 102 (50): 18129—34. Bibcode:2005PNAS..10218129W. doi:10.1073/pnas.0505256102. PMC 1306791. PMID 16330776. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
  47. ↑ Craddock RM, Huang JT, Jackson E, Harris N, Torrey EF, Herberth M, Bahn S (July 2008). Increased alpha-defensins as a blood marker for schizophrenia susceptibility. Molecular & Cellular Proteomics. 7 (7): 1204—13. doi:10.1074/mcp.M700459-MCP200. PMID 18349140.
  48. ↑ Harder J, Bartels J, Christophers E, Schroder JM (February 2001). Isolation and characterization of human beta -defensin-3, a novel human inducible peptide antibiotic. The Journal of Biological Chemistry. 276 (8): 5707—13. doi:10.1074/jbc.M008557200. PMID 11085990.
  49. ↑ а б Bolatchiev A (25 листопада 2020). Antibacterial activity of human defensins against Staphylococcus aureus and Escherichia coli. PeerJ. 8: e10455. doi:10.7717/peerj.10455. PMC 7698690. PMID 33304659.{{cite journal}}: Обслуговування CS1: Сторінки із непозначеним DOI з безкоштовним доступом (посилання)
  50. ↑ Press release: PolyMedix. 9 травня 2008. Business Wire
  51. ↑ PMX-30063 The First And Only Defensin Mimetic Systemic Antibiotic Drug In Human Clinical Trials. 2008.
  52. ↑ Номер клінічного дослідження NCT02324335 для "Phase 2 Study to Evaluate the Safety & Efficacy of Brilacidin Oral Rinse in Patients With Head and Neck Cancer (Brilacidin)" на вебсайті ClinicalTrials.gov
  53. ↑ Brilacidin-OM page. Cellceutix. Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 2 березня 2015.
  54. ↑ Candidiasis. Cellceutix (англ.) . Архів оригіналу за 7 лютого 2015. Процитовано 7 лютого 2015.
  55. ↑ Scott, Richard W. A Novel Therapeutic for Invasive Candidiasis. Grantome (англ.) . Процитовано 19 жовтня 2022.
  56. ↑ Ryan LK, Freeman KB, Masso-Silva JA, Falkovsky K, Aloyouny A, Markowitz K, Hise AG, Fatahzadeh M, Scott RW, Diamond G (July 2014). Activity of potent and selective host defense peptide mimetics in mouse models of oral candidiasis. Antimicrobial Agents and Chemotherapy. 58 (7): 3820—7. doi:10.1128/AAC.02649-13. PMC 4068575. PMID 24752272. {{cite journal}}: Недійсний |displayauthors=6 (довідка)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дефензин&oldid=38472312