Віллем де Сіттер

Віллем де Сіттер
нід. Willem de Sitter
Народився	6 травня 1872(1872-05-06)[…] Снек, Фрисландія, Нідерланди
Помер	20 листопада 1934(1934-11-20)[…] (62 роки) Лейден, Південна Голландія, Нідерланди
Поховання	Westerveldd
Країна	Нідерланди
Діяльність	астроном, математик, фізик, викладач університету
Alma mater	Гронінгенський університет
Галузь	астрономія
Заклад	Гронінгенський університет Лейденський університет Гронінгенський університет
Посада	rector magnificus of Leiden Universityd
Науковий керівник	Якобус Корнеліус Каптейн
Аспіранти, докторанти	Jan Woltjerd Віллем Гендрік ван ден Бос Дірк Брауер Simon Cornelis van Veend Simon Cornelis van Veend Coert Hendrik Hinsd Pieter Kremerd August Juliaan Leckied
Членство	Нідерландська королівська академія наук Американська академія мистецтв і наук МАС Національна академія наук США
Діти	Aernout de Sitterd Ulbo de Sitterd
Нагороди	медаль Кетрін Брюс (1931) премія Жуля Жансена (1934) медаль Джеймса Крейга Вотсона (1929)
Автограф
Віллем де Сіттер у Вікісховищі

Віллем де Сіттер (нід. Willem de Sitter; 6 травня 1872 — 20 листопада 1934) — голландський математик, фізик і астроном.

Родився в Снеку. Освіту здобув у Гронінгенському університеті. Після двох років роботи обчислювачем в обсерваторії на мисі Доброї Надії (Південна Африка) в 1899—1907 був асистентом у Астрономічної лабораторії в Гронінгені. У 1908 став професором астрономії в Лейденському університеті, з 1919 — директор Лейденський обсерваторії.

Наукові роботи відносяться до позиційної астрономії і небесної механіки, фотометрії зірок і космології. Більше 30 років вивчав супутники Юпітера. Обробив довгі ряди їхніх геліометричних вимірювань, отримані в обсерваторії на мисі Доброї Надії, сам виконав багато спостережень; розробив нову теорію руху супутників, яка враховує стиснення Юпітера, сонячні збурення й взаємні збурення супутників; отримав нові елементи їхніх орбіт. Теорія де Сіттера використовується для розрахунку руху супутників Юпітера.

Де Сіттер виконав великий об'єм фотометричних вимірювань зірок на різних галактичних широтах і в 1904 встановив систематичні розходження в кольорі між зірками поблизу Чумацького Шляху і поблизу галактичного полюса, які згодом були пояснені концентрацією ранніх зірок у галактичній площині. Низка робіт присвячена узгодженням різних астрономічних сталих; вивчав нерівномірність обертання Землі, пояснив уповільнення обертання припливним тертям. Поряд з А. Ейнштейном в 1917 поклав початок застосуванню теорії відносності до космологічної проблеми. Провів перше повне обговорення астрономічних наслідків загальної теорії відносності. Створив одну з перших релятивістських космологічних теорій, яка передбачала можливість швидких рухів космічних об'єктів і послужила відправною точкою пізніших теорій Всесвіту, що розширюється.

Відзнаки

• Медаль Джеймса Крейга Ватсона (1929)
• Медаль Кетрін Брюс (1931)
• Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1931)

На честь де Сіттера названі кратер на Місяці і астероїд 1686 Де Сіттер

Див. також

• Модель де Сіттера

Посилання

• Астронет [Архівовано 24 грудня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)