Джаганнам

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Іслам

теч

Історія ісламу

Основи Ісламу

ЄдинобожністьСимвол віри
МолитваПіст
Благодійність
Паломництво до Мекки

Основні представники

МагометПророки ісламу
Сподвижники пророка
Халіфи
Нащадки пророка

Книги і закони

КоранСуннаХадис
МазгабШаріатІджтигад

Течії ісламу

СунізмШиїзмСуфізмВаххабізмСалафізм
ІбадизмАшаритиМатуридизмМутазиліти
ІсмаїлізмДрузиАлавіти
ІмамітиЗейдити
Хариджизм

Ісламська культура
ТеологіяДжихад

ІсламізмПанісламізмУмма
СвятаЖінка
Ісламська літератураІсламська поетикаІсламська каліграфіяІсламська наукаІсламська архітектураІсламська держава
Словник ісламських термінівТермінологія


Джаганнам[1] або джаханнам (араб. ‎ جهنم‎‎, від давньоєврейського «гехінном») — гієнна, одне з основних назв пекла в ісламі. В Корані та мусульманській есхатології — місце де невіруючі й грішні люди і джини будуть піддані покаранню. У сунітському ісламі вважається, що вічно у джаганнамі будуть перебувати лише невіруючі, для мусульман, навіть великих грішників, пекельні муки не вічні


Коранічний образ джаганнаму[ред. | ред. код]

Ісламське уявлення про пекло

Образ пекельних мук відігравав важливу роль у коранічній проповіді, був одним із головних засобів емоційного переконання слухачів; з ним пов’язано багато найяскравіших аятів Корану.

Жертви джаганнаму будуть горіти у вогні: «А ті, які нещасні, — у вогні, для них там крики і ревіння» (11: 106/108). «Ми спалимо їх у вогні! Щоразу, коли спечеться їхня шкіра, Ми замінимо її новою, щоб вони відчули покарання» (4: 56/59). Грішники зв’язані там ланцюгами, «одяг їх із смоли, обличчя їх вкриває вогонь» (14: 50/51). Їжа їхня — з дерева заккум, що росте з глибин джаганнаму — «плоди його, як голови шайтанів» (37:62/60 — 66/64; 56:52—54). Пиття їхнє — кип’яток (37:67/65; 38:57; 56:54), який «розтинає їх нутрощі» (47:15/17), і гнійна вода — «…і будуть його поїти водою гнійною. Він п’є її, та лише проковтне, приходить до нього смерть з усіх місць, та він не мертвий, а позаду нього суворе покарання» (14:16/19—17/20). Ще один різновид мук джаганнаму — пекучий холод. Різні категорії грішників розміщуються у різних шарах джаганнаму, входять до нього через різні ворота (4:145/144; 15:44; 39:72). Джаганнам охороняє ангельська сторожа (забанія), головний сторож — ангел Малік (43:77)


Післякоранічне передання[ред. | ред. код]

Післякоранічне передання описує існуючі в джаганнамі озера з гнилою і киплячою водою, бездонний колодязь і т. д. Особливої популярності набув образ сирату (мосту для випробування віруючих).

У Корані присутні два уявлення про природу джаганнаму. Згідно з одним, це щось на кшталт страшної, рикаючої «готової луснути від гніву» тварини, що пожирає грішників (89:23/24; 67:7—8). Це уявлення було пізніше деталізоване багатьма казково-міфологічними деталями. Згідно з іншим уявленням, це глибоке провалля, куди ведуть вісім воріт (15:44; 39:72). Поступово цей образ був деталізований як воронкоподібний кратер з концентричними колами, що розділяють різні категорії грішників. Такий образ пекла бере свій початок у давньосхідній традиції. У мусульманській формі він вплинув і на середньовічні європейські уявлення про структуру пекла, зокрема на ті, що були відображені у «Божественній Комедії» Данте

Джаганнам з точки зору мусульманського богослов’я[ред. | ред. код]

Коранічні описи джаганнаму ставили перед мусульманськими богословами декілька проблем. Одна — про вічність перебування грішників у пеклі. У сунітському ісламі вважається, що, завдяки милості Аллаха і заступництву Мухаммеда, вічно у джаганнамі будуть перебувати лише невіруючі, для мусульман, навіть великих грішників, пекельні муки не вічні.

Друга проблема — чи був джаганнам створеним, і чи одвічно існував. Згідно з найпоширенішою точкою зору, джаганнам, як і джаннат, створений і існує, а не буде створений до Судного дня, як стверджували мутазиліти.

Нарешті, завжди поставала проблема символічного трактування описів джаганнаму. Вже мутазиліти намагались пояснити численні грубо конкретні образи традиційних уявлень; зокрема вони заперечували реальність мосту над джаганнамом. Духовний характер деяких випробувань і мук джаганнаму підкреслювали численні богослови різних напрямків, зокрема Аль-Газалі та Ібн Сіна. До символічного трактування деяких описів джаганнаму схильні сучасні мусульманські модерністи. Традиціоналісти навпаки, продовжують успішно використовувати мусульманський образ джаганнаму для впливу на своїх прихильників

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]