Джакмак аз-Загір

Джакмак аз-Загір араб. سيف الدين جقمق
Джакмак аз-Загір Фриз з іменем султана Джакмака. Лувр
Прапор Султан Єгипту
1438 — 1453
Попередник:	Юсуф аль-Азіз
Спадкоємець:	Усман аль-Мансур
Народження:	1373
Смерть:	13 лютого 1453
Релігія:	Іслам сунітського спрямування
Рід:	Бурджити
Медіафайли у Вікісховищі

Аз-Загір Сайфуддін Джакмак (араб. سيف الدين جقمق; 1373–1453) — мамелюкський султан Єгипту з династії Бурджитів.

Життєпис

Був черкеського походження. Його привіз до Єгипту старший брат і продав атабегу Іналу Аль-Юсуфі за часів правління султана Баркука. Пізніше він пройшов навчання в Каїрській цитаделі, щоб приєднатися до хасікії (гвардії султана). Потім був чашником у султана Фараджа.

За часів правління Шайха аль-Муаяда обіймав посаду наїба (губернатора) Дамаску, де він збудував хан Джакмак. Потім за султана Татара він став наїбом Каїрської цитаделі. За султана Барсбея він став атабегом, очоливши кампанію з придушення повстання бейліка Дулкадіра в Анатолії. Він заслужив довіру Барсбея, ставши опікуном його сина Юсуфа.

Золотий динар Джакмака 1438/1440 рр.

У 1438 році після смерті Барсбея влада перейшла до Юсуфа. Джакмак організував змову, скинув Юсуфа і став новим султаном у віці шістдесяти п'яти років. Джакмак зумів швидко придушити заколот під орудою еміра Коркмаза аш-Шаабані, якого арештував і стратив у Александрії. Потім почалоя повстання в Сирії, яке очолили Інал аль-Джакмі, наїб Дамаску, Тагрі Бармаш, наїб Алеппо. До них з Каїру втік колишній султан Юсуф. Але останнього було швидко відбито, Джакмак заслав його до Александрії. Потім відправив армію на чолі з Акабгою аль-Тамразі для боротьби з бунтівними емірами, які зрештою були розбиті та захоплені в полон.

Пізніше Джакмаку також довелося боротися з піратством з боку християнського королівства Кіпр та госпітальєрів Родосу. При цьому уклав союз з османським султаном Мурадом II проти госпітальєрів. При цьому задля замулювання очей вів спочатку перемовини з великим магістром Жаном де Ластіком. У 1439 році Джакмак розпочав підготовку кампанії проти цих двох островів, але без особливого успіху. У вересні 1440 року атакував Родос, потім острів Кос і зрештою Кіпр, але скрізь зазнав невдачі, окрім знищення фортеці госпітальєрів на Кіпрі.

Друга невдача в 1442 році спонукала його побудувати флот, здатний очолити справжній штурм Родосу. У липні 1446 року його флот у 75 суден вирушив з Єгипту, щоб атакувати Родос, куди висадилася 18-тисячна армія. Села якого були зруйновані, але фортеця протягом 40 діб чинила опір, доки командувач Інал остаточно не зняв облогу.

В розпад цих подій султан отримав від Шахрух Мірзи посольство, через якого той попросив у Джакмака дозволу надати кісву для Кааби. Він спочатку відмовився, а потім прийняв пропозицію, незважаючи на опір громадськості. Коли посол Шахруха прибув до Каїра з кісвою, його зустріли, закидавши камінням. Джакмак придушив повстання і дозволив послу поїхати до Мекки. Однак кісва, яку вони принесли, покривала Каабу лише на один день.

У 1453 році Джакмак, у віці вісімдесяти років, помер, призначивши наступником свого сина Усмана.

Джерела

• Рижов К. В. Бурджити // Всі монархи світу. Мусульманський Схід VII-XV ст = Все монархи мира. Мусульманский Восток VII-XV вв. — М. : Вече, 2004. — 544 с. — ISBN 5-94538-301-5.