Джалаледдін Румі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джалал-ед-дін Мухамед Румі
مولانا جلال الدین محمد رومی
İzmir Buca Mevlana heykeli ve mesire alanı 5.jpg
При народженні Мухаммед ібн Мухаммед ібн Хусейн Хусейні Хатібі Бакрі Балхі
Псевдоніми, криптоніми Хувендігар, Хамуш
Народження 30 вересня 1207(1207-09-30)
  Балх,Хорезм
Смерть 17 грудня 1273(1273-12-17) (66 років)
  Конья, Конійський султанат
Поховання Конья
Національність перс
Громадянство Конійський султанат
Релігія іслам
Мова творів Фарсі
Рід діяльності поет-суфій
Роки активності: 1244-1273
Жанр рубаї, газелі
Magnum opus: "Месневі"
Q: Висловлювання у Вікіцитатах
CMNS: Джалаледдін Румі на Вікісховищі

Джалаледді́н Румі́ (Румі, Джеляледдін/Джалаліддін Румі; перс. مولانا جلال الدین محمد رومی‎, тур. Mevlânâ Celâleddin Mehmed Rumi, також — Мевляна або Мевляна Джалаледдін Мухаммед Балх за місцем народження; 30 вересня 1207, Балх, Іран — 17 грудня 1273, Конья, Конійський султанат) — класик перської поезії, філософ-суфій[1]. Його творчість сильно вплинула на культуру Середньої Азіії та Туреччини зокрема.

Біографія[ред.ред. код]

Згідно з традицією Джалаліддін Румі народився 30 вересня 1207 року в м. Балх[2] в сімʼї відомого богослова того часу Бахаеддіна Веледа та матері Муміє-хатун. Бахаеддін мав прізвисько «султан-ан-улема» - султан вчених. Незадовго до нашестя монголів його батько разом із сімʼєю відправився до Мекки. По дорозі Бахаеддін Велед зупинився в Нішапурі, де перебував знаменитий поет Аттар, який за легендою подарував маленькому Румі свою книгу і пророкував йому велике майбутнє.[3] Далі, подорожуючи, сімʼя перебувала в Багдаді та Лагренді, де їх з великим почтом зустрічали (Бахаеддін був відомою особою в Середній Азії та Анатолії)[3].В Карамані родина жила 7 років. Саме тут Джалаледдін в 1225р. одружився з Джавхар-хатун та втратив матір і старшого брата, Алаеддіна Мухаммеда.[3] За запрошенням конійського султана Алаеддіна Кейкубада батько Румі разом з сімєю прибув до Коньї. Мевляна прожив половину свого життя саме в Коньї[4]. Бахауддін Велед отримав сан шейха –високий чин духовного наставника. Через 2 роки Бахаеддін Валад помер(12 січня 1231р.)[3], і ця посада дісталась Джалаледдіну. на той час Румі аолодів езотеричними знаннями та технікою самовдосконалення. В цей час до Коньї прибув Сенд Бурханеддін Мухаккік Термезі – колишній учень Бахаеддіна - і 9 років керував духовним вихованням Румі, став його духовним наставником[2]. Далі, бажаючи удосконалити свої знання в науках та релігійних вченнях, Джалаледдін вирушив до Алеппо та Дамаску – тодішніх культурних центрів. Тут він навчався у людини, відомої як Ібнул – адим, спілкувався зі знаними філософами та науковцями того часу Згодом після повернення в Конью помирає другий духовний наставник Мевляни (першим був батько), і Джалалледін починає сам проповідувати. Спочатку слухачами Румі були лише 4 людини.[2]

23-26 жовтня 1244 року – знайомство з Шамседдіном Тебрізі, котрий дуже сильно вплинув на світогляд поета. Ця зустріч укріпила опозиційні настрої до ісламу. Змусила перглянути погляди Румі на релігію та Бога взагалі та підштовхнула до створення віршів.[3]

Він залишив наукову придворну кар'єру і став вести суфійський аскетичний спосіб життя. Відносини між Джалаледдіном та Шамседдіном виклиали невдоволення серед населення Коньї, тому що, по-перше, Шамс Тебрізі відносився до крайніх суфіїв і він себе досить незвично, а по-друге, людям .а особливо учням Румі не подобалося, що їх вчитель приділяє забагато уваги якомусь волоцюзі. Тому Шамс спочатку сам поїхав від свого друга до Дамаску, а коли Джалаледдін покликав його назад в Конью, того таємно вбили і вкинули в колодязь. Не вірячи в смерть свого наставника, Мевляна знову відправився в Дамаск на пошуки . Після марних пошуків Румі втратив надію. Єдиною розрадою стали вірші. Чимало ліричних творів було присвячено саме Шамседддіну. Румі знайшов нового духовного наставника – Салахаддіна. Саме під час спілкування з ним Мевляна зміг написати Диван-Шамс – ліричні вірші в честь свого друга й наставника. Останньою важливою людиною в житті Джалаледдіна став Хусам Челебі. Це був останній період життя суфія. В цей час Мевляна сворив одну із своїх найвідоміших збірок – Маснаві, де деякі рядки присвячені саме останньому духовному наставнику.[5] Помер Джалаледдін Румі 17 грудня 1273 році в Коньї. Могила знаходиться поруч з могилою батька. За часів Сулеймана Пишного було побудовано мармуровий пам’ятник.

Сім'я та діти[ред.ред. код]

Джалаледдін був одружений на дочці Шарафеддіна Самарканді Джавхар-хатун (померла в 1229). Вони одружились в Карамані, ще до того, як разом з батьком Румі переїхали в Конью. Старший син Румі Султан Велед та його середній син Алаеддін народились від Джавхар-хатун. Після її смерті Румі одружився на вдові, яку називали Карра-хатун (померла 1292 року). Від першого шлюбу у нею був син Шамседдін Йахья. Карра-хатум народила Румі сина, котрого звали емір Музаффареддін Алім Челебі, та дочку – Маліку-хатун. Саме Султан Велед дав найбільше свідчень про життя та творчість свого батька.[6]

Творчість[ред.ред. код]

Праці Румі – це «Месневі», «Дивані Кабір», «Фіхі Ма Фіх». «Маджалісі Саба» та «Мактубат». Йому також приписують авторство таких книг, як «Тірашнаме», «Ашкнаме», «Расаилі Афак ва Анфус» та «Рісала-і Акаід». Однак аналіз стилю цих творів доводить, що Румі не був їх автором. Ліричні газелі Джеляледдіна, які зібрані в його «Дивані», з часом стали вважатися народною творчістю. В газелях є дві головні теми: доказ вигоди від смирення, приборкання пристрастей і потреб та показ божественної природи духу людини. До «Дивану» також увійшло епічне «Месневі» — енциклопедія суфійства, яка пояснюється за допомогою розповідей-притч, написаних дворядковими «парними» строфами; слово «месневі» і означає парний.

Саме поема «Месневі» дала Джеляледдіну славу і популярність на Сході, адже не існує проблеми, яка б у поемі не розглядались. Поема складається з окремих розповідей і легенд, за якими йде тлумачення їхнього значення (сенсу). У «Месневі» розповідь є ілюстрацією і матеріалом для роздумів, які в свою чергу дають нову тему для розповіді. «Месневі» довгий час вважалась Кораном на перськїй мові, хоча це було не так – Румі досить часто критикував основні догмати ісламу.[7]

Українські переклади[ред.ред. код]

Вплив на культуру[ред.ред. код]

Творчість Джалаледдіна дуже вплинула на мусульманську культуру і культуру Туреччини зокрема. У даний час загальновизнано, що класична турецька література розпочинає свої витоки саме з творчості Джалаледдіна Румі і що саме Румі є її зачинателем та засновником. На думку Гьолпинарли, Мевляна в Туреччині створив цілу гілку перської класичної літератури, яку він вважає основою турецької літератури дивану. Цікаво те, що Мевдяна не писав по-турецьки, а лише перською. Турецькою було написано лише декілька рядків. Турецькі автори рівнялися саме на Румі, а не на когось іншого. Румі досить популярний в Західній Європі, про його творчість схвально відкликався Гегель, Гете, Баре. Дослідження й переклади розпочалися з 19 століття. Син Джалаледдіна, Султан Велед після смерті створив суфійський орден Мевлеві, хоча його батько при житті був проти того.

Джерела[ред.ред. код]

  • Фиш Р. Г. Джалалиддин Руми.
  • Крымский А. - Истори Персии, ее литературы и дервишской теософии. Т.III, №2 1914-1917.
  • Одилов Н. Мировоззрение Джалаладдина Руми. Душанбе,1974.
  • Шефик Джан. Мевляна Руми. Жизнь, личность, мысли. Стамбул, 2008.
  • Брагинский И. С. иранское литературное наследие. Москва, 1984.
  • Джалаладдин Руми. дорога превращений. Москва, 2007.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Руми Джалалал-ад-Дин. Сокровища и воспоминания/Пер. Тираспольского— 3-е изд., доп. — М.: Риэлетивеб, 2010. — 208 с. ISBN 978-5-91049-003-5
  2. а б в Джавелидзе Э. Д. у истоков турецкой литературы. Тбилиси. 1979 С.13
  3. а б в г д Шефик Джан. Мевляна Руми. Жизнь, личность, мысли. Стамбул, 2005. С.71
  4. Barks, Coleman, Rumi: The Book of Love: Poems of Extasy and Longing, harperCollins, 2005
  5. Терри Грэм. Руми и его духовные наставники//Суфии, №2, 2004-2005
  6. Мавріна О. С. Джалаледдін Румі в працях А. Кримського//Сходознавство, 39-40, київ, 2007
  7. Одилов н. Мировоззрение Джалаледдина Руми - 1974