Джалаледдін Румі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джалал-ед-дін Мухамед Румі
مولانا جلال الدین محمد رومی
[[Зображення:
Мевляна
|250px|]]
При народженні Мухаммед ібн Мухаммед ібн Хусейн Хусейні Хатібі Бакрі Балхі
Псевдоніми, криптоніми Хувендігар, Хамуш
Дата народження 30 вересня 1207(1207-09-30)
Місце народження Балх,Хорезм
Дата смерті 17 грудня 1273(1273-12-17) (66 років)
Місце смерті Конья, Конійський султанат
Поховання Конья
Національність перс
Громадянство Конійський султанат
Мова творів Фарсі
Рід діяльності поет-суфій
Роки активності: 1244-1273
Жанр рубаї, газелі
Magnum opus: "Месневі"

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Wikiquote-logo.svg Висловлювання у Вікіцитатах

Джалаледді́н Румі́ (Румі, Джеляледдін/Джалаліддін Румі; перс. مولانا جلال الدین محمد رومی‎, тур. Mevlânâ Celâleddin Mehmed Rumi, також — Мевляна або Мевляна Джалаледдін Мухаммед Балх за місцем народження; 30 вересня 1207, Балх, Іран — 17 грудня 1273, Конья, Конійський султанат) — класик перської поезії, філософ-суфій[1]. Його творчість сильно вплинула на культуру Середньої Азіії та Туреччини зокрема.

Біографія[ред.ред. код]

Згідно традиції Джалаліддін Румі народився 30 вересня 1207 року в м. Балх[2] в сімʼї відомого богослова того часу Бахаеддіна Веледа та матері Муміє-хатун. Бахаеддін мав прізвисько «султан-ан-улема» - султан вчених. Незадовго до нашестя монголів його батько разом із сімʼєю відправився до Мекки. По дорозі Бахаеддін Велед зупинився в Нішапурі, де перебував знаменитий поет Аттар, який за легендою подарував маленькому Румі свою книгу і пророкував йому велике майбутнє.[3] Далі, подорожуючи, сімʼя пеаребувала в Багдаді та Лагренді, де їх з великим почтом зустрічали (Бахаеддін був відомою особою в Середній Азії та Анатолії)[3].В Карамані родина жила 7 років. Саме тут Джалаледдін в 1225р. одружився з Джавхар-хатун та втратив матір і старшого брата, Алаеддіна Мухаммеда.[3] За запрошенням конійського султана Алаеддіна Кейкубада батько Румі разом з сімєю прибув до Коньї. Мевляна прожив половину свого життя саме в Коньї[4]. Бахауддін Велед отримав сан шейха –високий чин духовного наставника. Через 2 роки Бахаеддін Валад помер(12 січня 1231р.)[3], і ця посада дісталась Джалаледдіну. на той час Румі аолодів езотеричними знаннями та технікою самовдосконалення. В цей час до Коньї прибув Сенд Бурханеддін Мухаккік Термезі – колишній учень Бахаеддіна - і 9 років керував духовним вихованням Румі, став його духовним наставником[2]. Далі, бажаючи удосконалити свої знання в науках та релігійних вченнях, Джалаледдін вирушив до Алеппо та Дамаску – тодішніх культурних центрів. Тут він навчався у людини, відомої як Ібнул – адим, спілкувався зі знаними філософами та науковцями того часу Згодом після повернення в Конью помирає другий духовний наставник Мевляни (першим був батько), і Джалалледін починає сам проповідувати. Спочатку слухачами Румі були лише 4 людини.[2]

23-26 жовтня 1244 року – знайомство з Шамседдіном Тебрізі, котрий дуже сильно вплинув на світогляд поета. Ця зустріч укріпила опозиційні настрої до ісламу. Змусила перглянути погляди Румі на релігію та Бога взагалі та підштовхнула до створення віршів.[3]

Він залишив наукову придворну кар'єру і став вести суфійський аскетичний спосіб життя. Відносини між Джалаледдіном та Шамседдіном виклиали невдоволення серед населення Коньї, тому що, по-перше, Шамс Тебрізі відносився до крайніх суфіїв і він себе досить незвично, а по-друге, людям .а особливо учням Румі не подобалося, що їх вчитель приділяє забагато уваги якомусь волоцюзі. Тому Шамс спочатку сам поїхав від свого друга до Дамаску, а коли Джалаледдін покликав його назад в Конью, того таємно вбили і вкинули в колодязь. Не вірячи в смерть свого наставника, Мевляна знову відправився в Дамаск на пошуки . Після марних пошуків Румі втратив надію. Єдиною розрадою стали вірші. Чимало ліричних творів було присвячено саме Шамседддіну. Румі знайшов нового духовного наставника – Салахаддіна. Саме під час спілкування з ним Мевляна зміг написати Диван-Шамс – ліричні вірші в честь свого друга й наставника. Останньою важливою людиною в житті Джалаледдіна став Хусам Челебі. Це був останній період життя суфія. В цей час Мевляна сворив одну із своїх найвідоміших збірок – Маснаві, де деякі рядки присвячені саме останньому духовному наставнику.[5] Помер Джалаледдін Румі 17 грудня 1273 році в Коньї. Могила знаходиться поруч з могилою батька. За часів Сулеймана Пишного було побудовано мармуровий пам’ятник.

Сім'я та діти[ред.ред. код]

Джалаледдін був одружений на дочці Шарафеддіна Самарканді Джавхар-хатун (померла в 1229). Вони одружились в Карамані, ще до того, як разом з батьком Румі переїхали в Конью. Старший син Румі Султан Велед та його середній син Алаеддін народились від Джавхар-хатун. Після її смерті Румі одружився на вдові, яку називали Карра-хатун (померла 1292 року). Від першого шлюбу у нею був син Шамседдін Йахья. Карра-хатум народила Румі сина, котрого звали емір Музаффареддін Алім Челебі, та дочку – Маліку-хатун. Саме Султан Велед дав найбільше свідчень про життя та творчість свого батька.[6]

Творчість[ред.ред. код]

Праці Румі – це «Месневі», «Дивані Кабір», «Фіхі Ма Фіх». «Маджалісі Саба» та «Мактубат». Йому також приписують авторство таких книг, як «Тірашнаме», «Ашкнаме», «Расаилі Афак ва Анфус» та «Рісала-і Акаід». Однак аналіз стилю цих творів доводить, що Румі не був їх автором. Ліричні газелі Джеляледдіна, які зібрані в його «Дивані», з часом стали вважатися народною творчістю. В газелях є дві головні теми: доказ вигоди від смирення, приборкання пристрастей і потреб та показ божественної природи духу людини. До «Дивану» також увійшло епічне «Месневі» — енциклопедія суфійства, яка пояснюється за допомогою розповідей-притч, написаних дворядковими «парними» строфами; слово «месневі» і означає парний.

Саме поема «Месневі» дала Джеляледдіну славу і популярність на Сході, адже не існує проблеми, яка б у поемі не розглядались. Поема складається з окремих розповідей і легенд, за якими йде тлумачення їхнього значення (сенсу). У «Месневі» розповідь є ілюстрацією і матеріалом для роздумів, які в свою чергу дають нову тему для розповіді. «Месневі» довгий час вважалась Кораном на перськїй мові, хоча це було не так – Румі досить часто критикував основні догмати ісламу.[7]

Українські переклади[ред.ред. код]

Вплив на культуру[ред.ред. код]

Творчість Джалаледдіна дуже вплинула на мусульманську культуру, і культуру Туреччини зокрема.в даний час загальновизнано. Що класична турецька література розпочинає свої витоки саме з творчості Джалаледдіна Румі, і що саме румі є її зачинателем та засновником. На думку Гьолпинарли, Мевляна в Туреччині створив цілу гілку перської класичної літератури, яку він важає основою турецької літератури дивану. Цікаво те, що Мевдяна не писав по-турецьки, а лише перською. Турецькою було написано лише декілька рядків. Турецькі автори рівнялися саме на Румі, а не на когось іншого. Румі досить популярний в Західній Європі, про його творчість схвально відкликався Гегель, Гете, Баре. Дослідження й переклади розпочалися з 19 столліття. Син Джалаледдіна, Султан Велед після смерті створив суфійський орден мевлеві, хоча його батько при житті був проти того.

Джерела, посилання і література[ред.ред. код]

  1. Руми Джалалал-ад-Дин. Сокровища и воспоминания/Пер. Тираспольского— 3-е изд., доп. — М.: Риэлетивеб, 2010. — 208 с. ISBN 978-5-91049-003-5
  2. а б в Джавелидзе Э. Д. у истоков турецкой литературы. Тбилиси. 1979 С.13
  3. а б в г д Шефик Джан. Мевляна Руми. Жизнь, личность, мысли. Стамбул, 2005. С.71
  4. Barks, Coleman, Rumi: The Book of Love: Poems of Extasy and Longing, harperCollins, 2005
  5. Терри Грэм. Руми и его духовные наставники//Суфии, №2, 2004-2005
  6. Мавріна О. С. Джалаледдін Румі в працях А. Кримського//Сходознавство, 39-40, київ, 2007
  7. Одилов н. Мировоззрение Джалаледдина Руми - 1974