Джамбатіста Бенедетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джамбатіста Бенедетті
італ. Giambattista Benedetti[1]
Ім'я при народженніітал. Giambattista Benedetti[1]
Народився14 серпня 1530[2][3][4]
Венеція, Венеційська республіка[4]
Помер20 січня 1590(1590-01-20)[2][3][…] (59 років)
Турин, Савойське герцогство[5][4]
Країна Венеційська республіка
Діяльністьматематик, фізик, архітектор, музикознавець, астроном, теоретик музики
Галузьмеханіка
ВчителіНікколо Тарталья[6]

Джамбатіста Бенедетті (італ. Giambattista Benedetti, 14 серпня 1530, Венеція — 20 січня 1590, Турин) — італійський математик, фізик, механік.

Біографія

[ред. | ред. код]

Джамбатіста Бенедетті народився 14 серпня 1530 року у Венеції у заможній родині. Він навчався філософії, музиці і математиці вдома, у свого батька. Крім того, близько 1546—1548 він вивчив першу книгу Евкліда у венеціанського математика Нікколо Тартальї. В університеті не навчався.[7]

У 1558—1566 роках був придворним математиком при дворі герцога Парми і П'яченци Оттавіо Фарнезе. Він навчав при дворі, був астрологом, надавав консультації при облаштуванні публічних місць.[7] У Пармі Бенедетті побудував сонячний годинник для графа Джуліо Рангоне.[7]

У 1567—1590 роках перебував на службі у герцога Савойського Еммануїла Філіберта і його наступників як математик і філософ з регулярною платнею 300 золотих скудо. Герцог савойський був зацікавлений у підвищенні рівня культури в своїй державі, і з цією метою він зібрав навколо себе вчених людей з усієї Італії. До його обов'язків входило викладання математики і природничих наук при дворі, також він був радником герцога зі справ університетів.[7]

Він розробляв і будував фонтани.[7] Можливо він викладав в Туринському університеті. У Турині він також оглянув і поліпшив військові об'єкти.[7]

Джамбатіста Бенедетті помер у Турині 20 січня 1590 року.

Наукова діяльність

[ред. | ред. код]

Механіка

[ред. | ред. код]

Праці Дж. Бенедетті вказують на те, що він мав уявлення про існування відцентрових сил і про те, що частина, що відірвалася від тіла, що обертається, продовжує рухатись по дотичній.

В його роботах вперше висловлюється теза про те, що прискорення тіл у вільному падінні є постійним і не пропорційним вазі, як говориться в традиційному аристотелівському вченні. Це відкриття зазвичай приписується Галілею, але ідея Бенедетті викликала гарячі дискусії вже серед сучасних йому вчених, що вимушило його опублікувати відповіді на отриманну критику.[8]

Оптика

[ред. | ред. код]

У працях він також торкається проблем оптики, в тому числі камери-обскури.[7]

Астрономія

[ред. | ред. код]

У його астрономічних працях завжди простежується зацікавлення астрологією.[7]

Музика

[ред. | ред. код]

Він одним з перших почав розглядати музикальні звуки з точки зору коливань. Однак, відомі роздуми його над питаннями музики обмежуються двома листами і видаються менш важливими, ніж в інших дисциплінах.[7]

Твори

[ред. | ред. код]

Першу книжку, « De resolutione», присвячену питанням геометрії, Д. Бенедетті видав у 1553 році. Питання механіки ввійшли у його другу книжку з геометрії і розглядаються також в інших працях. Після проведення астрономічних спостережень у Пармі, він опублікував працю про сонячний годинник.[7]

Його остання робота, «Diversarum speculationum mathematicarum et physicarum», вважається однією з найбільших наукових праць перед добою Галілея. У цьому виданні містяться праці з арифметики, а також питань механіки і гідростатики, які хоча і не повністю розроблені на основі наукового методу, однак відкрили шлях до подолання арістотелевої фізики.[8]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • J. J. O'Connor, E. F. Robertson (July 2009). Giovanni Battista Benedetti. MacTutor History of Mathematics archive. University of St. Andrews. Архів оригіналу за 22 вересня 2012. Процитовано листопад 2016. (англ.)
  • Benedetti, Giovanni Battista. The Archimedes Project. Архів оригіналу за 20 лютого 2012. Процитовано листопад 2016. (англ.)

Виноски

[ред. | ред. код]
  1. а б VIAF[Dublin, Ohio]: OCLC, 2003.
  2. а б Cappelletti V. Dizionario Biografico degli Italiani — 1966. — Vol. 8.
  3. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. а б в Архів історії математики Мактьютор — 1994.
  5. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118859676 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. а б Complete Dictionary of Scientific BiographyДетройт: Charles Scribner's Sons, 2008. — ISBN 978-0-684-31559-1
  7. а б в г д е ж и к л Richard S. Westfall. Benedetti, Giovanni Battista. The Galileo Project. Rice University. Архів оригіналу за 11 серпня 2017. Процитовано листопад 2016. (англ.)
  8. а б Giovanni Battista Benedetti. Mathematica Italiana. Centro di Ricerca Matematica "Ennio De Giorgi", Pisa. 2008-2011. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано листопад 2016. (італ.)