Джамбатіста Бенедетті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джамбатіста Бенедетті
Benedetti - Resolutio omnium Euclidis problematum, 1553 - 11183.jpg
Народився 14 серпня 1530(1530-08-14)
Венеція, Венеціанська республіка
Помер 20 січня 1590(1590-01-20) (59 років)
Турин, Герцогство Савойя
Громадянство Венеціанська республіка
Діяльність математик, фізик, архітектор, музикознавець, астроном, теоретик музики
Сфера інтересів математика, механіка, теорія музики
Науковий керівник Нікколо Тарталья

Джамбатіста Бенедетті (італ. Giambattista Benedetti, 14 серпня 1530, Венеція — 20 січня 1590, Турин) — італійський математик, фізик, механік.

Біографія[ред. | ред. код]

Джамбатіста Бенедетті народився у 14 серпня 1530 року у Венеції у заможній родині. Він навчався філософії, музиці і математиці вдома, у свого батька. Крім того, близько 1546—1548 він вивчив першу книгу Евкліда у венеціанського математика Нікколо Тартальї. В університеті не навчався.[1]

У 1558—1566 роках був придворним математиком при дворі герцога Парми і П'яченци Оттавіо Фарнезе. Він навчав при дворі, був астрологом, надавав консультації при облаштуванні публічних місць.[1] У Пармі Бенедетті побудував сонячний годинник для графа Джуліо Рангоне.[1]

У 1567—1590 роках перебував на службі у герцога Савойського Еммануїла Філіберта і його наступників як математик і філософ з регулярною платнею 300 золотих скудо. Герцог савойський був зацікавлений у підвищенні рівня культури в своїй державі, і з цією метою він зібрав навколо себе вчених людей з усієї Італії. До його обов'язків входило викладання математики і природничих наук при дворі, також він був радником герцога зі справ університетів.[1]

Він розробляв і будував фонтани.[1] Можливо він викладав в Туринському університеті. У Турині він також оглянув і поліпшив військові об'єкти.[1]

Джамбатіста Бенедетті помер у Турині 20 січня 1590 року.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Механіка[ред. | ред. код]

Праці Дж. Бенедетті вказують на те, що він мав уявлення про існування відцентрових сил і про те, що частина, що відірвалася від тіла, що обертається, продовжує рухатись по дотичній.

В його роботах вперше висловлюється теза про те, що прискорення тіл у вільному падінні є постійним і не пропорційним вазі, як говориться в традиційному аристотелівському вченні. Це відкриття зазвичай приписується Галілею, але ідея Бенедетті викликала гарячі дискусії вже серед сучасних йому вчених, що вимушило його опублікувати відповіді на отриманну критику.[2]

Оптика[ред. | ред. код]

У працях він також торкається проблем оптики, в тому числі камери-обскури.[1]

Астрономія[ред. | ред. код]

У його астрономічних працях завжди простежується зацікавлення астрологією.[1]

Музика[ред. | ред. код]

Він одним з перших почав розглядати музикальні звуки з точки зору коливань. Однак, відомі роздуми його над питаннями музики обмежуються двома листами і видаються менш важливими, ніж в інших дисциплінах.[1]

Твори[ред. | ред. код]

Першу книжку, « De resolutione», присвячену питанням геометрії, Д. Бенедетті видав у 1553 році. Питання механіки ввійшли у його другу книжку з геометрії і розглядаються також в інших працях. Після проведення астрономічних спостережень у Пармі, він опублікував працю про сонячний годинник.[1]

Його остання робота, «Diversarum speculationum mathematicarum et physicarum», вважається однією з найбільших наукових праць перед добою Галілея. У цьому виданні містяться праці з арифметики, а також питань механіки і гідростатики, які хоча і не повністю розроблені на основі наукового методу, однак відкрили шлях до подолання арістотелевої фізики.[2]

Посилання[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л Richard S. Westfall. Benedetti, Giovanni Battista. The Galileo Project. Rice University. Процитовано листопад 2016.  (англ.)
  2. а б Giovanni Battista Benedetti. Mathematica Italiana. Centro di Ricerca Matematica "Ennio De Giorgi", Pisa. 2008-2011. Процитовано листопад 2016.  (італ.)