Джамський мінарет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 34°24′ пн. ш. 64°31′ сх. д. / 34.400° пн. ш. 64.517° сх. д. / 34.400; 64.517

Мінарет і археологічні об'єкти в Джамі
Minaret and Archaeological Remains of Jam *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
Minaret of jam 2009 ghor.jpg
34°23′48″ пн. ш. 64°30′58″ сх. д. / 34.39667° пн. ш. 64.51611° сх. д. / 34.39667; 64.51611
Країна Афганістан Афганістан
Тип Культурний
Критерії ii, iii, iv
Об'єкт № 211
Регіон ЮНЕСКО Азія і Океанія
Історія реєстрації
Зареєстровано: 2002 (26 сесія)
Джамський мінарет (Афганістан)
Джамський мінарет
Джамський мінарет на карті Афганістану

CMNS: Джамський мінарет на Вікісховищі

Джамський мінарет — унікальний мінарет XII століття на північному заході Афганістану. Висота — 62 метри[1]. Другий за висотою історичний мінарет з обпаленої цегли в світі після Кутуб-Мінара в Делі.

Імовірно є єдиною вцілілою спорудою міста Фірузкух, яке було столицею султанів династії Гуридів, до перенесення її в Газні. Місто було зруйноване військом Чингісхана, тож навіть місце його розташування було надовго забуте.

2002 року мінарет та недосліджене городище наколо нього було включено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО[2].

Місце розташування[ред.ред. код]

Мінарет розташований за 10 км на північний схід від кишлака Джам (Jam) в афганській провінції Гор при впадінні струмка Джамруд в річку Теджен. Ущелину оточують непрохідні гірські масиви. Великі населені пункти в районі відсутні. Відстань до Герата — 200 км.

Історія[ред.ред. код]

1194 року, як свідчить напис на мінареті, він був побудований гуридським султаном Гіяз-ад-Діном в честь остаточної перемоги над Газневідами 1192 року[3][2]. 1221 року Фірузкух був зруйнований військом Чингісхана. Наступні 700 років про долю мінарету пракитчно нічого невідомо. 1943 року Абдулла Хан Малекяр, губернатор Герата, вперше зробив фотографії мінарету та повідомив про нього Ахмеду Алі Коазаду, президентові Афганського історичного товариства. 1944 року було опубліковано статтю про пам'ятку в журналі «Anis».

Дослідження. Сучасний стан[ред.ред. код]

19 серпня 1957 французький археолог Андре Марік першим з європейських науковців ознайомився з мінаретом, і 1958 року опублікував доповідь в «Записках французької делегації в Афганістані». 1960 року два представники Французької археологічної делегації в Афганістані, Ле Бер та його асистент Маршаль, сфотографували декоративні панелі та провели первинне дослідження його архітектурної структури, зокрема вони виявили вхід з двома гвинтовими сходами приблизно на 4 м нижче сучасного рівня.

У 19611969 італійський архітектор Андреа Бруно обстежив мінарет та запропонував план його зміцнення, оскільки пам'ятці загрожувало обвалення. Місцевими жителями були проведені роботи з укріплення берега та побудований дерев'яний міст через Геріруд, що пізніше був зруйнований під час бойових дій. Були відкриті руїни палацу, укріплень, мусульманське та єврейське кладовища. Останнє містить надгробки з написами мовою іврит.

Ґрунтовних наукових досліджень про пам'ятку поки не проводилося через важкодоступність та нестабільність політичної обстановки в Афганістані. Збереженню мінарету раніше загрожують повені, що підмивати фундамент, землетруси, які часто бувають в регіоні та незаконні розкопки шукачів коштовностей. Розробляється план з укріплення берегової лінії та реставрації пам'яток.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ghaznavid and Ghūrid Minarets, Ralph Pinder-Wilson, Iran, Vol. 39, (2001), 167.
  2. а б Minaret and Archaeological Remains of Jam. UNESCO World Heritage Center. UNESCO. Процитовано 19 February 2011. 
  3. Ghaznavid and Ghūrid Minarets, Ralph Pinder-Wilson, Iran, Vol. 39, 170.

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]