Джаміля Афгані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джаміля Афгані
перс. جمیله افغانی‎
Народилася 1976[1]
Кабул
Країна  Афганістан
Діяльність активістка
Alma mater University of Peshaward
Знання мов перська[2], арабська[2], англійська[2] і урду[2]
Конфесія іслам

Джаміла Афгані (перс. جمیله افغانی‎  ; 1976 року народження в Кабулі) [3] — феміністка та активістка за права жінок та освіту в Афганістані. Вона є засновницею і виконавчою директоркою організації Noor Education and Capacity Development Organization (NECDO). Вона також є виконавчим членом головної організації Афганської жіночої мережі (AWN).

Біографія[ред. | ред. код]

У дитинстві Афгані хворіла на поліомієліт і через ускладнення від хвороби змушена ходити в корсеті.[4] Коли їй було чотирнадцять, її під час радянської війни поранили в голову.[4]

Афгані втекли з Кабула в 1990-х роках під час громадянської війни в Афганістані, оселилися в Пешаварі.[5] Афгані отримала ступінь бакалавра та магістра в університеті Пешавара.[6] Першою роботою Афгані була посада соціальної працівниці в таборах афганських біженців у Пакистані.[7] Вона також допомогла жінкам у таборах стати грамотними на уроках з Корану.[7]

Афгані заявила, що однією з найбільших перешкод для отримання освіти жінками є відсутність жінок-вчительок.[8] У 2001 році Афгані заснував NECDO, щоб допомогти жінкам і дітям отримати освіту.[6] NECDO також викладає мову жестів і проводить уроки щодо вирішення конфліктів та ґендерних питань.[4] NECDO відомий тим, що створює інноваційні способи охоплення освітою жінок і дівчат. Наприклад, NECDO створив бібліотеку для дівчат, але вони найняли хлопців, щоб вони приводили дівчат до бібліотеки, присуджуючи хлопцям призи за кожні п’ять дівчат, яких вони привели.[5] Її організація обслуговує близько 50 000 жінок у 22 провінціях.[9]

Робота Афгані прямо кидає виклик помилковому уявленню про те, що іслам підтримує насильство щодо жінок.[10] Вона створила перший в Афганістані «гендерно-чутливий тренінг для імамів».[11] Вона розпочала проект, знайшовши зацікавлених імамів, щоб переглянути інформацію, яку вона та інші підготували. Імами одразу почали проповідувати нові матеріали, які висвітлюють права жінок з ісламської точки зору.[11] У 2015 році з програмою працювало близько 6000 імамів.[9] У Кабулі її програма «привела до серії хутбас (п’ятничних проповідей) у двадцяти впливових мечетеях міста[12]. Завдяки своїй роботі Афгані виявила, що «у жінок закриваються роти, коли вони не мають ісламських виправдань», оскільки афганська культура дуже релігійна та консервативна.[13] Її гендерна підготовка мала сильний вплив на чоловіків, які не усвідомлювали, що іслам дозволяє права жінок, і допомогла перетворити чоловіків на захисників жінок.[9] Афгані сказала, що "програма є свого роду революцією, оскільки релігійні лідери, колись відомі тим, що пригнічували жінок, тепер використовують слова Корану, щоб пропагувати справедливість для них".[14]

Вона також намагається кинути виклик патріархальному племінному правлінню в Афганістані.[10] Вона вважає, що однією з проблем Афганістану є те, що громадяни не можуть розрізнити відмінності між «ісламом, культурою та політикою».[8] Вона заявляє, що їй погрожували деякі афганці, які проти її вчення та пропагування мирного тлумачення ісламу.[11]

Афгані була нагороджена премією Таненбаума «Миротворець у дії» у 2008 році[13]. У 2017 році була серед фіналістів, номінованих на премію «Аврора» за «Пробудження людства».[15]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ https://books.google.com/books?id=stb4DAAAQBAJ&pg=PA250&lpg=PA250 — 2007. — С. 250.
  2. ↑ а б в г https://kb.osu.edu/bitstream/handle/1811/30223/Afghan%20Women%20Leaders%20Speak%20conference%20website%2011-17-05.pdf?sequence=5&isAllowed=y
  3. ↑ Dubensky, Joyce S. (2007). Peacemakers in action : profiles in religious peacebuilding. Т. II. New York: Tanenbaum Center for Interreligious Understanding. с. 250. ISBN 978-1-107-15296-0.
  4. ↑ а б в Jamila Afghani. N-Peace Awards. N-Peace Network. Архів оригіналу за 5 вересня 2013. Процитовано 8 вересня 2015.
  5. ↑ а б Oates, Lauryn (2005). Catalyst For Change: Jamila Afghani. Herizons. 18: 9. Процитовано 8 вересня 2015.
  6. ↑ а б Afghan Women Leaders Speak (PDF). Mershon Center for International Security Studies. Ohio State University. November 2005. Архів оригіналу (PDF) за 5 березня 2016. Процитовано 8 вересня 2015.
  7. ↑ а б Jamila Afghani. Tanenbaum's Peacemakers in Action. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
  8. ↑ а б Kitch, Sally L. (2014). Contested Terrain: Reflections with Afghan Women Leaders. University of Illinois Press. с. 26. ISBN 978-0252038709.
  9. ↑ а б в Weingarten, Elizabeth (3 червня 2015). How to Promote Women's Rights, in Afghanistan and Around the World. Foreign Policy. Архів оригіналу за 8 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  10. ↑ а б Clark, Meredith (11 червня 2015). How One Amazing Afghan Woman Is Making Huge Strides for Equality. Refinery 29. Архів оригіналу за 19 березня 2020. Процитовано 6 січня 2020.
  11. ↑ а б в Nalli, Hajer (12 червня 2015). In Afghanistan, Danger Stalks Gender Imam Training. Women's eNews. Архів оригіналу за 7 вересня 2015. Процитовано 7 вересня 2015.
  12. ↑ Jamila Afghani. Women's Islamic Initiative in Spirituality and Equality. Архів оригіналу за 28 вересня 2015. Процитовано 8 вересня 2015.
  13. ↑ а б Taplin-Chinoy, Shahnaz (5 січня 2014). Muslim Women: Movers and Shakers Fight for Women's Rights. Huffington Post. Архів оригіналу за 31 березня 2016. Процитовано 7 вересня 2015.
  14. ↑ Khalid, Kiran (23 жовтня 2013). Altering Perceptions of Women in Muslim Countries. CNN. Архів оригіналу за 21 березня 2013. Процитовано 8 вересня 2015.
  15. ↑ Aurora Prize. [Архівовано 15 січня 2018 у Wayback Machine.] 2017 finalists.

Зовнішні посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джаміля_Афгані&oldid=41247351