Джанкарло Джанніні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джанкарло Джанніні
Giancarlo Giannini.jpg
Ім'я при народженні Giancarlo Giannini
Народився 1 серпня 1942(1942-08-01) (76 років)
Ла Спеція, Лігурія, Італія
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Діяльність актор
Alma mater
Роки діяльності 1965 — дотепер
У шлюбі з Livia Giampalmo[d]
Діти Adriano Giannini[d]
IMDb ID 0316284
Нагороди та премії
Орден «За заслуги перед Італійською Республікою»
Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Джанкарло Джанніні у Вікісховищі?
Джанкарло Джанніні (праворуч), Моніка Вітті і Марчелло Мастроянні. Кадр з фільму «Драма ревнощів: Всі деталі в хроніці» (1970)

Джанкарло Джанніні (італ. Giancarlo Giannini; нар. 1 серпня 1942) — італійський актор, кінорежисер, продюсер.

Біографія і кар'єра[ред. | ред. код]

Джанкарло Джанніні народився 1 серпня 1942 року у місті Ла Спеція району Лігурія на північному заході Італії. Спочатку він цікавився електронікою, і впродовж 10 років вивчав її в Неаполі[1], потім його зацікавила акторська майстерність, задля чого він вступив у 18-річному віці до Національної Академії драматичних мистецтв[en] у Римі. Дебютував на сцені у 1961 році в ролі Пака в шекспірівській п'єсі «Сон літньої ночі». У 1965 році зіграв першу невелику роль у кіно (фільм «I criminali della metropoli»).

Став відомим завдяки ролям у низці фільмів Ліни Вертмюллер, з якою він почав працювати на початку 1960-х років, спочатку граючи ролі другого плану, а згодом і головні ролі. Ліна Вертмюллер задіяла його майже в усіх своїх стрічках, найпомітніший з яких — «Паскуаліно „Семеро красунь“» (1976). За роль ув'язненого концтабору, що принижується задля виживання, Джанкарло отримав «Оскар» у номінації за найкращу чоловічу роль (1977).

У 1968 році дебютував в американському кіно, знявшись у воєнній драмі «Анціо» та через рік у стрічці «Тайна Санта-Вітторії» (реж. Стенлі Крамер). Починаючи з 1970-х працював винятково в Італії, знімаючись здебільшого у стрічках Ліни Вертмюллер. Роль італійського сільського простака, чиї плани про вбивство Муссоліні виявляються нездійсненими через кохання до повії у «Фільмі про кохання та анархію» 1973 року принесла акторові визнання Каннського кінофестивалю де він отримав Золоту пальмову гілку у номінації «Найкращий актор».[2].

Окрім Ліни Вертмюллер знімався також у таких відомих режисерів, як Лукіно Вісконті («Невинний», 1976), Райнер Вернер Фассбіндер («Лілі Марлен», 1980), Ф. Ф. Копполи («Нью-йоркські історії», 1989).

З початку 1980-х почав працювати дублером, озвучуючи для італійського кіноринку акторів у голлівудських стрічках.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Був одружений (1967–1975) на акторці Лівії Джіампалмо. У цьому шлюбі має двох синів — Адріано і Лоренцо.

Обрана фільмографія[ред. | ред. код]

Актор
Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1965 ф Лібідо Libido Кристіан
1969 ф Тайна Санта-Вітторії Il segreto di Santa Vittoria Фабіо
1972 ф Перша ніч спокою La Prima notte di quiete Джорджіо Моска
1972 ф Ображена честь Мімі-металурга Mimì metallurgico ferito nell'onore Кармело «Мімі» Мардогео
1973 ф Божевільний секс Sessomatto
1973 ф Фільм про кохання та анархію Film d'amore e d'anarchia
1974 ф Віднесені незвичайною долею у блакитне море в серпні Travolti da un insolito destino nell'azzurro mare d'agosto Дженаріно Карункіо
1975 ф Дозор любові приходить рівно опівночі A Mezzanotte Va La Ronda Del Piacere Джіно Бенасіо
1976 ф Невинний L’ Innocente Тулліо Ерміль
1976 ф Паскуаліно «Семеро красунь» Pasqualino Settebellezze Паскуаліно Фрафузо
1980 ф Життя прекрасне La vita è bell Антоніо Мурільйо
1980 ф Лілі Марлен LiLi Marleen Роберт
1984 ф Я від Піконе Mi manda Picone Сальваторе Каннавацціуоло
1986 ф Кров під сонцем Blood Red
1988 ф Шахраї як і ми I Picari Гузман
1988 ф Бар-закусочна "Будапешт" Snack Bar Budapest Адвокат
1989 ф Нью-йоркські історії New York Stories Клаудіо
1990 ф Доросле кохання Vita coi figli Адріано Феррі
1992 ф Одного разу, порушивши закон Once Upon a Crime Інспектор Боннар
1993 ф Джованні Фальконне Giovanni Falcone Паоло Борселліно
1995 ф Прогулянка в хмарах A Walk in the Clouds Альберто Арагон
1996 ф Целулоїд Celluloide Серджо Амідеї
1996 ф Вовчиця La lupa падре Анджоліно
1997 ф Мутанті Mimic Менні
2001 с Дюна Dune Падишах-Імператор Шаддам IV
2001 ф Франческа и Нунціата Francesca e Nunziata
2001 ф Ганнібал Hannibal Рінальдо Пацці
2002 ф Банкіри Бога I banchieri di Dio Флавіо Карбоні
2002 ф Темрява Darkness Альберт
2002 ф Дракула Dracula професор Ван Хельсінг
2003 ф Три жінки L'acqua… il fuoco Давид
2004 ф Лють Man on Fire Мігель Манзано
2006 ф Казино «Рояль» Casino Royale Рене Матіс
2006 ф Візантійська принцеса Tirant lo Blanc візантійський імператор
2008 ф Квант милосердя Quantum of Solace Рене Матіс
2008 ф Кров і троянда Il sangue e la rosa кардинал Роспігліосі
2010 ф Прекрасне товариство La bella società доктор Гуаррасі
2010 ф Світла сторона Місяця La Prima Notte della Luna Іван
2012 ф Омамамія Omamamia Лоренцо
2012 ф АмериКа AmeriQua дон Ферракане
Режисер
  • 1987 — «Гра в числа» / Ternosecco
  • 2013 — «Я заглянув у некрологи» / Ti ho cercata in tutti i necrologi

Нагороди і номінації[ред. | ред. код]

  • «Давид ді Донателло»
    • 1972 — Найкращий актор («Ображена честь Мімі-металурга»)
    • 1984 — Найкращий актор («Мене послав Піконе»)
    • 1995 — Номінація: Найкращий актор («Мій дім в Умбрії»)
    • 1996 — Найкращий актор («Целулоїд»)
    • 2002 — Найкращий актор («Кохання і надія»)
  • Срібна стрічка Італійського Національного синдикату кіножурналістів
    • 1973 — («Ображена честь Мімі-металурга»)
    • 1999 — («La stanza dello scirocco»)
    • 2001 — («Ганнібал»)
  • Оскар
    • 1977 — Номінація: Найкраща чоловіча роль («Паскуаліно „Семеро красунь“»)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]