Джанібеков Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Олександрович Джанібеков
Vladimir Dzhanibekov (cropped).jpg
Володимир Джанібеков (1993 рік)
Народився 13 травня 1942(1942-05-13) (78 років)
Iskandard, Bostanliq Districtd, Туркестанська область, Казахська РСР, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність космонавт
Відомий завдяки космонавт
Alma mater Tashkent Suvorov Military Schoold (1960), Санкт-Петербурзький державний університет і Eĭsk Higher Military Aviation Instituted (1965)
Заклад Томський державний університет
Членство Спілка художників СРСР
Військове звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Партія КПРС
Нагороди
Герой Радянського Союзу Герой Радянського Союзу
Орден Дружби
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років радянській міліції»

Іноземних держав:

Герой Монгольської Народної республіки
Орден Сухе-Батора
Командор ордена Почесного легіону

Володимир Олександрович Джанібеков (13 травня 1942 с. Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР) — льотчик-космонавт СРСР, генерал-майор авіації (1985), командир екіпажів космічних кораблів типу «Союз», «Союз-Т» і орбітальних станцій «Салют-6» і «Салют-7». Сумарна тривалість польотів у космос — 145 діб 15 годин 58 хвилин 35 секунд. Сумарна тривалість 2 виходів у відкритий космос — 8 годин 34 хвилини.

Народився 13 травня 1942 року в селі Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Уроджений Крисін, після першого одруження взяв прізвище дружини.

Освіта і наукові знання[ред. | ред. код]

У 19491953 рр. навчався в різних школах у Ташкенті. У 19531958 рр. навчався в Ташкентському Суворовському училищі Прикордонних військ Міністерства держбезпеки (ПВ МДБ) СРСР. Після розформування училища під час хрущовського скорочення армії повернувся в середню школу. У 1960 р. закінчив середню школу. У 1960 р. вступав до Єйського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ВВАУЛ), але не пройшов за конкурсом. Вступив до астрофізичного відділу фізичного факультету Ленінградського державного університету. Відучившись один курс, у 1961 році вступив до Єйського ВВАУЛ. У 1965 році закінчив із відзнакою Єйське ВВАУЛ, факультет «Бойове застосування та експлуатація літаків», і отримав диплом із відзнакою за спеціальністю «льотчик-інженер». У рамках загальнокосмічної підготовки в 1970—1971 рр. навчався за програмою 3-го курсу Московського авіаційного інституту.

Військова служба[ред. | ред. код]

З 4 грудня служив льотчиком-інструктором (пізніше старшим льотчиком-інструктором) у Єйському ВВАУЛ. Літав на літаку СУ-7. Після відставки із загону космонавтів перейшов на службу в Центр підготовки космонавтів (ЦПК).

Космонавтика[ред. | ред. код]

Служба в загоні космонавтів[ред. | ред. код]

По завершенні загальнокосмічної підготовки 15 червня 1972 р. призначений космонавтом 1-го відділу 1-го управління. 30 квітня 1974 призначений космонавтом 3-го відділу (програма ЕПАС) 1-го управління. З 30 березня 1976 року — командир групи міжнародних космічних програм. 30 січня 1979 призначений командиром групи авіаційно-космічних систем (програма «Буран»). З 19 листопада 1983 року заступник командира загону космонавтів ЦПК.

Космічна підготовка[ред. | ред. код]

У липні-грудні 1972 р. проходив підготовку у складі групи космонавтів за програмою «Спіраль».

З грудня 1972 р. до травня 1973 р. проходив підготовку в групі космонавтів за радянсько-американською програмою.

З травня 1973 р. до листопада 1974 р. проходив підготовку в радянсько-американській програмі у ролі командира 3-го (резервного) екіпажа для першого випробувального польоту, разом із Борисом Андрєєвим. У липні 1973 року проходив підготовку разом з американськими астронавтами в Космічному центрі ім. Ліндона Джонсона.

З грудня 1974 р. до червня 1975 р. проходив підготовку як командир 4-го екіпажа космічного корабля «Союз-19» разом із Борисом Андрєєвим.

З вересня 1975 р. до 20 вересня 1977 р. проходив підготовку як командир першої експедиції відвідування ДОР «Салют-6», разом із Петром Колодіним. У ході підготовки відпрацьовував дії у відкритому космосі. У вересні екіпаж було переформовано. У жовтні-грудні 1977 року проходив підготовку до польоту за тією ж програмою разом з Олегом Макаровим.

Перший політ[ред. | ред. код]

З 10 по 16 січня 1978 р. в ролі командира 1-ї експедиції відвідин на орбітальній станції «Салют-6» разом з Олегом Макаровим. Стартував на «Союз-27», посадка на «Союз-26».

Позивний: «Памір-1».

Тривалість польоту склала 5 діб 22 години 58 хвилин 58 секунд.

З 20 листопада 1978 р. 18 травня 1979 р. проходив підготовку в ролі командира 2-го (дублюючого) радянсько-угорського екіпажа експедиції відвідин ДОР «Салют-6», разом із Белою Мад'ярі (Угорщина). Політ було відкладено через аварію коригуючої гальмівної рухової установки на космічному кораблі «Союз-33», через що з 3 вересня 1979 до 12 травня 1980 р. проходив підготовку в режимі підтримки тренованості.

Під час старту транспортного корабля «Союз-36» 26 травня 1980 року був дублером командира корабля.

З 1 жовтня 1980 р. до 6 березня 1981 р. готувався як командир основного радянсько-монгольського екіпажа відвідин ДОР «Салют-6» разом із Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія).

Другий політ[ред. | ред. код]

Політ здійснено з 22 по 30 березня 1981 р. в ролі командира радянсько-монгольського екіпажа на космічному кораблі «Союз-39» за програмою 10-ї експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-6» разом із Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія).

Позивний: «Памір-1».

Тривалість польоту — 7 діб 20 годин 42 хвилини 58 секунд.

З 1 червня 1981 р. до січня 1982 р. проходив підготовку як командир резервного екіпажа за програмою 1-ї основної експедиції на ОС «Салют-7» разом з Олександром Александровим.

10 січня 1982 р. замінив відстороненого через хворобу Юрія Малишева і продовжив підготовку як командир основного екіпажа за радянсько-французькою програмою разом з Олександром Іванченковим і Жан-Лу Кретьєном.

Третій політ[ред. | ред. код]

Політ здійснив з 24 червня до 2 липня 1982 р. як командир екіпажа космічного корабля «Союз Т-6» за радянсько-французькою програмою PVH експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-7» разом з О. Іванченковим и Ж.-Л. Кретьєном.

Тривалість польоту становила 7 діб 21 годину 50 хвилин 52 секунди.

З квітня до жовтня 1983 р. готувався як командир 3-го (резервного) екіпажа за програмою 3-ї основної експедиції на орбітальну станцію «Салют-7» разом із Мусою Манаровим.

З 26 грудня 1983 р. до 4 липня 1984 р. проходив підготовку як командир основного екіпажа за програмою експедиції відвідин орбітальної станції «Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Четвертий політ[ред. | ред. код]

З 17 до 29 липня 1984 р. як командир екіпажа КК «Союз Т-12» за програмою експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 25 липня 1984 — тривалістю 3 години 34 хвилини.

Тривалість польоту — 11 діб 19 годин 14 хвилин 36 секунд.

З 18 березня до 22 травня 1985 року проходив підготовку як командир основного екіпажа за програмою порятунку ДОР «Салют-7» та першого етапу 4-ї основної експедиції, разом із Віктором Савіних.

П'ятий політ[ред. | ред. код]

З 6 червня до 26 вересня 1985 року як командир екіпажа космічного корабля «Союз T-13» за програмою порятунку орбітальної станції «Салют-7», разом із Віктором Савіних. Уперше виконано стикування з некерованою непрацездатною станцією. Екіпаж відновив працездатність станції.

Здійснив посадку разом із Георгієм Гречком. Віктор Савіних продовжив роботу на станції.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 02.08.1985 — тривалістю 5 годин 00 хвилин.

Тривалість польоту — 112 діб 3:00 12 хвилин 06 секунд.

Відрахований із загону космонавтів 24 липня 1986 у зв'язку з призначенням заступником начальника 1-го управління ЦПК.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороди інших країн[ред. | ред. код]

Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1982), нагороджений медаллю «Золота Зірка» Героя МНР та орденом Сухе-Батора (МНР, 1981), орденом Державного Прапора Угорської Народної Республіки (1980), та двома медалями МНР.

Інше[ред. | ред. код]

На честь космонавта названо астероїд 3170 Джанібеков[1].

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.