Джанібеков Володимир Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Володимир Олександрович Джанібеков
Dzhanibekov Volodymyr Oleksandrovych.jpg
Джанібеков Володимр Олександрович у ході підготовки до місії «Союз Т-6» (1982 рік)
Народився 13 травня 1942(1942-05-13) (73 роки)
СРСР
Громадянство СРСР
Ім'я при народженні Джанібеков Володимр Олександрович
Діяльність космонавт
Відомий космонавт
Alma mater Q4453006?, Санкт-Петербурзький державний університет і Q4174242?
Звання CCCP air-force Rank general-major infobox.svg Генерал-майор авіації
Партія Комуністична партія Радянського Союзу
Нагороди
Медаль «Золота Зірка»
Медаль «Золота Зірка»
Орден Дружби
Орден Леніна Орден Леніна Орден Леніна
Орден Леніна Орден Леніна
Орден Червоної Зірки
Орден «За службу Батьківщині у Збройних силах СРСР» III ступеня
Медаль «За заслуги в освоєнні космосу»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років радянській міліції»

Іноземних держав:

Герой Монгольської Народної республіки
Орден Сухе-Батора
Командор ордена Почесного легіону

Володимир Олександрович Джанібеков (13 травня 1942 с. Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР) – льотчик-космонавт СРСР, генерал-майор авиації (1985), командир екіпажів космічних кораблів типу «Союз», «Союз-Т» і орбітальних станцій «Салют-6» і «Салют-7». Сумарна тривалість польотів у космос — 145 діб 15 годин 58 хвилин 35 секунд. Сумарна тривалість 2 виходів у відкритий космос — 8 годин 34 хвилини.

Народився 13 травня 1942 року в селі Іскандер Бостанликського району Південно-Казахстанської області Казахської РСР. Уроджений Крисін, після першого одруження взяв прізвище дружини.

Освіта і наукові знання[ред.ред. код]

У 19491953 роках навчався у різних школах, в Ташкенті. У 19531958 навчався в Ташкентському Суворовському училищі Прикордонних військ Міністерства держбезпеки (ПВ МДБ) СРСР. Після розформування училища під час хрущовського скорочення армії повернувся в середню школу. У 1960 році закінчив середню школу. У 1960 році вступав до Єйського вищого військового авіаційного училища льотчиків (ВВАУЛ), але не пройшов за конкурсом. Вступив до астрофізичного відділку фізичного факультету Ленінградського державного університету. Відучившись один курс, у 1961 році вступив до Єйського ВВАУЛ. У 1965 році закінчив з відзнакою Єйське ВВАУЛ, факультет «Бойове застосування та експлуатація літаків», і отримав диплом з відзнакою за спеціальністю "льотчик-інженер ". У рамках загальнокосмічної підготовки в 1970–1971 роках навчався за програмою 3 курсу Московського авіаційного інституту.

Військова служба[ред.ред. код]

З 4 грудня служив льотчиком-інструктором (пізніше старшим льотчиком-інструктором) у Єйському ВВАУЛ. Літав на літаку СУ-7. Після відставки з загону космонавтів перейшов на службу в Центр підготовки космонавтів (ЦПК).

Космонавтика[ред.ред. код]

Служба в загоні космонавтів[ред.ред. код]

По завершенні загальнокосмічної підготовки 15 червня 1972 призначений космонавтом 1-го відділу 1-го управління. 30 квітня 1974 призначений космонавтом 3-го відділу (програма ЕПАС) 1-го управління. З 30 березня 1976 року – командир групи міжнародних космічних програм. 30 січня 1979 призначений командиром групи авіаційно-космічних систем (програма «Буран»). З 19 листопада 1983 року заступник командира загону космонавтів ЦПК.

Космічна підготовка[ред.ред. код]

У липнігрудні 1972 року проходив підготовку у складі групи космонавтів за програмою «Спіраль».

З грудня 1972 року до травня 1973 року проходив підготовку в групі космонавтів за радянсько-американською програмою.

З травня 1973 року до листопада 1974 року проходив підготовку в радянсько-американській програмі у ролі командира 3-го (резервного) екіпажу для першого випробувального польоту, разом з Борисом Андрєєвим. У липні 1973 року проходив підготовку разом з американськими астронавтами в Космічному центрі ім. Л.Джонсона.

З грудня 1974 року до червня 1975 року проходив підготовку як командир 4-го екіпажу космічного корабля «Союз-19» разом з Борисом Андрєєвим.

З вересня 1975 року до 20 вересня 1977 року проходив підготовку як командир першої експедиції відвідування ДОР «Салют-6», разом з Петром Колодіним. У ході підготовки відпрацьовував дії у відкритому космосі. У вересні екіпаж було переформовано. У жовтні—грудні 1977 року проходив підготовку до польоту за тією ж програмою разом з Олегом Макаровим.

Перший політ[ред.ред. код]

З 10 по 16 січня 1978 року в ролі командира 1-ї експедиції відвідин на орбітальній станції «Салют -6» разом з Олегом Макаровим. Стартував на «Союз-27», посадка на «Союз-26».

Позивний: «Памір-1».

Тривалість польоту склала 5 діб 22 години 58 хвилин 58 секунд.

З 20 листопада 1978 року 18 травня 1979 року проходив підготовку в ролі командира 2-го (дублюючого) радянсько-угорського екіпажу експедиції відвідин ДОР «Салют-6», разом з уБейлою Мадярі (Угорщина). Політ було відкладено через аварію коригуючої гальмівної рухової установки на космічному кораблі «Союз-33», у зв'язку з чим з 3 вересня 1979 до 12 травня 1980 року проходив підготовку в режимі підтримки тренованості. Під час старту транспортного корбля «Союз-36»26 травня 1980 року був дублером командира корабля.

З 1 жовтня 1980 до 6 березня 1981 готувався як командир основного радянсько-монгольського екіпажу відвідин ДОР «Салют-6» разом з Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія).

Другий політ[ред.ред. код]

Політ здійснено з 22 по 30 березня 1981 року в ролі командира радянсько-монгольського екіпажу на космічному кораблі «Союз-39» за програмою 10-ї експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-6» разом із Жугдердемідійном Гуррагчею (Монголія)

Позивний: «Памір-1»

Тривалість польоту — 7 діб 20 годин 42 хвилини 58 секунд.

З 1 червня 1981 до січня 1982 проходив підготовку як командир резервного екіпажу за програмою 1-ї основної експедиції на ОС «Салют-7» разом з Олександром Александровим.

10 січня 1982 замінив відстороненого через хворобу Юрія Малишева і продовжив підготовку як командир основного екіпажу за радянсько-французькою програмою разом з Олександром Іванченковим і Жан-Лу Кретьєном.

Третій політ[ред.ред. код]

Політ здійснив з 24 червня до 2 липня 1982 року як командир екіпажу космічного корабля «Союз Т-6» за радянсько-французькою програмою PVH експедиції відвідин на орбітальну станцію «Салют-7» разом із О.Іванченковим и Ж.-Л Кретьєном.

Тривалість польоту становила 7 діб 21 годину 50 хвилин 52 секунди.

З квітня до жовтня 1983 року готувався як командир 3-го (резервного) екіпажу за програмою 3-ї основної експедиції на орбітальну станцію «Салют-7» разом з Мусою Манаровим.

З 26 грудня 1983 до 4 липня 1984 проходив підготовку як командир основного екіпажу за програмою експедиції відвідин орбітальної станції «Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Четвертий політ[ред.ред. код]

З 17 до 29 липня 1984 року як командир екіпажу КК «Союз T-12» за програмою експедиції відвідин на орбітальну станцію«Салют-7» разом зі Світланою Савицькою та Ігорем Волком.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 25 липня 1984 — тривалістю 3 години 34 хвилини.

Тривалість польоту — 11 діб 19 годин 14 хвилин 36 секунд.

З 18 березня до 22 травня 1985 року проходив підготовку як командир основного екіпажу за програмою порятунку ДОР "Салют-7"та першого етапу 4-ої основної експедиції, разом з Віктором Савіних.

П'ятий політ[ред.ред. код]

З 6 червня до 26 вересня 1985 року як командир екіпажу космічного корабля "Союз T-13"за програмою порятунку орбітальної станції «Салют-7», разом з Віктором Савіних. Вперше виконано стикування з некерованою, непрацездатною станцією. Екіпаж відновив працездатність станції.

Здійснив посадку разом з Георгієм Гречком. Віктор Савіних продовжив роботу на станції.

Позивний: «Памір-1».

Під час польоту виконав один вихід у відкритий космос: 02.08.1985 — тривалістю 5 годин 00 хвилин.

Тривалість польоту — 112 діб 3:00 12 хвилин 06 секунд.

Відрахований із загону космонавтів 24 липня 1986 у зв'язку з призначенням заступником начальника 1-го управління ЦПК.

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороди інших країн[ред.ред. код]

Командор ордена Почесного легіону (Франція, 1982), нагороджений медаллю «Золота Зірка» Героя МНР та орденом Сухе-Батора (МНР, 1981), орденом Державного Прапора Угорської Народної Республіки (1980), та двома медалями МНР.

Інше[ред.ред. код]

На честь космонавта названо астероїд 3170 Джанібеков[1].

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.