Джгут

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сучасний венозний джгут зі спеціальним кріпленням.

Джгут або турніке́т (англ. tourniquet) — засіб для тимчасової зупинки кровотечі з магістральних судин шляхом колового перетискання кінцівки та стискання її тканин (в першу чергу судин). Джгут застосовують і для знекровлення тканин при операціях на пальці, кисті та стопі, ампутаціях кінцівок та ін. Для стискання венозних судин венозний джгут накладають при венепункціях і з метою регіонарної внутрішньокісткової та внутрішньовенної анестезії.

Види[ред. | ред. код]

Турнікет — армійський зразок
Система турнікета (використані підручні засоби.)

Існує декілька різновидів джгутів.

Джгут Есмарха[ред. | ред. код]

Товста гумова трубка із гачками та ланцюжком на кінцях для закріплення джгута.

Стрічковий джгут[ред. | ред. код]

Стрічковий джгут (артеріальний джгут) — гумова або силіконова[1] смужка шириною 3-4 або 5-6 см та товщиною не менше 4 мм. Для зупинки кровотечі з судин верхніх кінцівок та знекровлення кінцівки під час операції застосовують стрічковий джгут, виготовлений із еластичної гуми шириною 5-6 см. Накладають його на попередньо підняту кінцівку ходами від периферії до центру і зав'язують. Перевагою цього д. є низька вартість при виготовленні, однак істотним недоліком є швидка втрата міцності під впливом зовнішніх факторів середовища: дощ, спека, холод. Також цей джгут не вдасться застосувати зверху на одяг (особливо в зимовий період). У бойових умовах однією рукою накласти джгут вкрай важко, а за певних обставин навіть неможливо. Відомі моделі Джгут гумовий кровоспинний типу Есмарха коричневий(Україна)[2], SWAT Tourniquet виробництва TEMS Solutions (США), Бинт Мартенса (Україна).

Трубчастий джгут[ред. | ред. код]

Трубчастий джгут (венозний джгут) — гумова трубка діаметром до 1 см та товщиною стінки 2-3 мм. Для зупинки венозних кровотеч з поверхневих судин кінцівок. Також у лікувальних закладах його використовують для перетискання поверхневих вен для проведення внутрішньовенних введень ліків. Даний вид джгута не можна використовувати для зупинки артеріальних кровотеч.

На практиці накладання т.д. на кінцівку досить часто приводить до «щипка» за шкіру, тому зараз все частіше використовують джгути з тонкої тканини що розтягується, із спеціальним замком (дивіться фото), що є зручним для медика та більш комфортним для пацієнта.

Турнікет[ред. | ред. код]

Турнікет — пристосування для тимчасової зупинки кровотечі. Сучасний турнікет випускається в промислових умовах й активно застосовується для надання першої медичної допомоги в бойових умовах, та умовах масових ушкоджень.

Перевагою цього виду джгута є краща стійкість до шкідливих та руйнівних факторів зовнішнього середовища, можливість накладання зверху на одяг, контрольоване стискання та послаблення, використання однією рукою. Важливим недоліком є наявність різноманітних модифікацій, необхідність навчитись його накладати та відповідно висока вартість у порівнянні із артеріальним джгутом.

Турнікети випускаються в кількох забарвленнях, чорний (та його темні відтінки) та брудно-зелені — для військовиків, сині, оранжеві і рідше сірі та жовті для мирного часу. Відомі моделі СІЧ (Україна), СПАС(Україна), C-A-T Tourniquet виробництва NA Rescue (США), SOFT Tourniquet виробництва TacMedSolution (США).

Пневматичний турнікет[ред. | ред. код]

Пневматичний турнікет (хірургічний джгут) — складний пристрій, який використовують для зупинки кровотечі та знекровлення тканин в стаціонарних лікувальних закладах та операційних. Пристрій складається з електричного насосу з системою регулювання подачі-випуску повітря, манжета та системи подачі повітря в манжет[3]. Оскільки пристрій є технологічним та залежним від мережі електроживлення, особливої популярності для ПМД він не набув, однак успішно використовується в травматології та загальній хірургії.

Імпровізований джгут[ред. | ред. код]

Стандартні джгути можна замінити широким ременем, шаліком, хусткою, будь-яким шматком матерії (відірвана штанка, рукав, штора та інш.). Тимчасову зупинку кровотечі імпровізованим джгутом роблять по типу закрутки. Матеріал складають у вигляді широкої стрічки, огортають кінцівку та зв'язують його кінці подвійним вузлом, в який вставляють міцну, коротку паличку. Повертаючи її, затягають джгут-закрутку. В місці схрещування найчастіше «защипується» шкіра, від чого підсилюється біль, та пізніше утворюється синець. За умови, що постраждалий знаходиться в свідомості та не має інших загроз для його життя, в місці перехресту можна підкласти валик з бинта, чи невеликий шматок твердої тканини, для зменшення травматизацію мягких тканин. Імпровізований джгут завжди важче накласти ефективно. При довготривалому транспортуванні, щоб І.д. не розкручувався, паличку прибинтовують чи прив'язують (до кінцівки).

Застосування[ред. | ред. код]

Застосування турнікетів більш безпечне у порівнянні з гумовими джгутами та є стандартом сучасних армій, у т. ч. НАТО.

Джгут(турнікет) накладають при пошкодженні судин та високому ризику смерті пораненого від кровотечі, зокрема при бойовій травмі теж. Слід завжди розглядати можливість накладання стискальної пов'язки з тугою тампонадою рани, при якій зберігається кровопостачання тканин, та ризик їх некрозу мінімальний.

Джгут може знаходитися на кінцівці не більше двох годин для запобігання омертвінню тканин кінцівки. Тому необхідно на спеціальній бирці, закріпленій на джгуті, вказувати час його накладання. За відсутності таких бірок, час пишуть на відкритих ділянках шкіри пораненого. При необхідності залишити джгут на триваліший час його потрібно розпустити на декілька секунд, притиснути судину пальцем або накласти давлячу пов'язку, зробити легкий масаж борозни, перекласти джгут на нове місце, дещо центральніше. Кінцівку при накладанні джгута необхідно іммобілізувати, вклавши її у зручному підвищеному положенні. Поранений зі джгутом повинен бути негайно відправлений у лікувальний заклад для кінцевої зупинки кровотечі або до відповідного пункту на етапах медичної евакуаціїї.

Джгут накладають центральніше пошкодженої ділянки: при пораненні кінцівки — на будь-якому рівні стегна, верхній кінцівки — на плечі, окрім середньої її третини через небезпеку стискання нервових стовбурів. Для захисту шкіри від защемлення під джгут підкладають м'яку підкладку, розправлену частину одягу, шар вати, хустинку. Якщо на передпліччі чи гомілці з першого разу не вдається зупинити кровотечу джгутом, необхідно перемістити джгут відповідно на плече чи стегно (там де є одна кістка).

При правильному накладанні джгута зникає пульс на периферійній артерії, кінцівка дистальніше джгута блідне, кровотеча зупиняється. Слабо затягнутий джгут викликає венозний застій та посилює кровотечу з рани. Надмірне перетискання джгутом кінцівки або невірне розміщення місця накладання д. може призвести до стискання нервів із наступними паралічами.

У мирний час при масових ураженнях (стихійні лиха, катаклізми різного генезу) постраждалих з накладеним джгутом помічають пов'язками з яскравими чи контрастними кольорами (наприклад червоним, яскраво-оранжевим). У деяких країнах, як то Англії, Німеччині, США, самі турнікети роблять з матеріалу забарвленого яскраво-оранжевим кольором[4].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.
  2. Домедична допомога в умовах бойових дій: Методичний посібник/В. Д. Юрченко, В. О. Крилюк, А. А. Гудима та ін.- К.:Середняк Т. К., 2014,- 80 с. (С.14-32).-електронне джерело ISBN 978-617-7029-72-3