Джебель-Сахаба
| Джебель-Сахаба | |
 | |
| Країна |
 Судан |
|---|---|
 | |
Координати: 21°58′59″ пн. ш. 31°19′59″ сх. д. / 21.98333333002777934° пн. ш. 31.33333333002777721° сх. д.
Джебель-Сахаба (араб. جَبَل ٱلصَّحَابَة; у перекладі Гора Товаришів; також відомо як Поховання 117) — доісторичний могильник у долині Нілу, неподалік від кордону Судану та Єгипту у Північно-Східній Африці. На початок ХХІ сторіччя занурено на дно озера Насер. Це поховання асоціюється з Каданською культурою, або пізнім дріасом — приблизно 12 000-15 000 років тому. Радіовуглецевий аналіз одного з кістяків показав, що смерть людини настала 13 140-14 340 років тому.[1] Пізніше дослідження довели, що могильнику не менше 11 600 років.[2][3] Він був відкритий в 1964 році командою Фреда Вендорфа.
Цей могильник часто згадується як найдавніша із задокументованих міжплемінних воєн[4]Хоча деякі антропологи вважають, що смерті відбулися в результаті зміни клімату[5]
Відкриття[ред. | ред. код]
Спочатку могильник був відкритий в ході проекту ЮНЕСКО з порятунку історичних пам'яток що мають бути затоплені Асуанським водосховищем[6] Ця експедиція була відповіддю на зведення Асуанської греблі, яка могла пошкодити або знищити багато археологічних пам'яток. У цьому районі виявили три могильника. З них два — Джебель-Сахаба, причому вони розташовані по обидва береги Нілу, а третій, Тускха, знаходиться неподалік.
Рештки кістяків[ред. | ред. код]
У Джебель-Сахаба були знайдені 61 цілий скелет, а також безліч окремих кісток. З усіх людей близько 45 % були вбиті насильницькою смертю .[7], в тілах 21 людини були виявлені деталі загострених каменів, з чого можна припустити, що дані люди загинули від кам'яних списів або стріл. Сліди порізів були знайдені і на інших кістках[7], але більшість почали затягуватися, що може послужити гіпотезою про постійні конфлікти в цьому суспільстві.[7]
Краніальний аналіз решток показав, що вони мають спільну остеологічну схожість з людьми з Ваді-Хальфа в Судані[8] Крім того, порівняння пропорцій скелетних решток Джебель-Сахаб з рештками різних людей показали, що гомініди могильника були найближчі за формою тіла до сучасних народів Африки на південь від Сахари (а саме схожі були з наступними: рештками ХІХ століття, що належать бушменам, останками ХІХ століття Західної Африки, рештками ХІХ та ХХ століть пігмеїв і останками середини 20-го століття, знайденими в Кенії і Уганді в Східній Африці). Проте зразки Джебель-Сахаба були посткраніально відмінні від іберо-мавританської культури та інших ровесників з Північної Африки, а також морфологічно далекі від пізніших нубийских скелетних могильників і скам'янілостей, що належать до мезоліту Натуфійської культури Леванту[9]
Кураторство[ред. | ред. код]
Рештки кістяків та інші артефакти, знайдені в рамках проекту ЮНЕСКО з порятунку Асуанського гідровузла, були передані Вендорфом Британському музею в 2001 році; матеріали надійшли в музей у березні 2002 року[10] На початок ХХІ сторіччя колекція має у своєму складі рештки скелетів і фауни, літографії, кераміку і зразки навколишнього середовища, а також повний архів записів Вендорфа, слайдів та інших матеріалів під час розкопок.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Dawn of Ancient Warfare, Ancient Military History, архів оригіналу за 12 квітня 2021, процитовано 17 грудня 2011
- ↑ Antoine, Daniel; Zazzo, Antoine; Friedman, Renée (2013). Revisiting Jebel Sahaba: New apatite radiocarbon dates for one of the Nile valley’s earliest cemeteries. American Journal of Physical Anthropology. 150: 68. doi:10.1002/ajpa.22247.
- ↑ Antoine, D.; Zazzo, A.; Freidman, R. (2013). Revisiting Jebel Sahaba: New Apatite Radiocarbon Dates for One of the Nile Valley's Earliest Cemeteries. American Journal of Physical Anthropology Supplement. 56: 68.
- ↑ Kelly, Raymond (October 2005). The evolution of lethal intergroup violence. PNAS. 102: 24—29. doi:10.1073/pnas.0505955102. PMC 1266108. PMID 16129826.
- ↑ Muse. Архів оригіналу за 15 липня 2019. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ ЮНЕСКО (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 21 лютого 2020. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ а б в Friedman, Renée. Violence and climate change in prehistoric Egypt and Sudan. British Museum. Архів оригіналу за 31 травня 2021. Процитовано 29 травня 2021.
- ↑ Bräuer, G. (1978). The morphological differentiation of anatomically modern man in Africa, with special regard to recent finds from East Africa (PDF). Zeitschrift für Morphologie und Anthropologie: 266—292. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 29 вересня 2017.
- ↑ Holliday, T. W. (2015). Population affinities of the Jebel Sahaba skeletal sample: Limb proportion evidence (PDF). International Journal of Osteoarchaeology. 25 (4): 466—476. doi:10.1002/oa.2315. Архів оригіналу за 21 лютого 2020. Процитовано 29 вересня 2017.
- ↑ Margaret Judd (2006), Jebel Sahaba Revisited, Archaeology of Early Northeastern Africa, т. 9, Studies in African Archaeology, с. 153—166
Література[ред. | ред. код]
- Wendorf, F., ред. (1968). Site 117: A Nubian Final Paleolithic Graveyard near Jebel Sahaba, Sudan. The Prehistory of Nubia. Dallas, USA: Southern Methodist University. с. 954—987.
