Джебель-Увейнат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джебель-Увейнат
араб. جبل العوينات

21°55′10″ пн. ш. 24°55′20″ сх. д. / 21.91944444447177887° пн. ш. 24.92222222224977912° сх. д. / 21.91944444447177887; 24.92222222224977912Координати: 21°55′10″ пн. ш. 24°55′20″ сх. д. / 21.91944444447177887° пн. ш. 24.92222222224977912° сх. д. / 21.91944444447177887; 24.92222222224977912
Країна  Лівія,  Єгипет і  Судан
Регіон Аль-Ваді-аль-Джадід
Ель-Куфра
Північний штат
Тип гора і гори[d]
матеріал граніт
Висота 1934 м
Джебель-Увейнат. Карта розташування: Лівія
Джебель-Увейнат
Джебель-Увейнат
Джебель-Увейнат (Лівія)
Мапа
CMNS: Джебель-Увейнат у Вікісховищі

Джебель-Увейнат (араб. جبل العويناتGabal El ʿUwaināt or Jabal al-ʿUwaināt, з арабської 'Гора джерел') — гірський хребет у районі єгипетсько-лівійсько-суданського трипоїнту. На хребті тисячі місць доісторичного наскального мистецтва, через що вважається важливим свідком розвитку раннього скотарства Сахари. [1]

Географія[ред. | ред. код]

Джебель-Увейнат знаходиться приблизно за 40 км S-SE від Джебель-Аркану[en]. [2] Головне джерело під назвою Айн-Дуа лежить біля підніжжя гори, на лівійській стороні. Західне підніжжя (розташоване на 21°52′29″ пн. ш. 24°54′16″ сх. д. / 21.87472° пн. ш. 24.90444° сх. д. / 21.87472; 24.90444 за Хассанейном) має висоту 618 м, вкрите велетенськими брилами, що впали внаслідок ерозії. Західний схил є оазою із колодязями, кущами та травою. [2]

Західна частина масиву складена інтрузивним гранітом, розташованого у формі кільця діаметром близько 25км, що закінчується трьома долинами (ваді) прямуючими на захід: Каркур-Хамід, Каркур-Ідріс і Каркур-Ібрагім. Його східна частина складається з пісковика, що закінчується в Каркур-Талх. У Каркур-Мурр є постійна оаза (гельта): Айн-ель-Брінс (Бір-Мур).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. UNESCO World Heritage Centre (4 червня 2004). Jebel Ouenat technical report. UNESCO World Heritage Centre (англ.). Архів оригіналу за 6 листопада 2021. Процитовано 24 травня 2021.
  2. а б Bertarelli (1929), p. 515.

Посилання[ред. | ред. код]