Джеймс Белламі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Джим Белламі
Особові дані
Повне ім'я Джеймс Френсіс Белламі
Народження 11 вересня 1881(1881-09-11)
  Лондон, Англія
Смерть 30 березня 1969(1969-03-30) (87 років)
  Лондон, Англія
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Позиція півзахисник, нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
? Англія «Баркінг» 3 (2)
? Англія «Грейс Юнайтед» ? (?)
?–1903 Англія «Редінг»  ? (?)
1903–1907 Англія «Вулвіч Арсенал» 29 (4)
1907–1908 Англія «Портсмут» 6 (3)
1908 Англія «Норвіч Сіті» 17 (5)
1908–1912 Шотландія «Данді» 118 (44)
1912 Шотландія «Мотервелл» 8 (1)
1912–1914 Англія «Бернлі»  ? (?)
1914 Англія «Фулгем»  ? (?)
1917–1918 Шотландія «Данді Гайберніан»  ? (?)
? Англія «Саутенд Юнайтед» 6 (0)
? Уельс «Еббу-Вейл» ? (?)
? Англія «Баркінг Таун» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1926–1928 Італія «Брешія»
1929–1931 Іспанія «Барселона»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джеймс Белламі (англ. James Bellamy, нар. 11 вересня 1881, Лондон — пом. 30 березня 1969, Лондон) — англійський футболіст, що грав на позиції півзахисника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — футбольний тренер.

Ігрова кар'єра[ред. | ред. код]

Першими клубами Джеймса були «Баркінг», «Грейс Юнайтед» та «Редінг», що не були членами Футбольної ліги.

Першим клубом з Футбольної ліги для Белламі став «Вулвіч Арсенал», до складу якого футболіст приєднався 1903 року, проте новачку довелося чекати до останньої гри сезону 1904/05, щоб дебютувати за «канонірів» і допомогти команді перемогти з рахунком 2:1 «Евертон». З початку наступного сезону Белламі став основним гравцем лондонців, зігравши в 15 з 17 перших матчів чемпіонату і забив в двобоях проти «Сандерленда» і «Мідлсбро». Лише прихід у грудні Вільяма Гарбатта змусив Белламі покинути основний склад, куди він зміг повернутись лише на початку 1906/07, але знову був прибраний з основи, коли Гарбатт відновився після травми.

Белламі провів свою останню гру в першій команді для «Арсеналу» проти «Блекберн Роверз» у березні 1907 року[1], незабаром після чого був переведений у «Портсмут».

У 1908 році Белламі недовго пограв за «Норвіч Сіті», а потім став гравцем шотландського «Данді»[2], з яким виграв 1910 року фінал Кубка Шотландії. Після двох нічийних матчів (2:2 і 0:0) у другому переграванні Белламі забив перший гол у ворота «Клайда» і допоміг своїй команді виграти 2:1 та здобути перший в своїй історії трофей[3].

Белламі покинув «Данді» в травні 1912 року і перейшов у «Мотервелл»[4], але того ж року повернувся в Англію, приєднавшись до «Бернлі» в жовтні 1912 року[5].

У липні 1914 року став гравцем «Фулгема»[6], після чого виступав за «Данді Гайберніан»[7], «Саутенд Юнайтед» та «Еббу-Вейл».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Баркінг Таун».

Кар'єра тренера[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру 1926 року, очоливши тренерський штаб італійської «Брешії»[8], де пропрацював два сезони.

У березні 1929 року Белламі очолив «Барселону», яка тільки розпочала участь в історичному першому чемпіонаті Іспанії і після шести турів займала восьме місце. Англійський наставник почав з нищівної поразки 1:5 від «Атлетіка» (Більбао), яка опустила каталонців на передостаннє дев'яте місце, але цей програш став для клубу останнім у чемпіонаті. Джим Белламі поставив у ворота небагатослівного Франца Платко, і «Барса» видала дивовижний спурт з 11 матчів (9 перемог і 2 нічиї), 4 з яких виграла з великим рахунком, додавши до всього цього мінімальну перемогу в дербі над Мадридом у гостях. У результаті, каталонці поступово піднімалися вгору по турнірній таблиці, прийшовши в результаті до фінішу першими з відривом у два очки від другого місця, яке зайняли саме «вершкові». Перемога Барси в Прімері стала досить несподіваною, оскільки команда вступала в кризовий період своєї історії, і не мала в складі великих гравців (як, наприклад, «Атлетік» з Більбао): справжніх зірок на каталонському небосхилі було тільки дві — Хосеп Самітьєр і Вісенте Пієра[9]. У двох наступних сезонах з Белламі на посаді тренера «Барселона» займала в іспанському чемпіонаті друге та четверте місця, але незмінно вигравали чемпіонат Каталонії, який хоч і втратив у ціні після створення Ла Ліги, але все ще продовжував розігруватись. Крім того разом з англійцем «Барселона» зазнала найбільшої поразки у своїй історії, 8 лютого 1931 року «блаугранас» програли на Сан-Мамес «Атлетіко» з рахунком 1:12[10]. У 1931 році Белламі покинув команду[11].

Повернувшись до Англії, Белламі був призначений тренером «Баркінг Таун» у лютому 1933 року, але був звільнений через три місяці. Пізніше він стверджував, що звільнення було незаконне, але програв у суді[12].

Помер 30 березня 1969 року на 88-му році життя в Лондоні.

Титули і досягнення[ред. | ред. код]

Як гравця[ред. | ред. код]

«Данді Юнайтед»: 1910

Як тренера[ред. | ред. код]

«Барселона»: 1929

Примітки[ред. | ред. код]

  1. James Bellamy. Arsenal F.C. Процитовано 10 November 2015. 
  2. Latest signatures. The Evening Telegraph and Post (Dundee). Процитовано 10 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 
  3. 1910 - Scottish Cup win. Dundee F.C. Процитовано 10 November 2015. 
  4. Bellamy, of Dundee, is transferred to Motherwell. The Courier (Dundee). 1 May 1912. Процитовано 10 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 
  5. Sporting paragraphs. The Nottingham Evening Post. 8 October 1912. Процитовано 10 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 
  6. Bellamy goes to Fulham. The Courier (Dundee). 4 July 1914. Процитовано 10 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 
  7. Bellamy goes to Fulham. The Courier (Dundee). 4 July 1914. Процитовано 10 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 
  8. [1] El Mundo Deportivo, 27 March 1929 release
  9. Барса–1929: первые чемпионы Испании! Что с ними стало потом?
  10. James Bellamy (1929-31). FC Barcelona. Процитовано 12 November 2015. 
  11. [2] El Mundo Deportivo, 6 December 1931 release
  12. 'Jimmy' Bellamy loses action. The Courier and Advertiser (Dundee). 9 March 1934. Процитовано 12 November 2015 — через British Newspaper Archive. (потрібна підписка). 

Посилання[ред. | ред. код]