Джеймс Брюс (політик)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Брюс
англ. James Bruce, 8th Earl of Elgin and 12th Earl of Kincardine
LordJamesBruceElgin.jpg
 
Народження: 20 липня 1811(1811-07-20)[1][2][…]
Лондон, Сполучене Королівство
Смерть: 20 листопада 1863(1863-11-20)[1][2][…] (52 роки)
Дармсала, Пенджаб[d], Британська Індія
Країна: Сполучене Королівство
Освіта: Крайст Черч і Ітонський коледж
Рід: Клан Брюс
Батько: Томас Брюс[4]
Мати: Elizabeth Oswaldd[3][4]
Шлюб: Mary Louisa Bruce, Countess of Elgind[4] і Elizabeth Mary Cumming-Bruced[4]
Діти: Віктор Брюс, 9-й граф Елґінd[4], Robert Preston Bruced[3], Lady Elma Bruced[3] і Frederick John Bruced[3]
Автограф: James Bruce, 8th Earl of Elgin and 12th Earl of Kincardine Signature.svg
Нагороди:
лицар Великого Хреста ордена Лазні

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Джеймс Брюс, граф Елгін і Кінкардін (18111863) — британський державний діяч.

Життєпис[ред. | ред. код]

1841 — був обраний в палату громад. А 1842 році призначений губернатором о-ва Ямайки, у 1846 році генерал-губернатором Канади. Тут йому вдалося досить скоро відновити порушений порядок та підняти матеріальний добробут колонії. 1848 — запропонував сформовано перший відповідальний уряд партії реформістів. Партію очолювали Роберт Болдуін, Верхній Канаді та Луї-Іполит Лафонтен в Нижній. При ньому побудована перша залізниця в Канаді та укладений в 1854 році договір між Канадою та США ( en: Canadian-American Reciprocity Treaty). В 1849 році він був піднесений до рангу пера Англії, тоді як до тих пір був тільки шотландським пером.

З березні 1857 року в зв'язку з конфліктом, що виник внаслідок руйнування факторій в Кантоні, він був відправлений до Китаю з надзвичайними повноваженнями для захисту інтересів англійської торгівлі. Так як примирливі спроби залишалися безрезультатними, то Брюс приступив до військових операцій проти Китаю, взяв Кантон, розбив чисельно переважаючі китайські війська при гирлі річки Байхе та зі своєю флотилією зайняв таке положення, що міг загрожувати Пекіну. А з червні 1858 року уклав з Китаєм Тяньцзіньська договір, вигідний для Великої Британії. Уклавши в серпні того ж 1858 року торговий договір з Японією, він повернувся до Британії, де в міністерстві Пальмерстона був генерал-поштмейстером.

1860 — знову був відряджений до Китаю, де знову спалахнула війну але йому вдалося її припинити, за допомогою французів, захопленням Пекіна. При цьому за його наказом [5] було розграбовано безцінне зібрання порцеляни та інший вміст палацу Юаньмін'юань.

В лютому 1862 був призначений віце-королем Індії. Де розгорнув тверду та корисну для Британії діяльність, але не надовго: в наступному ж році він помер у Пенджабі.

Син його Віктор Александер Брюс, 9-й граф Елгін та 13-й граф Кінкардін (18491917) з 1893 по 1898 рік був віце-королем Індії.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Encyclopædia Britannica
  2. а б SNAC — 2010.
  3. а б в г д е Lundy D. R. The Peerage
  4. а б в г д Kindred Britain
  5. M. A. Aldrich. The Search for a Vanishing Beijing. Hong Kong University Press, 2006. P. 268. ISBN 978-962-209-777-3


Література[ред. | ред. код]