Джеймс Ватсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеймс Дьюї Ватсон
James Dewey Watson
James D Watson.jpg
Народився 6 квітня 1928(1928-04-06) (87 років)
Чикаго, Іллінойс, США
Місце проживання Flag of the United States.svg США, Flag of the United Kingdom.svg Британія
Громадянство Flag of the United States.svg США
Alma mater Чиказький університет
Галузь наукових інтересів Молекулярна біологія
Відомий завдяки: Структура ДНК
Нагороди Nobel prize medal.svg Нобелівська премія з фізіології та медицини (1962)

Джеймс Дьюї Ватсон (англ. James Dewey Watson; *6 квітня 1928) — американський молекулярний біолог, найбільш відомий за встановлення структури молекули ДНК в 1953 році.

Він, разом із Френсісом Кріком і Морісом Вілкінсом, був нагороджений Нобелівською премією з фізіології і медицини 1962 року «за свої відкриття в галузі молекулярної структури нуклеїнових кислот та їх значення для передачі інформації в живому матеріалі»[1].

З 1989 року — організатор і керівник Проекту геному людини, пов'язаного з дослідженням послідовності ДНК людини. Також працював в Аленівському інституті біології мозку. Він відомий як один з авторів класичного підручника з клітинної біології «Молекулярна біологія клітини».

Коротка біографія[ред.ред. код]

З дитинства, завдяки батькові, Джеймс був зачарований спостереженнями за життям птахів. У віці 12 років Уотсон брав участь у популярній радіовікторини Quiz Kids для інтелектуально розвинених дітей. Завдяки ліберальній політиці Роберта Хатчінса він вступив до коледжу у віці 15 років. Прочитавши книгу Ервіна Шредінгера «Що таке життя з точки зору фізики?» Уотсон змінив свої професійні інтереси з вивчення орнітології на вивчення генетики. В 1947році отримав ступінь бакалавра зоології в університеті Чикаго.

В 1951 році вступив до Кавендішської лабораторії Кембріджського університету, де вивчав структуру білків. Там познайомився з фізиком Френсісом Кріком, який цікавився біологією.

В 1952 році Уотсон і Крік почали працювати над моделюванням структури ДНК. Використовуючи Правила Чаргаффа та рентгенограми Розалінди Франклін та Моріса Уїлкинса побудували двохспіральну модель ДНК.

Результати роботи опублікували в квітні 1953 року в журналі Nature.

25 років керував науковим інститутом Колд Спрінг Харбор, де вів дослідження генетики раку.

З 1989 року до 1992 року - організатор і керівник проекту «Геном людини» з розшифровки послідовності ДНК людини, в цей же час очолює секретний проект «Фауст» [2]

Джерела[ред.ред. код]

У 2007 році висловився на користь того, що представники різних рас мають різні інтелектуальні здібності, що зумовлено генетично. У зв'язку з порушенням політкоректності від нього зажадали публічних вибачень. В жовтні 2007 року Уотсон офіційно пішов з посади керівника лабораторії, де він працював. Разом з тим він продовжує керувати дослідженнями в тій же лабораторії (джерело?).

Зараз працює над пошуком генів психічних захворювань[3]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Нобелівська премія з фізіології і медицині 1962. Сайт Нобелівського комітету.
  2. Біографія Уотсона. [1].
  3. Торгашев Алексей. Джеймс Уотсон: никогда не работайте из расчета стать номером десять // Перевод лекции Джеймса Д. Уотсона «ДНК и мозг: в поисках генов психических заболеваний» на сайте «Лига свободных городов». — 24 июля 2008 г.

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.