Джеймс Герріот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Джеймс Герріот
англ. James Alfred Wight
Народився 3 жовтня 1916(1916-10-03)[1][2][3]
Сандерленд, Тайн-енд-Вір, Англія, Сполучене Королівство
Помер 23 лютого 1995(1995-02-23)[1][2][3] (78 років)
Тірск[d], Гамблтон[d], Норт-Йоркшир[d], Північний Йоркшир
рак простати
Громадянство Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія
Псевдонім James Herriot
Діяльність письменник, Лікар ветеринарної медицини, автобіограф, дитячий письменник
Alma mater Університет Глазго
Нагороди
Order BritEmp (civil) rib.PNG
Сторінка в Інтернеті jamesherriot.org

Джеймс Ге́рріот (англ. James Herriot), справжнє ім'я Джеймс Альфред Вайт (James Alfred Wight) (3 жовтня 1916, Сандерленд — †23 лютого 1995, Тірск) — британський хірург-ветеринар та письменник. Всесвітню славу здобув завдяки своїм напівбіографічним оповіданням про ветеринарну практику, де зображує людей і тварин з великою любов'ю та гумором.

Будинок-музей Джеймса Герріота в Тірску

Біографія[ред.ред. код]

Народився у містечку Сандерленд (Велика Британія) у сім'ї Джеймса та Ханни Белл Вайт. У віці 3-х тижнів разом з батьками переїхав до міста Глазго у Шотландії, де батько здобув роботу піаністом у місцевому кінотеатрі, а мати стала співачкою. Там він прожив майже 20 років. Навчався у Йоркерській початковій школі з 1921 по 1928 рр. та у Хіллхедській вищій школі м. Глазго з 1928 по 1933 рр.

У 23 роки, по закінченні у 1939 році Ветеринарного коледжу м. Глазго, здобув професію ветеринарного хірурга. Розпочав ветеринарну практику у 1940 році спочатку у Сандерленді, а згодом переїхав до містечка Тірск (Thirsk), у Північному Йоркширі, долучившись до ветеринарної практики Дональда Сінклера і там залишився на усе своє життя. Там, у 1945 році, він одружився з Джоан Кетрін Андерсон Денбері, і в них народилося двоє дітей — Джеймс Александр (Джим) у 1943 (який також став ветеринаром та партнером батька по практиці) та Розмарі (Розі) у 1947, яка стала лікарем. Джим і зараз практикує у Тірску, а ось дочка, яка пропрацювала терапевтом у Тірску багато років, вже на пенсії.

З 1940 по 1942, Вайт служить у Королівських Повітряних силах. На цей час його дружина переїжджає до своїх батьків, а Вайт, по закінченні служби, їде до неї. Там вони проживуть до 1946 року, потім переїжджають до Кіркгейту і будуть жити там до 1953 року. Пізніше Вайт із дружиною повертаються у Тірск, а згодом перебираються до селища Сірлбі, за 4 милі від Тірська, де Вайт проживе до кінця життя.

Багато років Альфред Вайт збирався написати книгу про будні сільського ветеринара та кумедні історії, які з ним трапилися, однак практика та сім'я забирали весь час. Сам Вайт розказував, що багато років докучав дружині за обідом оповідками про кумедні випадки у практиці і обіцяв коли-небудь написати книгу. Книга навіть стала ходячим жартом у сім'ї. Одного разу дружина сказала: «Я не хочу тебе образити, але ти вже 25 років розказуєш про книгу. Між тим, ти ніколи вже її не напишеш, бо літні ветеринари у віці 50-ти років не пишуть книг». Так, у 1966 році, у свої 50 років, він таки взявся до написання. Перші дві книги не знайшли інтересу серед видавців (вони були не про тварин), а ось третя, яка називалась «Якби тільки вони могли говорити» (If Only They Could Talk), була надрукована у Великій Британії у 1969 році. Однак продаж був слабким, поки у Нью-Йорку перші дві книги не були видані одним томом. Нова книга, що називалась «Про всіх створінь, великих і малих» (All Creatures Great and Small), мала неочікуваний успіх та породила шість перевидань (4 з яких були за межами Великої Британії), фільми та успішну телеверсію. Реалістичні замальовки з життя англійської провінції та буденного життя лікаря-ветеринара, були сповнені непідробної любові до тварин та гумору. Герріот ставав популярним та відомим не тільки на батьківщині, а й за межами Великої Британії.

Ранні твори письменника були згодом зведені до збірок американськими видавництвами (радянський варіант перекладу) «Про всіх створінь — великих і малих» (All Creatures Great and Small, 1972), «Про всіх створінь — красивих і прекрасних» (All Things Bright and Beautiful, 1974), «Про всіх створінь — розумних і дивовижних» (All Things Wise and Wonderful, 1977).

У 1974 році на екрани вийшов фільм за мотивами його творів «Про всі створіння — великі й малі», знятий режисером Клодом Вотемом, а через 4 роки стартував й серіал з однойменною назвою, що мав великий успіх протягом кількох років.

У 1979 році Герріот був нагороджений орденом Британської імперії та почесного докторського ступеню Едінбурзького університету. У 1982 році він здобув звання почесного члена Королівського ветеринарно-хірургічного коледжу, а у 1983 став почесним доктором ветеринарних наук Ліверпульського університету.

Помер Джеймс Альфред Вайт у 1995 році від раку, перебуваючи на лікуванні у місцевому госпіталі у Тірску. Йому було 78 років. Після смерті письменника в його будинку був створений музей, який носить назву «Світ Джеймса Герріота».

Бібліографія[ред.ред. код]

  • 1970 — «Якби тільки вони могли говорити» (If Only They Could Talk)
  • 1972 — «Це не повинно трапитися з ветеринаром» (радянський переклад «Із спогадів сільського ветеринара») (It Shouldn't Happen to a Vet)
  • 1973 — «Не варто чіпати ветеринарів» (Let Sleeping Vets Lie)
  • 1974 — «Ветеринар у Харнессі» (Vet in Harness)
  • 1976 — «Ветеринари можуть літати» (Vets Might Fly)
  • 1977 — «Ветеринар у замішанні» (Vet in a Spin)
  • 1979 — «Серед Йоркширських пагорбів» (James Herriot's Yorkshire)
  • 1981 — «І всіх їх створив Господь» (радянський переклад «І всі вони — діти природи») (The Lord God Made Them All)
  • 1992 — «Все живе» (Every Living Thing)
  • 1994 — «Котячі історії Джеймса Герріота» (James Herriot's Cat Stories)
  • 1995 — «Собачі історії Джеймса Герріота» (James Herriot's Favourite Dog Stories)

Збірки, що вийшли в американських виданнях[ред.ред. код]

  • 1972 — «Про всіх створінь — великих і малих» (All Creatures Great and Small), до якої увійшли твори «Якби тільки вони могли говорити» та «Це не повинно трапитися з ветеринаром»
  • 1974 — «Про всіх створінь — красивих і прекрасних» (All Things Bright and Beautiful), до якої увійшли твори «Не варто чіпати ветеринарів» та «Ветеринар у Харнессі»
  • 1977 — «Про всіх створінь — розумних і дивовижних» (All Things Wise and Wonderful), до якої увійшли твори «Ветеринари можуть літати» та «Ветеринар у замішанні»

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
  2. а б Encyclopædia Britannica
  3. а б SNAC
  4. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]