Джеймс Гопвуд Джинс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеймс Гопвуд Джинс

Джеймс Гопвуд Джинс (англ. Sir James Hopwood Jeans; 11 вересня 187716 вересня 1946, Доркінг, Великобританія) — англійський астроном, фізик і математик, член Лондонського королівського товариства (1906).

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в Ормзкірку. У 1900 закінчив Триніті-коледж Кембриджського університету. У 1901-1905 і 1910-1912 викладав математику в тому ж університеті, в 1905-1909 — професор прикладної математики в Прінстонському університеті (США). У 1912 залишив викладання і повністю присвятив себе дослідницькій роботі. У 1923-1944 - співробітник обсерваторії Маунт-Вілсон (США), в 1935-1946 — професор астрономії Королівського інституту (Лондон).

До 1914 основне місце в наукових роботах Джинса займали кінетична теорія газів і теорія теплового випромінювання. Для астрофізики велике значення має виведений в 1905 ним незалежно від Дж. В. Релея закон розподілу енергії в довгохвильовій частині спектру абсолютно чорного тіла.

Від половини 1910-х років інтереси Джинса зосередилися майже виключно на астрофізиці. У 1914-1916 він розглянув задачу про фігури рівноваги рідких обертових мас, яку до нього розв'язували Анрі Пуанкаре, Дж.Г.Дарвін, О.М.Ляпунов. Джинс пішов далі своїх попередників. Він показав, що в результаті еволюції масивного рідкого тіла, що швидко обертається, або має відбуватися розподіл цього тіла на дві частини і таким чином можуть утворюватися подвійні зірки, або тіло набуває дуже сплощеної сочкоподібної форми і речовина зривається з його екваторіальних гострих країв. Останній процес Джинс пов'язував з утворенням спіральних туманностей. Він дійшов висновку, що планетна система не може утворитися з маси газу, що обертається і стискається. На цій підставі він відкидав космогонічні теорії І.Канта і П.С.Лапласа і запропонував приливну теорію утворення Сонячної системи, яка з'явилася подальшою розробкою теорії Т.К.Чемберліна і Ф.Р.Мультона; вона була дуже популярна в 1920-30-ті роки. Згідно з припливною теорією планети утворилися з речовини, вирваної із Сонця гравітаційним тяжінням зірки, що проходила близько. Джинс показав, що з маси, яка відокремилася при такій катастрофі, могло утворитися кілька невеличких тіл. Оскільки близьке проходження двох зірок — явище малоймовірне, це означало, що планетні системи зустрічаються дуже рідко. Космогонічну теорію піддали були критиці Н. Н. Парійський, Л. Спітцер, В. Лейтен, які показали її неспроможність. Дослідження Джинса з рівноваги обертових мас були підсумовані у нарисі «Проблеми космогонії і зоряної динаміки» (1919).

У роботі «Динамічна теорія газів» (1916) Джині виклав теорію дисипації планетних атмосфер, зумовленої максвеллівським розподілом швидкостей; знайшов формулу для потоку дисипації внаслідок теплового випаровування газу в планетній атмосфері (формула Джинса). Вперше кількісно розглянув у 1929 питання про гравітаційну нестійкість — наростання збурень густини речовини під дією сил тяжіння; отримав вираз для критичного розміру збурень, що виникають в речовині (так звана довжина хвилі Джинса). Застосував апарат кінетичної теорії газів до ансамблю зірок, що входять до скупчення. Показав, що розподіл швидкостей зірок в скупченнях має з часом наближатися до максвеллівської внаслідок їхнього взаємного гравітаційного впливу один на одного при зближенні. Використав цю ідею для оцінки віку зоряних систем. Низка робіт присвячена теорії внутрішньої будови й еволюції зірок, вони засновані на уявленнях, які неможливо було перевірити в той час і які виявилися помилковими.

У 1928 Джинс припинив наукові дослідження і надалі успішно займався популяризацією науки. Широке визнання заслужили його книги «Всесвіт навколо нас» (1929), «Загадкова Всесвіт» (1930), «Зірки і їхні долі» (1931), в яких є викладалися складні питання фізики і астрономії. Відомий своєю філософською інтерпретацією науки, в якій він стояв на позиціях сучасного фізичного ідеалізму.

Відзнаки[ред.ред. код]

Президент Лондонського королівського астрономічного товариства (1925-1927).

Королівська медаль Лондонського королівського товариства (1919), Золота медаль Лондонського королівського астрономічного товариства (1922), медаль Б. Франкліна Інституту ім. Б. Франкліна (1931), премія ім. Дж.К.Адамса Кембриджського універстету. [227]

Див. також[ред.ред. код]

  • 2763 Джинс - астероїд, названий на честь науковця.

Посилання[ред.ред. код]