Джеймс Коулман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеймс Коулман
Соціологія
Народження 12 травня 1926(1926-05-12)
Бедфорд, США
Смерть 25 березня 1995(1995-03-25) (68 років)
Чикаго, США
Громадянство США
Знання мов
  • англійська[1]
  • Ім'я при народженні Джеймс Семюель Колмен
    Діяльність
  • соціолог
  • Викладав Чиказький університет, Стенфордський університет і Університет Джонса Гопкінса
    Член Американська академія мистецтв і наук і Американське філософське товариство[d][2]
    Школа / Традиція теорія раціонального вибору
    Основні інтереси соціологія освіти, соціологія молоді, соціалізація, моделювання соціальних процесів, соціологія політики, соціальна епістемологія, соціологія економіки, методологія соціологічних досліджень, загальна соціологічна теорія
    Значні ідеї мікро-макро переходи, вплив соціального капіталу на людський
    Вплинув Рональд С. Барт, Роберт Патнем, Френсіс Фукуяма
    Alma mater Університет Пердью (1949) і Колумбійський університет (1955)
    Зазнав впливу
  • Джон Локк, Макс Вебер, Роберт Кінг Мертон, Сеймур Мартін Ліпсет, Пауль Лазарсфельд
  • Історичний період XХ століття

    Джеймс Семюель Колмен (інколи Коулман, Коулмен; англ. James Samuel Coleman; 12 травня 1926(19260512), Бедфорд (Індіана) — 25 березня 1995, Чикаго) — американський соціолог, один із ключових представників теорії раціонального вибору[3], здійснив значний внесок у розробку концептуального пояснення та формальних методів[4] аналізу людської поведінки при генеруванні колективних рішень. Широку громадську відомість здобув завдяки керівництву дослідженням освітньої нерівності та расової сегрегації у США, що лягли в основу «Доповіді Колмена» (1966)[5].

    Біографія[ред. | ред. код]

    Народився у місті Бедфорд, дитинство провів у штаті Кентуккі. Під час Другої світової війни служив у ВМС США. Отримав природничу кваліфікацію в університеті Пердью 1949[6] р., однак зацікавився поведінковими науками вже працюючи хіміком[7]. Згодом продовжив навчання у Колумбійському університеті, де зазнав впливу Пауля Лазарсфельда та Роберта Мертона[8]. 1955 отримав PhD, викладав у Чиказькому університеті з 1956 р. та повторно з 1973 р., а у 1959—1973 р. р. в Університеті Джона Гопкінса, де брав участь у заснуванні кафедри соціальних відносин[9]. Був членом Національної академії наук США, президентом Американської соціологічної асоціації[10](1991—1992).

    Наукова спадщина[ред. | ред. код]

    Теорія[ред. | ред. код]

    Спираючись на засади методологічного індивідуалізму[11], Дж. С. Колмен сформулював концепцію мікро-макро переходів, із ключовою тезою — необхідності пошуку емпіричних референтів макрофеноменів на мікрорівні й принципової відмови від макро-макро пояснення. Виділяючи два типи акторів: природних осіб та корпоративних акторів, Дж. С. Колмен клав в основу аналізу мікрорівня соціальних відносин модель обміну контролю за ресурсами та подіями. Зміст, якої полягав у тому, актори або контролюють ресурси, або ж зацікавлені в них, тоді як їх контролюють інші актори, максимізація корисності забезпечується шляхом «обміну контролю над ресурсами чи явищами», яка призводить до виникнення на мікрорівні норм і санкцій у спільноті[12]. Ця новація сутнісно вирізняла підхід Дж. С. Колмена в порівнянні з класичною соціологією, де соціальна норма розглядалася як передзадана — така, що передує соціальний взаємодії[13]. Авторський підхід критикували деякі дослідники як редукціоністський[14][15]. Концепція мікро-макро переходів була розвинена в межах сучасної аналітичної соціології[16], а також використовується в різноманітних дослідженнях[17].

    Дослідження підліткової субкультури, освітньої нерівності та «Доповідь Колмена»[ред. | ред. код]

    Дж. С. Колмен провадив дослідження у царинах соціології освіти та молоді, вивчав процеси соціалізації та підліткову субкультуру, парадоксально з'ясувавши стримуючий вплив останньої на успіхи у навчанні[18]. Згодом колектив дослідників під його керівництвом здійснив глибоке вивчення освітніх можливостей у США, аналізуючи освітній процес у понад 4000 державних шкіл та охопивши 600000 учнів[19]. Було виявлено негативний вплив расової сегрегації на успішність чорних дітей, а також те, що чорні діти демонструють вищі успіхи в навчанні в расово гетерогенних спільнотах. Сімейне походження виявилося більш значущим чинником в успішності, а вже потім особистісні характеристики учнів та вчителів. Натомість характеристики школи, включно із витратами, виявилися слабко пов'язаними з успішністю[20].

    Вибрані праці[ред. | ред. код]

    • «Community Conflict» (1955)
    • "Union Democracy: The Internal Politics of the International Typographical Union (1956, with Seymour Martin Lipset and Martin Trow)
    • «The Adolescent Society» (1961)
    • «Introduction to Mathematical Sociology» (1964)
    • «Equality of Educational Opportunity» (1966)
    • «Macrosociology: Research and Theory» (1970)
    • «Resources for Social Change: Race in the United States» (1971)
    • «The Asymmetrical Society» (1982)
    • «Individual Interests and Collective Action» (1986)
    • «Foundations of Social Theory» (1990)

    Посилання[ред. | ред. код]

    Примітки[ред. | ред. код]

    1. data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
    2. NNDB — 2002.
    3. D. L. d'Avray. Rationalities in History: A Weberian Essay in Comparison — Cambridge University Press, 2010 — p. 30 ISBN 978-0521128087
    4. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 1
    5. Sally B. Kilgore. The life and time of James S. Coleman - Переглянуто 29 жовтня 2017
    6. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman // The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
    7. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman // The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
    8. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 2
    9. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 3
    10. James S. Coleman - Переглянуто 29 жовтня 2017 р.
    11. James S. Coleman. Foundations of Social Theory — Harvard University Press, 1994 — p. 6 ISBN 0-674-31225-2
    12. Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 26.
    13. В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 23.
    14. Шелухін В. Концепція норм Дж. С. Колмена: мікро-макро теоретичні рамки та їх критичне прочитання // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2016. — № 1(7). — С. 24-25.
    15. Tilly C. James S. Coleman as a Guide to Social Research/ C. Tilly //The American Sociologist. — 1997. — № 28. — P. 82-87.
    16. Pierre Demeulenaere. Introduction // Analytical Sociology and Social Mechanisms/ Edited by P. Demeulenaere — Cambridge University Press, 2011 — pp. 3, 6 ISBN 978-0-521-15435-2
    17. Шелухін В. Громадська діяльність та спорідненість: мікро-макро переходи у піднесенні українського національного руху 1860-1890-х рр. // Вісник КНУ імені Тараса Шевченка. Соціологія. — 2017. — 1(8). — с. 80-86
    18. James S. Coleman. The Adolescent Society: The Social Life of the Teenager and its Impact on Education. — Free Press of Glencoe, 1961 — p. 265 ISBN-13: 978-0313229343
    19. Russle K. Neili. Challenging Conventional Wisdom: Four Moments in the Research Career of James S. Coleman// Academic Questions. — 2016. — № 29. — p. 394.
    20. Peter V. Marsden. The sociology of James S. Coleman //The Annual Review of Sociology. — 2005. — № 31. — p. 6