Джеймс Фенімор Купер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеймс Фенімор Купер
James Fenimore Cooper
James Fenimore Cooper by Jarvis.jpg
Джеймс Фенімор Купер, 1822
Дата народження: 15 вересня 1789(1789-09-15)
Місце народження: США США, Бурлінгтон, штат Нью-Джерсі
Дата смерті: 14 вересня 1851(1851-09-14) (61 рік)
Місце смерті: США США, Куперстаун, Нью-Йорк (штат)
Національність: американець
Громадянство: США США
Мова творів: англійська
Рід діяльності: романіст
Напрямок: романтизм
Жанр: роман
Magnum opus: Останній з могікан
http://external.oneonta.edu/cooper/

Джеймс Фе́німор Ку́пер (англ. James Fenimore Cooper) (15 вересня 1789, Бурлінгтон, штат Нью-Джерсі14 вересня 1851, Куперстаун, Нью-Йорк (штат) — американський письменник-романтик, один із засновників жанру авантюрного роману. Світову славу письменнику принесла пенталогія "Шкіряна Панчоха", до якої увійшли пригодницькі романи "Піонери", "Останній з могікан", "Прерія", "Слідопит" та "Звіробій".

Біографія[ред.ред. код]

Джеймса Фенімора Купера називають «американським Вальтером Скоттом», тому що він осмислив історію своєї молодої країни. Але не тільки про історію США писав Купер. Його романи розділяються на такі типи: історичні («Шпигун», «Браво», «Кат», «Два адмірали» та ін.); морські («Лоцман», «Червоний корсар», «Пірат» та ін.); сімейні хроніки («Чортів палець», «Землемір», «Червоношкірі»), романи-памфлети («Монікіни»), публіцистичні романи («Додому», «Вдома»). Основним твором Купера вважається пенталогія про Шкіряну Панчоху (її ще, не зовсім точно, називають циклом «романів про індіанців»). До пенталогії про Шкіряну Панчоху надходять романи «Піонери» (1823), «Останній з могікан» (1826), «Прерія» (1827), «Слідопит» (1840), «Звіробій» (1841).

Купер почав свій творчий шлях як письменник американської демократії. В ранніх романах («Шпигун», «Лоцман»), а також у творах, які з'явилися як результат мандрів Європою («Браво», «Кат»), Купер підкреслює перевагу республіканського строю над монархічним. У передмові до «Шпигуна» він відмовляється від запозичених «замків, лордів, та інших атрибутів англійських романів» і заявляє, що він буде писати про «американські звичаї». Захоплене до мелодраматизму ставлення до американських звичаїв проявляється у звеличені подвигу простої людини. У романі «Шпигун» дрібний торговельник Гарвей Бірч, ризикуючи життям, робить усе, заради свободи своєї країни від англійського володарювання, і коли президент Вашингтон вручає Бірчу грошову винагороду за проявлену мужність, Гарвей відмовляється від неї. Тому що він служив США не заради грошей. Пізніше ставлення до Америки почне змінюватися. Купер зверне увагу на зникнення низки племен індіанців, на насильство «нації промисловців» над природою. Природа відігріває в творчості Купера особливу роль. Він запозичив у Скотта низку прийомів (зокрема структуру роману, де історичні особистості служать фоном розвитку подій, а вигадані персонажі опиняються на авансцені), принцип зображення світу через «народний рух історії». Але в творчості Скотта природа ніколи не відігравала такої ролі, яку вона відігріває у Купера. Багатство дикої природи спровокувало новий підхід. Головним героєм роману «Лоцман» є море, яке Купер знав дуже добре (перш, ніж стати письменником, він зробив кар'єру морського офіцера), одним із головних героїв пенталогії про Шкіряну Панчоху є дика природа американських прерій, могутня стихія, помірятися силою з якою може тільки дуже вольова людина. Такою людиною є слідопит і мисливець Натті Бумпо, якого його друзі-індіанці через незвичні для них чоботи прозвали Шкіряною Панчохою. Пенталогія показує нам все життя цієї дивної людини, яка приїхала до Америки майже підлітком, тоді, коли континент тільки почав засвоюватися, прожила серед неторканих лісів усе життя і на старість стала жертвою тієї Америки, якій колись так відважно прокладала шляхи через дику природу. Дружба з індіанцями навчила Натті не боятися природи, яка ніколи не образить того, хто прийшов до неї з добром. А от «нова Америка» з її містечками, кабаками і приватною власністю на землю, відштовхує старого мисливця. Він звик жити полюванням і вбив оленя. Звідки ж йому було знати, що тепер ця земля належить судді Темплю, і там не те, що полювати, а навіть і ходити заборонено. Темпль притягує старого до юридичної відповідальності. Його не турбує, що, як би не Шкіряна Панчоха і не індіанці, такі, як Чінгачгук (якого тепер звуть Джон), ніякого Темпльтауна на чолі із Темплем не існувало б. Натті біжить з-під арешту, і старого розвідника лісів, посланця білих до індіанців травлять, наче скажену собаку. Тому що жадібність стала головною рисою «нових американців». Такою є дія роману «Піонери», про яку М.Горький сказав: «Дослідник лісів і степу Нового Світу, він проклав шляхи для людей, які потім засудили його як злочинця за те, що він порушив їхні користолюбні закони, незрозумілі для його почуття свободи». Індіанець Джон згадує: «Жили тут наші предки на березі озера, жили мирно…Але прийшли білі і принесли із собою довгі ножі і ром… вони заволоділи нашими лісами; злий дух жив в їхніх бочках із ромом, і вони напустили його на нас». Індіанець Джон і є тим останнім із могікан, якому присвячено однойменний роман.

Купер не був противником цивілізації, але вважав, що вона повинна стверджуватися мирним шляхом, без кровопролиття і масових вбивств. Роман «Звіробій» завершується жахливою картиною розправи колоніальних військ над індіанським племенем гуронів. За розправою спостерігає велична і прекрасна природа, але й вона скоро виявиться спаплюженою: прерії перетворяться на пустелі, ліси буде вироблено, чисті джерела пересохнуть, живий світ лісів і степів загине. І зроблять усе це ті, кого Купер назвав «монікінами». Однойменний роман, якого було написано під впливом спадщини англійського сатирика ХУІІІ ст. Джонатана Свіфта, розповідає про дві різні породи мавп: Високоплигаючих і Низькоплигаючих. Мавпи створили власні суспільства, які письменник і досліджує. Високоплиги мають довгий хвіст і дуже люблять шанувати традиції. Вони поклоняються трону і королю. В Низькоплигів хвіст короткий, але вони жирніші і міцніші. За Високоплигами і Низькоплигами легко впізнаються англійці з їхніми непохитними традиціями, і американці, з їхніми проблемами. «Дослідник» приходить до висновку: між довгохвостими і короткохвостими мавпами особливої різниці не існує. Тому що, як перше, так і друге співтовариство має єдину релігію, втіленням якої є Великий Грошовий Інтерес. І тому, настільки колись різні тварини, перетворилися на єдиний вид — вид «монікіна» (від англ. man — людина + monkey — мавпа + money — гроші). Купер став першим американським письменником, ім'я якого вийшло за кордони США. Вважається, що він відкрив європейцям Америку, створив національне обличчя американця, як в позитивному, так і в негативному сенсі, і навіки прославив людину честі і мужності.

Твори[ред.ред. код]

Художні[ред.ред. код]

Нехудожні[ред.ред. код]

Українські переклади[ред.ред. код]

Українською мовою було перекладено романи Купера «Останній з могікан», «Піонери, або Біля витоків Саскуеханни», «Звіробій», «Слідопит, або Суходільне море».

Література[ред.ред. код]

англійською:

  • Franklin, Wayne, James Fenimore Cooper: The Early Years. Yale University Press, 2007.
  • Long, Robert Emmet, James Fenimore Cooper. New York: Continuum, 1990.
  • Wallace, James D., Early Cooper and His Audience. Columbia University Press, 1986.
  • Railton, Stephen, Fenimore Cooper: A Study of his Life and Imagination. Princeton University Press, 1978.
  • Grossman, James, James Fenimore Cooper: A Biographical and Critical Study. Stanford University Press, 1949 (reissued 1967).
  • Clavel, Marcel, Fenimore Cooper: Sa Vie et son Oeuvre: La Jeunesse (1789—1826). Aix-en-Provence: Imprimerie Universitaire de Provence, 1938.
  • Boynton, Henry Walcott, James Fenimore Cooper. New York: The Century Co., 1931. A warm account, stressing Cooper's personal life and character
  • Outland, Ethel P., The «Effingham» Libels on Cooper: A Documentary History of the Libel Suits of James Fenimore Cooper, Centering Around the Three Mile Point Controversy and the Novel HOME AS FOUND, 1837—1845. Madison (WI): University of Wisconsin, 1929.
  • Phillips, Mary E., James Fenimore Cooper. New York: John Lane, 1913.
  • Clymer, W.B. Shubrick, James Fenimore Cooper. Boston: Small, Maynard & Co., 1908 (copyright 1900).
  • Lounsbury, Thomas R., James Fenimore Cooper. Boston: Houghton Mifflin, 1883 (reprinted, New York: Chelsea House, 1981).
  • Cooper, Susan Fenimore [daughter]. Pages and Pictures from the Writings of James Fenimore Cooper [excerpts, with long biographical introductions]. New York: W.A. Townsend, 1861 (and several reprints). Also introductions to selected volumes of the so-called Household Edition of Cooper [often expanded biographical information] Also «Small Family Memories» in Vol. I, pp. 7-72, in James Fenimore Cooper [grandson] Correspondence of James Fenimore Cooper. (New Haven: Yale University Press, 1922)
  • Greene, George Washington, «Cooper» and "Personal Recollections of Cooper, " in Biographical Sketches, pp. 9-73. New York: G.P. Putnam, 1860.
  • Memorial of Cooper. New York: G.P. Putnam, 1852.