Джейн Еллен Гаррісон
Джейн Еллен Гаррісон | |
---|---|
англ. Jane Ellen Harrison[1] | |
Народилася | 9 вересня 1850[2][3][…] Cottinghamd, Східний Йоркширський Райдінг[d], Східний Йоркширський Райдінг, Йоркшир і Гамбер, Англія, Сполучене Королівство[1] |
Померла | 15 квітня 1928[3][4][…] (77 років) Блумсбері, Кемден, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Велика Британія |
Країна | Сполучене Королівство Велика Британія |
Діяльність | мовознавиця, викладачка університету, есеїстка, міфограф, класицистка, антрополог, письменниця, мистецтвознавиця, науковиця, суфражистка |
Alma mater | Cheltenham Ladies' Colleged[6][1] Ньюнгем коледж[6][1] |
Галузь | антикознавство[1], есей, мовознавство[7], мітологія[7], класична філологія[7] і ancient religiond[7] |
Заклад | Кембриджський університет |
Джейн Еллен Гаррісон у Вікісховищі |
Джейн Еллен Гаррісон (англ. Jane Ellen Harrison; 9 вересня 1850, Коттінґгем[en], Англія — 15 квітня 1928, Блумсбері) — британська антикознавчиня, лінгвістка, феміністка. Гаррісон, поряд з Карлом Кереньї і Вальтером Буркертом[ru], була однією зі вчених, що поклали початок сучасним дослідженням в галузі грецької міфології. Вона використовувала археологічні знахідки XIX століття для інтерпретації грецької релігії, застосовуючи методи, які стали надалі стандартними. Сучасна антикознавчиня і біографиня Гаррісон Мері Берд називає її «до певної міри … першою жінкою — професійним [університетським] ученим в країні».
Джейн Еллен Гаррісон народилася в Коттінґгемі, Йоркшир, і здобула початкову освіту під опікою гувернантки. Вона вивчала німецьку, латину, грецьку, іврит. Надалі цей список розширився до приблизно шістнадцяти мов.[8] Більшу частину свого професійного життя Гаррісон провела в Ньюнгемі, прогресивному, недавно заснованому коледжі для жінок у Кембриджі. Однією з її студенток була письменниця і поетеса Гоуп Мірліз; вони жили разом з 1913 року до самої смерті Гаррісон.[9]
Гаррісон знала Едварда Берн-Джонса і Волтера Патера[en], була пов'язана з Групою Блумзбері, до якої входили Вірджинія Вулф (яка була близькою подругою Гаррісон[10]), Літтон Стрейчі, Клайв Белл[en] і Роджер Фрай. Разом з Гілбертом Маррі, Ф. М. Корнфордом і А. Б. Куком[en] вона входила до групи, відомої як Кембриджські ритуалісти[en]; члени цієї групи цікавилися застосуванням антропології та етнографії до вивчення античного мистецтва і ритуалів.
Гаррісон була, принаймні ідеологічно, помірною суфражисткою. Замість підтримки цього руху за допомогою протесту, Гаррісон використовувала для захисту жіночого виборчого права антропологію. У відповіді на антисуфражистську критику Гаррісон демонструє свої переконання:
«[Жіночий рух] - це не спроба привласнити прерогативи чоловіків як статі; це навіть не спроба затвердити привілеї жінок як статі; це всього лише потреба, щоб в житті жінок, як і в житті чоловіків, знаходилося місце і свобода для чогось більшого, ніж і чоловіче, і жіноче, - для людського.[11]» |
У цьому питанні девізом Гаррісон були слова Теренція: «homo sum; humani nihil mihi alienum est» («Я — людина, і ніщо людське мені не чуже»).
Гаррісон почала формальну освіту в Cheltenham Ladies' College, де отримала сертифікат про вищу освіту. 1874 року вона продовжила вивчення класичної філології в Ньюнгем-коледжі Кембриджського університету. За свої ранні роботи Гаррісон отримала два почесні докторські ступені, в Абердинському університеті 1895 року і в Даремському університеті 1897 року. Таке визнання її наукових заслуг дало Гаррісон можливість повернутися в Ньюнгем-коледж лектором 1898 року, цю посаду вона обіймала до виходу на пенсію 1922 року.
Перша монографія Гаррісон, видана 1882 року, була заснована на тезі про те, що в «Одіссеї» Гомера й у мотивах грецького вазового живопису використано спільні глибокі міфологічні джерела, і на раніше не популярній у класичній археології думці, що репертуар вазописців може дати нову інформацію про міфи і ритуали.
Підхід Гаррісон в одній з найвідоміших її робіт «Вступ до вивчення грецької релігії» (англ. Prolegomena to the Study of Greek Religion, 1903)[12] ґрунтується на русі від ритуалу до натхненного ним міфу: «В теології факти важче відшукати, правду важче сформулювати, ніж у ритуалах».[13] Вона аналізує в книзі відомі грецькі фестивалі: Анфестерії, Таргелії, Каллінтерії, Плінтерії[ru], жіночі фестивалі, в яких вона виявила багато первісних пережитків, Тесмофорії, Аррефорії, Скірофорії[el], Стенії, Галої.
Гаррісон також досліджувала культурне застосування теорії Чарльза Дарвіна. На Гаррісон і її покоління вплинув антрополог Едвард Бернетт Тайлор, який вважається батьком еволюційної теорії розвитку культури, особливо його праця 1871 року «Первісна культура: Дослідження розвитку міфології, філософії, релігії, мови, мистецтва і звичаїв». Проаналізувавши походження релігії з точки зору соціального дарвінізму, Гаррісон прийшла до висновку, що релігійність антиінтелектуальна і догматична, однак релігія і містицизм є культурною необхідністю. В есе «Вплив дарвінізму на вивчення релігії» (англ. The Influence of Darwinism on the Study of Religion, 1909) Гаррісон зробила висновок: «Кожна зі створених досі догматичних релігій, ймовірно, помилкова, але незважаючи на все це, релігійний або містичний стан душі може бути єдиним способом зрозуміти деякі речі, і важливість цього величезна. Також можливо, що зміст цього містичного розуміння неможливо виразити за допомогою мови без спотворень, що він має бути відчутий і прожитий, а не вимовлений та інтелектуально проаналізований; і якимсь чином він правильний і необхідний для життя».[14]
Перша світова війна спричинила глибокий перелом у житті Гаррісон. Після війни вона ніколи не відвідувала Італії і Греції. Здебільшого вона працювала над оглядами та новими редакціями попередніх публікацій; пацифістські переконання стали причиною її ізоляції. Після виходу на пенсію 1922 року вона деякий час жила в Парижі разом з Мірліз, але потім вони повернулися в Лондон, де в 1928 році Гаррісон померла від лейкемії.
- Prolegomena to the Study of Greek Religion (1903, нові редакції 1908, 1922)
- Heresy and Humanity (1911)
- Themis: A Study of the Social Origins of Greek Religion (1912, нова редакція 1927)
- Ancient Art and Ritual (1912+)
- Epilegomena to the Study of Greek Religion (1921)
- Alpha and Omega (1915)
- ↑ а б в г д Blain V., Grundy I., Clements P. The Feminist Companion to Literature in English: Women Writers from the Middle Ages to the Present — 1990. — P. 494.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118975048 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ FemBio database
- ↑ а б Oxford Dictionary of National Biography / C. Matthew — Oxford: OUP, 2004.
- ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Суфражистки: жінки, які подарували нам голос, роботу і право на розлучення. Архів оригіналу за 1 жовтня 2019. Процитовано 22 березня 2020.
- ↑ Douglas A. Anderson. Introduction. Lud-in-the-Mist. By Hope Mirrlees. Cold Spring Harbor, New York: Cold Spring Press (ISBN 978-1-59360-041-9), 2005. 9.
- ↑ Jean Mills. Goddesses and Ghosts: Virginia Woolf and Jane Ellen Harrison. — City University of New York, 2007. — 217 с. — ISBN 9780549267904.
- ↑ Alpha and Omega, 84-85
- ↑ «Раз чи два за покоління з'являється наукова праця, яка змінює інтелектуальний ландшафт настільки глибоко, що всім виявляється потрібно переглянути допущення, що зазвичай приймаються як належне», — пише Роберт Акерман у вступі до цієї работи для репринту «Princeton University Press» 1991 року.
- ↑ «Prolegomena to the Study of Greek Religion», p.163
- ↑ Alpha and Omega, 177
- Harrison, Jane Ellen. Alpha and Omega. AMS Press: New York, 1973. (ISBN 0-404-56753-3)
- Harrison, Jane Ellen. Prolegomena to the Study of Greek Religion. — 2-ге видання. — Cambridge, 1908. — 682 с.
- Peacock, Sandra J. Jane Ellen Harrison: The Mask and the Self. Halliday Lithograph Corp.: West Hanover, MA. 1988. (ISBN 0-300-04128-4)
- Robinson, Annabel. The Life and Work of Jane Ellen Harrison. Oxford: Oxford University Press, 2002 (ISBN 0-19-924233-X). Перша докладна біографія з великими цитатами з особистого листування.
- Barnard-Cogno, Camille. "Jane Harrison (1850—1928), between German and English Scholarship, " European Review of History, Vol. 13, Issue 4. (2006), pp. 661-676.
- Stewart, Jessie G. Jane Ellen Harrison: a Portrait from Letters, 1959. Біографія, заснована на об'ємному листуванні Гаррісон з Гілбертом Мюрреєм.
- Newnham College Archives of Jane Ellen Harrison [Архівовано 28 лютого 2019 у Wayback Machine.] — особисте листування, коротка біографія
- Твори Джейн Еллен Гаррісон у проєкті «Гутенберг»
- Essays by at Harrison Quotidiana.org [Архівовано 1 березня 2020 у Wayback Machine.]
- Works by Jane Ellen Harrison в Internet Archive
- Themis: A Study of the Social Origins of Greek Religion by Jane Ellen Harrison, 1912 [Архівовано 12 лютого 2021 у Wayback Machine.] — онлайн в бібліотеці Чиказького університету
- Prolegomena to the Study of Greek Religion [Архівовано 4 листопада 2013 у Wayback Machine.] (2-ге вид. 1908)
- Epilegomena to the Study of Greek Religion [Архівовано 27 жовтня 2013 у Wayback Machine.] (1921)
- Primitive Athens as described by Thucydides [Архівовано 27 листопада 2013 у Wayback Machine.] (1906)
- Introductory Studies in Greek Art [Архівовано 14 квітня 2021 у Wayback Machine.] (1902)
- Жінки-науковці
- Народились 9 вересня
- Народились 1850
- Уродженці Східного Йоркширу
- Померли 15 квітня
- Померли 1928
- Померли у Великому Лондоні
- Випускники Ньюнем-Коледжу (Кембридж)
- Науковці Кембриджського університету
- Випускники Кембриджського університету
- Дослідники міфології
- ЛГБТ-письменники
- Письменниці-феміністки
- Бісексуальні жінки
- Атеїсти XIX сторіччя
- Атеїсти XX сторіччя
- Атеїстки
- Мовознавиці