Джейн Остін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джейн Остін
англ. Jane Austen
Портрет Джейн Остін
Ім'я при народженні англ. Jane Austen
Народилася 16 грудня 1775(1775-12-16)[1][2][…]
Стівентонd, Бейсінгсток і Дінd, Гемпшир[d], Гемпшир, Велика Британія[4][5][…]
Померла 18 липня 1817(1817-07-18)[6][7][…] (41 рік)
Вінчестер, Велика Британія[4][5]
·Аддісонова хвороба
Поховання Вінчестерський собор[8]
Країна  Сполучене Королівство
 Королівство Велика Британія
Національність англійка
Діяльність письменниця, авторка оповідань, письменниця-романістка
Сфера роботи література[9]
Alma mater Школа для дівчат абатського читанняd (1786)[10] і Bournemouth Universityd
Мова творів англійська[11][9]
Роки активності з 1787
Напрямок реалізм
Жанр романтичний роман і готична література
Magnum opus Гордість і упередження, Емма, Переконання (роман), Чуття і чуттєвість, Парк Менсфілду і Нортенґерське абатство
Конфесія англіканство
Рід Jane Austen's family and ancestryd
Батько Джордж Остінd[12][13]
Мати Кассандра Остінd[13]
Брати, сестри Едвард Остін Найтd[13], Френсіс Остінd[13], Кассандра Остінd[13], Чарльз Остін[d][13], Джордж Остінd[13], Генрі Томас Остінd[13] і Джеймс Остінd[13]
Автограф

CMNS: Джейн Остін у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Джейн Остін, поширений також варіант Джен Аустен (англ. Jane Austen[15]; 16 грудня 1775 — 18 липня 1817) — англійська письменниця, предтеча реалізму в англійській літературі, сатирик, писала так звані романи моралі. Її книги є визнаними шедеврами[16], які поєднують простоту сюжету, глибоке психологічне проникнення в душі героїв і іронічний, м'який «англійський» гумор. Була відомою насамперед шістьма основними романами, в яких трактується, критикується та коментується британська шляхта наприкінці 18 століття. Сюжети Остін часто досліджують залежність жінок від шлюбу в пошуках сприятливого соціального становища та економічної безпеки. Її роботи критикують романи чуттєвості другої половини 18 століття і є частиною переходу до літературного реалізму 19 століття.[17] Її використання уїдливої іронії, а також реалізм, гумор та соціальні коментарі вже давно заслужили визнання серед критиків, науковців та популярної аудиторії.[18]

Героїні творів Остін — сучасні їй панянки із верстви не дуже заможних дворянських родин, а головна тема творчості письменниці — мораль англійського суспільства ранньої індустріальної епохи.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки[ред. | ред. код]

Будинок Джейн Остін в Чаутоні

Народилася в сім'ї священика парафії англіканської церкви в містечку Стевентон графства Гемпшир.[19] Її батьки належали до стану дрібного дворянства (джентрі). Джордж Остін, батько майбутньої письменниці, походив із старовинної, шанованої і багатої сім'ї кентів, які торгували шерстю. Він був розвиненою і добре освіченою людиною, служив у якості ректора в англіканських парафіях Стівентону і сусідньому Діні.[20] Тому освіту письменниця отримала переважно вдома. Протягом століть у кожному поколінні лише старший син отримував спадщину, а гілка родини Джорджа тільки біднішала. Його дружина, Касандра Лі, також належала до старовинного, але збіднілого роду. Батько Касандри був ректором у Коледжі всіх душ Оксфордського університету. Через два місяці після того, як помер батько Кассандри, 26 квітня 1764 батьки Джейн одружилися в церкві Св. Свитина в Баті. У той же день вони поїхали в Гемпшир.[21][22]

Родина[ред. | ред. код]

Плебанія в Стевентоні. Дім родини Остінів

Незважаючи на високу дитячу смертність в ті роки, усі діти Джорджа і Кассандри Лі вижили. Джейн мала старших за себе п'ять братів і сестру Касандру, яка була її найближчою подругою протягом всього життя. Молодшого брата Джейн назвали Чарльз. Старший брат, Джеймс (1765—1819), мав схильність до літературних занять, писав вірші, прозу, однак пішов по стопах батька. Про другого брата, Джорджа (1766—1838), вважали за краще в родині не говорити: він був психічно неврівноваженим, говорити так і не навчився.[23] Заради нього Джейн вивчила мову німих. Третього брата, Едварда (1767—1852), усиновили багаті бездітні родичі Остінів Найти, що відкрило перед ним широкі можливості — з класу джентрі він перейшов в клас дворянства.

Найяскравіша і романтичніша доля була у четвертого, улюбленого брата Джейн Остін, Генрі Томаса (1771—1850).[24][25] Він був людиною захоплень і не дуже практичним, перепробував за своє життя чимало професій: служив в армії, був банкіром, спочатку успішним, але потім розорився, прийняв сан. Одружений він був з Елізою де Фейд, вдовою французького дворянина, який закінчив свої дні на гільйотині. Еліза доволі сильно вплинула на Джейн. Саме Елізі вона зобов'язана непоганим знанням французької мови і французьких авторів: Ларошфуко, Монтеня, Лабрюєра, а також любов'ю до театру.

Два інші брати, Френсіс (1774—1865) і Чарльз (1779—1852), були військовими моряками, дослужилися до адміральського чину.

Але особлива дружба зв'язувала Джейн з сестрою Кассандрою (1773—1845). З нею вона ділилася усіма своїми задумами і посвячувала у свої секрети. Кассандра, звичайно ж, знала ім'я людини, якій зберігала вірність Джейн Остін. На руках Кассандри Джейн померла. Кассандра в шлюб не вступила. Її обранець, молодий священик Томас Фаул, помер від жовтої гарячки у Вест-Індії, куди вирушив у надії заробити грошей на майбутнє весілля. Коли його не стало, Кассандрі було лише двадцять чотири роки.

У 1802 році родина переїхала в місто Бат, а в 1809 в містечко Чаутон. Мешкаючи в Чаутоні, Джейн почала публікувати свої твори. Вона, як і сестра, не одружилася, хоча й отримувала пропозицію принаймні один раз. Як зазначає літературознавиця Віра Агєєва, для Джейн Остін важливо було реалізуватися у письменницькій творчості, тоді як, згідно тогочасними суспільними нормами, в шлюбі вона не змогла б цього робити.[26]

Писала Джейн майже все життя, приховуючи це від суспільства[26], та публікуватися почала лише після того, як їй виповнилося 35. Її романи — результат тривалої роботи. Кілька з них були опубліковані посмертно, кілька залишилися незавершеними, оскільки письменниця захворіла й померла доволі рано.

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
Вільям Остін (1701–1737)
 
Ребекка
Уолтер
(уроджена
Хемпсон)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Тайсо Саул
Хенкок
(d. 1775)
 
Філадельфія
(1730-1792)
 
Леонора
(1732-1783)
 
Преп. Джордж (1731–1805)
 
Кассандра Лі
(1739–1827)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гаррієт
Палмер
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Еліза
(Елізабет)
(1761-1813)
 
4.Генрі
(1771-1850)
 
Енн Метью (пом. 1795)
 
1.Преп. Джеймс
(1765–1819)
 
Мері Ллойд (1771-1843)
 
 
3.Едвард Найт (1767-1852)
 
Елізабет
Бриджс
 
 
(Сер) 6.Франциск (1774-1865)
 
Мері Гібсон
 
 
Френсіс
Палмер
 
8.Карл (1779-1852)
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Анна
(1793-1872)
 
Преп. Джеймс
Едвард Остін-Лі (1798-1874)
Керолайн Мері
Крейвен
(1805–1880)
 
2.Джордж (1766–1838)
 
Фанні
(1793–1882)
Едвард
(1794–1879)
 
5.Cassandra (1773-1845)
 
Мері Джейн
(1807-1836)
Френсіс Вільям
(1809-1858)
Генрі Едгар
(1811-1854)
 
7. Джейн
Остін

(1775-1817)
 
Кассандра Естен
(1808–1897)
Гаррієт Джейн
(1810–1865)
Френсіс Палмер
(1812–1882)
Елізабет
(b.&d.1814)
 
Чарльз Джон
(1821–1867)
Джордж
(1822–1824)
Джейн
(1824-1825)
Генрі
(1826–1851)
 

Вплив на творчість[ред. | ред. код]

Джейн Остін на акварелі Касандри Остін, її сестри, 1804.

Юність і зрілість Джейн Остін припали на неспокійні часи: йшли Наполеонівські війни, Війна за незалежність в Північній Америці, Англія була охоплена промисловим переворотом, по ній вже прокотилися перші виступи луддитів, Ірландія була охоплена повстаннями.

Джейн Остін підтримувала жваве листування з братами, їх дружинами, далекими родичами, а деякі з них були безпосередніми учасниками історичних подій. Французька революція докорінно змінила долю Елізи де Фейд, брати Чарльз і Френсіс вирушили на війну з Францією. У Вест-Індії помер наречений Кассандри; протягом декількох років в сім'ї Остін виховувався син колишнього губернатора Індії Уоррена Гастінгса.

Листи давали Джейн Остін безцінний матеріал для її романів. І хоча в жодному з них не знайти розповіді про війни або революції, а дія ніколи не виноситься за межі Англії, вплив подій, що відбуваються навколо, особливо відчувається, наприклад, в останньому її романі «Переконання», де чимало моряків, які плавали у Вест-Індію, відзначилися в боях, щойно повернулися на сушу після військових дій. Однак Остін не вважала себе компетентною докладно писати про військові дії і початок колоніальної експансії Англії.

Стриманість — риса не тільки творчого обличчя Остін, а й невід'ємна частина її життєвої позиції. Остін походила з родини з сильними англійськими традиціями: в ній вміли глибоко відчувати і переживати, але в той же час були стриманими в прояві почуттів.

Джейн Остін не була одружена. Коли Джейн було 20 років, у неї був роман з сусідом, Томасом Лефроєм, майбутнім Лордом Верховним Суддею Ірландії, а в ті роки студентом-юристом. Однак шлюб молодих людей був би непрактичним, оскільки обидві сім'ї були порівняно бідні і сподівалися скористатися шлюбами своїх нащадків для поліпшення матеріального і соціального становища, тому Джейн і Тому довелося відмовитися від стосунків. У тридцять років Джейн наділа чепчик, оголосивши тим самим світу, що відтепер вона — стара діва, яка втратила надію на особисте щастя, хоча один раз їй і було зроблено пропозицію. Остіни ніколи не були багатими, а після смерті батька їх фінансове становище стало ще більш скрутним. Джейн обшивала сім'ю і допомагала матері по господарству.

За дослідженням Банку Англії, за три романи Джейн заробила 575 фунтів стерлінгів після вирахування податків, що дорівнює 45 тисячам фунтів або 1,7 млн гривень за курсом 2020 року, причому її менш популярний роман «Менсфілд парк» коштував дорожче (більше 310 фунтів), ніж «Чуття і чуттєвість» (110—140 фунтів) і «Гордість і упередження» (140—160 фунтів) разом узяті. У липні 1813 і 1815 років Джейн поклала 600 фунтів на депозит Банку Англії «Navy Fives», котрі гарантували п'ять відсотків доходу за рік. Дохід від «Емми» невідомий, але припускають, що він перевищив 575 фунтів.[27]

Хвороба і смерть[ред. | ред. код]

Лист Джейн Остін своїй сестрі Кассандрі від 11 червня 1799 року

На початку 1816 року Остін почувалася погано, але ігнорувала попереджувальні знаки. До середини цього року прогресування її хвороби було очевидним, почалося повільне, нерегулярне погіршення стану здоров'я.[28] Більшість біографів покладаються на ретроспективний діагноз Захарі Коупа в 1964 році і перелік причин її смерті як хворобу Аддісона, хоча її остаточне захворювання також було описано як результат лімфоми Ходжкіна.[29]

Коли її дядько помер і залишив все своє багатство дружині, фактично позбавивши спадщини його родичів, вона зазнала рецидиву, написавши: «Я соромлюсь сказати, що шок від волі мого дядька викликав рецидив … але слабке Тіло повинно вибачити слабкі Нерви».[30] Вона продовжувала працювати, незважаючи на свою хворобу. Невдоволена закінченням «Еліотів», Джейн переписала дві останні глави, які закінчила 6 серпня 1816 р.[31] У січні 1817 р. Остін почала писати «Брати» (опубліковано в 1925 р. під назвою «Сендітон») і закінчила дванадцять глав, до припинення роботи в середині березня 1817 р., ймовірно, через хворобу.[32] Тодд описує Діану Паркер, героїню Сандітону, як «енергійного інваліда». У романі Остін висміювала іпохондриків, і хоча вона описує героїню як «жовчну», через п'ять днів після відмови від роману вона написала про себе, що перетворюється на «всі неправильні кольори» і живе «головним чином на дивані».[30] 18 березня 1817 року вона відклала ручку, зробивши нотатку про це.[30]

Остін зрозуміла свій стан, описавши його як «жовч» та ревматизм. В міру прогресування хвороби вона відчувала труднощі з ходьбою та браком енергії; до середини квітня вона була прикута до ліжка. У травні Кассандра та Генрі привезли її до Вінчестера на лікування, до цього часу вона страждала від пекучого болю і чекала на смерть.[30] Остін померла у Вінчестері 18 липня 1817 року у віці 41 року. Генрі, завдяки своїм клерикальним зв'язкам, організував поховання своєї сестри в північному проході нефу Вінчестерського собора. Епітафія, складена її братом Джеймсом, оспівує особисті якості Остін, висловлює надію на її порятунок і згадує про «надзвичайні обдарування її розуму», але прямо не згадує про її досягнення як письменниці.[33][34][35]

Визнання[ред. | ред. код]

Джейн Остін не здобула великої слави за життя. Протягом півстоліття після смерті її читали мало, хоча почала утворюватися група палких шанувальників. Увага до Остін відродилася наприкінці дев‘ятнадцятого століття, і кількість літературних публікацій, присвячених аналізу її творчості, збільшилась, продовжуючи зростати й досі.

Твори Остін неодноразово екранізувалися, часто кінофільми за мотивами її романів здобували престижні нагороди.

У національному опитуванні «Найулюбленіші книги Британії», яке проводила телекорпорація BBC в 2003 році, роман Джейн Остін «Гордість і упередження» посів друге місце, поступившись лише «Володарю Перснів» Толкіна.

Твори[ред. | ред. код]

У творчості Остін можна виділити два періоди: у 1795—1798 були створені ранні романи; 1811—1816 — період написання романів, які згодом прославилися, таких як «Гордість і упередження» і «Чуття і чуттєвість».

Романи[ред. | ред. код]

Незавершені твори[ред. | ред. код]

Інші роботи[ред. | ред. код]

  • Сер Чарльз Грандісон (англ. Sir Charles Grandison, 1793, 1800), адаптована п'єса
  • План роману (англ. Plan of a Novel, 1815)
  • Вірші (англ. Poems, 1796—1817)
  • Молитви (англ. Prayers, 1796—1817)
  • Листи (англ. Letters, 1796—1817)

Ювенілія(юнацькі твори)[ред. | ред. код]

том перший (1787—1793)

  • Фредерік і Ельфріда (англ. Frederic & Elfrida)
  • Джек та Аліса (англ. Jack & Alice)
  • Едгар та Емма (англ. Edgar & Emma)
  • Генрі та Еліза (англ. Henry and Eliza)
  • Пригоди містера Харлі (англ. The Adventures of Mr. Harley)
  • Сер Вільям Маунтег (англ. Sir William Mountague)
  • Спогади містера Кліффорда (англ. Memoirs of Mr. Clifford)
  • Прекрасна Кассандра (англ. The Beautifull Cassandra[en]), зі друкарською помилкою в слові «beautiful» у назві (beautifull).
  • Амелія Вебстер (англ. Amelia Webster)
  • Візит (англ. The Visit)
  • Таємниця (англ. The Mystery)
  • Три сестри (англ. The Three Sisters)
  • Гарний опис (англ. A beautiful description)
  • Щедрий куратор (англ. The generous Curate)
  • Ода Жалю (англ. Ode to Pity)

том другий (1787—1793)

том третій (1787—1793)

Екранізація творів Джейн Остін[ред. | ред. код]

Рік Жанр Назва За мотивом Примітки
1938 фільм Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія)
1940 фільм Гордість і упередження Гордість і упередження (США)
1948 фільм Емма Емма
1952 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія)
1958 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія)
1960 телесеріал Переконання Переконання
1960 телесеріал Емма Емма
1967 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія)
1971 телесеріал Переконання Переконання
1971 телесеріал Розум і почуття Чуття і чуттєвість
1972 телесеріал Емма Емма
1980 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія, Австралія)
1981 телесеріал Розум і почуття Чуття і чуттєвість
1983 телесеріал Менсфілд-парк Менсфілд-парк
1987 фільм Нортенґерське абатство Нортенґерське абатство
1995 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія)
1995 фільм Переконання Переконання
1995 фільм Розум і почуття Чуття і чуттєвість
1995 романтична комедія Безголові Емма Clueless, (США). Альтернативна назва «Дурноголові» (вільна сучасна адаптація).
1996 фільм Емма Емма фільм Дугласа Макграта
1996 телефільм Емма Емма телефільм Діармайда Лоуренса
1999 фільм Менсфілд-парк Менсфілд-парк Mansfield Park (1999 film)[en]
2000 фільм Розум і почуття Чуття і чуттєвість Kandukondain Kandukondain[en]
2001 фільм Щоденник Бріджит Джонс Гордість і упередження Роман є вільною версією «Гордості і упередження», а Елізабет Беннет і Фіцуільям Дарсі виступають прототипами для Бріджит Джонс і Марка Дарсі.
2003 фільм Гордість і упередження: комедія останніх днів Гордість і упередження Pride & Prejudice: A Latter-Day Comedy[en] (США), Сучасна адаптація роману, дія відбувається за наших часів.
2004 фільм Наречена і упередження Гордість і упередження Bride and Prejudice[en], екранізація роману, адаптація в стилі Боллівуду (Індія, США)
2004 фільм Бріджит Джонс: Межі розумного Гордість і упередження
2005 фільм Гордість і упередження Гордість і упередження (Велика Британія, Франція)
2006 фільм Матеріальні дівчата Чуття і чуттєвість
2007 фільм Переконання Переконання
2007 фільм Менсфілд-парк Менсфілд-парк Mansfield Park (2007 film)[en]
2007 фільм Нортенґерське абатство Нортенґерське абатство
2008 мінісеріал Розум і почуття Чуття і чуттєвість
2008 фільм Ожила книга Джейн Остін Гордість і упередження Lost in Austen[en], екранізація роману (Велика Британія)
2009 телесеріал Емма Емма Emma (2009 TV serial)[en], (Велика Британія)
2010 фільм Аїша Емма Aisha (2010 film)[en]
2011 романтична комедія Prada і почуття Чуття і чуттєвість (США)
2012 вебсеріал Щоденники Ліззі Беннет Гордість і упередження Фільм Щоденники Ліззі Беннет (серіал 2012—2013). Вебсеріал «Щоденники Ліззі Беннет» або «Що буде, якщо відправити героїв „Гордості і Упередження“ в двадцять перше століття».
2014 телесеріал Гордість і упередження Гордість і упередження телесеріал 2014 року (Південна Корея), альтернативною назвою є Omangwa Pyungyeon. Режисер Кім Чжин Мін.
2016 фільм Кохання та дружба Леді Сьюзен
2017 фільм Містер Гордість і Міс Упередження Гордість і упередження Ao Jiao & Pian Jian це китайський романтичний комедійний фільм 2017 року, знятий Лі Хайш і Хуан Янвеем в головних ролях: Ділраба Ділмурат, Леон Чжан і угор Гао. Він був випущений в Китаї 20 квітня 2017 року.
2019 телесеріал Сандітон Сандітон
2020 фільм Емма Емма

Видання українською мовою[ред. | ред. код]

Цікавий факт[ред. | ред. код]

Фільмографія про Джейн Остін[ред. | ред. код]

  • Справжня Джейн Остін (The Real Jane Austen), 2002, Велика Британія, фільм. Режисер Ніккі Паттісон, в ролі Джейн — Джилліан Кірні.
  • Міс Остін шкодує (Miss Austen Regrets), 2007, Велика Британія. Режисер Джеремі Ловерінг, в ролі Джейн — Олівія Вільямс.
  • Джейн Остін, 2007, Велика Британія. Режисер Джуліан Джаррольд, в ролі Джейн — Енн Гетевей.
  • Життя по Джейн Остін (The Jane Austen Book Club), 2007 — історія про людей, об'єднаних в клуб шанувальників письменниці Джейн Остін. США, драми, мелодрами. Режисер Робін Свікорд.
  • Остінленд (Austenland), 2013, США. Комедія, мелодрама. Режисер Джеруша Хесс. У головній ролі — Кері Расселл . Молода жінка, захоплена романами Остін, вирушає до Англії, в тематичний парк Остінленд, щоб зануритися в атмосферу улюблених книг.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бельский А. А. Остин // Jane AustenМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  2. Bibliothèque nationale de France Jane Austen (1775-1817) — 2011.
  3. а б SNAC — 2010.
  4. а б Аустен, Джен // Энциклопедический словарь / под ред. И. Е. АндреевскийСент-Питерсберг: Брокгауз — Ефрон, 1890. — Т. II. — С. 471.
  5. а б Остин Джейн // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  6. а б Бельский А. А. Остин // Краткая литературная энциклопедияМосква: Советская энциклопедия, 1962. — Т. 5.
  7. Deutsche Nationalbibliothek Record #118505173 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  8. Jane Austen: A great English novelist - Winchester Cathedral
  9. а б Czech National Authority Database
  10. Why did Jane Austen go to school in Reading?Museum of Reading.
  11. а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  12. Oxford Dictionary of National Biography / C. MatthewOxford: OUP, 2004.
  13. а б в г д е ж и к Kindred Britain
  14. а б BeWeB
  15. Austen, Jane - definition of Austen, Jane in English Oxford Dictionaries. Oxford Dictionaries English. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 28 травня 2017. 
  16. Jennifer Schuessler (26 липня 2013 3:20 PM). Jane Austen Bank Note Earns Huzzahs and Nitpicking. ArtsBeat The Culture at Large. The New York Times. Архів оригіналу за 29 листопада 2020. Процитовано 21 листопада 2020. 
  17. Grundy Isobel. Jane Austen and literary traditions // The Cambridge Companion to Jane Austen / Eds. Edward Copeland and Juliet McMaster. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — С. 195–197. — ISBN 978-0-521-74650-2.
  18. Devoney Looser. The Making of Jane Austen. — Baltimore, MD : Johns Hopkins University Press, 2017. — P. 2. — ISBN 978-1-4214-2282-4.
  19. Аустен // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
  20. Todd Janet. The Cambridge Introduction to Jane Austen. — Cambridge : Cambridge University Press, 2015. — С. 2. — ISBN 978-1-107-49470-1.
  21. Le Faye Deirdre. Jane Austen: A Family Record. — Second Edition. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — С. 11. — ISBN 0-521-53417-8.
  22. Nokes David. Jane Austen: A Life. — Berkeley : University of California Press, 1998. — С. 24, 26. — ISBN 0-520-21606-7.
  23. Deirdre Le Faye. Jane Austen: A Family Record. — Second Edition. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — С. 22. — ISBN 0-521-53417-8.
  24. Nokes David. Jane Austen: A Life. — Berkeley : University of California Press, 1998. — С. 37. — ISBN 0-520-21606-7.
  25. Deirdre Le Faye. Jane Austen: A Family Record. — Second Edition. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — С. 25. — ISBN 0-521-53417-8.
  26. а б Чому Джейн Остін стала сучасною культурною героїнею | Шалені авторки | Віра Агеєва, Ростислав Семків (uk-UA). Архів оригіналу за 20 грудня 2021. Процитовано 27 грудня 2021. 
  27. Джон Евері Джонс (2 серпня 2019). Дохід Джейн Остін: дані з архівів Банку Англії. Bank Underground (англ.). Банк Англії. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 18 серпня 2019. 
  28. Honan Park. Jane Austen: A Life. — New York : St. Martin's Press, 1987. — P. 378—379, 385—395. — ISBN 0-312-01451-1.
  29. Детальну інформацію щодо ретроспективного діагнозу, його невизначеності та суперечок див. Honan Park. Jane Austen: A Life. — New York : St. Martin's Press, 1987. — P. 391—392. — ISBN 0-312-01451-1.; Deirdre Le Faye. Jane Austen: A Family Record. — Second Edition. — Cambridge : Cambridge University Press, 2004. — С. 236. — ISBN 0-521-53417-8.; Wiltshire John. Jane Austen and the Body: The Picture of Health. — Cambridge : Cambridge University Press, 1992. — С. 221. — ISBN 0-521-41476-8.
  30. а б в г Todd Janet. The Cambridge Introduction to Jane Austen. — Cambridge : Cambridge University Press, 2015. — P. 13. — ISBN 978-1-107-49470-1.
  31. Tomalin Claire. Jane Austen: A Life. — New York : Alfred A. Knopf, 1997. — P. 255. — ISBN 0-679-44628-1.
  32. Tomalin Claire. Jane Austen: A Life. — New York : Alfred A. Knopf, 1997. — P. 261. — ISBN 0-679-44628-1.
  33. Le Faye Deirdre. Chronology of Jane Austen's Life. // The Cambridge Companion to Jane Austen / Eds. Edward Copeland and Juliet McMaster. — Cambridge : Cambridge University Press, 2014. — P. xxv–xxvi. — ISBN 978-0-521-74650-2.
  34. Tomalin Claire. Jane Austen: A Life. — New York : Alfred A. Knopf, 1997. — P. 254–271. — ISBN 0-679-44628-1.
  35. Honan Park. Jane Austen: A Life. — New York : St. Martin's Press, 1987. — P. 385–405. — ISBN 0-312-01451-1.
  36. База даних малих космічних тіл JPL: Джейн Остін (англ.). 
Зовнішні відеофайли
«Чому Джейн Остін стала сучасною культурною героїнею». Канал «Шалені авторки». Розмова Віри Агеєвої та Ростислава Семківа

Рекомендовані джерела[ред. | ред. код]

  • Остін Джейн // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 304. — ISBN 966-692-744-6.