Джек Грінвелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Ф
Джек Грінвелл
Особові дані
Народження 2 січня 1884(1884-01-02)
  Крук, Англія
Смерть 7 жовтня 1942(1942-10-07) (58 років)
  Богота, Колумбія
Громадянство Велика Британія Велика Британія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1901–1912 Англія «Крук Таун» ? (?)
1912–1916 Іспанія «Барселона» 88 (10)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1917–1923 Іспанія «Барселона»
1923–1926 Іспанія «Сантс»
1926–1927 Іспанія «Кастельйон»
1927–1929 Іспанія «Еспаньйол»
1930–1931 Іспанія «Мальорка»
1931–1933 Іспанія «Барселона»
1933–1934 Іспанія «Валенсія»
1935–1936 Іспанія «Спортінг» (Хіхон)
1938–1939 Перу Перу
1939 Перу «Універсітаріо де Депортес»
1940 Колумбія Колумбія
1942 Колумбія «Санта-Фе»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Джек Грінвелл (англ. Jack Greenwell, 2 січня 1884, Крук — 7 жовтня 1942, Богота) — англійський футболіст, що грав на позиції нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер.

Відомий як один з перших тренерів в історії «Барселони», успішно керував іншими іспанськими командами, серед яких виділяються «Еспаньол» і «Валенсія». Привів «Універсітаріо» до перемоги в чемпіонаті Перу 1939 року і в тому ж році виграв з національною збірною цієї країни чемпіонат Південної Америки.

Клубна кар'єра[ред.ред. код]

Джек Грінвелл народився в містечку Крук в графстві Дарем і там же починав кар'єру футболіста в аматорській команді «Крук Таун». За 11 сезонів він по одному разу виграв першість Крука і Лігу Округу[1], а також провів багато матчів у Кубку Англії. Крім цього Грінвелл в 1909 році виступив у складі клубу «Вест-Окленд», вигравши з ним Трофей сера Томаса Ліптона (Sir Thomas Lipton Trophy[en])[2][3], в якому взяли участь клуби з континентальної Європи (Німеччини, Італії, Швейцарії), і виграв його[4].

1912 року перейшов до клубу «Барселони», за який відіграв 4 сезони. Більшість часу, проведеного у складі «Барселони», був основним гравцем атакувальної ланки команди. Тоді ще не проводився єдиний чемпіонат Іспанії — його роль виконував Кубок Короля, а команди виступали в регіональних чемпіонатах. Грінвелл двічі вигравав чемпіонат Каталонії і, виступаючи на позиції вінг-халфа (півзахисника, що виступав ближче до краю поля, згодом ця позиція трансформувалася у флангового захисника), у 88 матчах за «синьо-гранатових» забив 10 голів[2]. Завершив професійну кар'єру футболіста виступами за «Барселону» у 1916 році.

Кар'єра тренера[ред.ред. код]

У 1917 році він став тренувати «Барселону», ставши другим тренером в історії цього клубу після свого співвітчизника англійця Джона Берроу.

В статусі тренера Грінвелл 5 разів вигравав з «Барселоною» чемпіонат Каталонії і двічі вигравав Кубок Короля[5]. Грінвелл із самого початку став експериментувати. Він використовував зоряного нападника «Барселони» Пауліно на позиції центрального захисника. Філософія Грінвелла була в тому, щоб починати атаки з глибини, використовуючи перепасовку між гравцями замість дриблінгу та спроб обіграти суперника один-в-один.

Грінвелл покинув «Барселону» в 1923 році і працював з командами «Сантс»[6] та «Кастельйон».

У 1929 році Грінвелл уже як тренер «Еспаньйола» зробив «дубль», вигравши першість Каталонії і Кубок Короля, а також фінішував на 7-му місці в першому в історії сезоні Ла Ліги. Одним із лідерів тієї команди був Рікардо Самора, який працював з Грінвеллом ще в «Барселоні» у 1919—1922 роках.

Після року роботи в «Мальорці», в 1931 році Грінвелл повернувся в «Барселону», з якою вшосте (для себе всьоме) виграв чемпіонат Каталонії. Потім він очолив «Валенсію», вигравши з нею регіональну першість (es:Campeonato Regional de Valencia).

До 1936 року Грінвелл тренував «Спортінг» з Хіхона[7], але, рятуючись від Громадянської війни в Іспанії, поїхав разом зі своєю дружиною Доріс Рубенштейн в Туреччину, де продовжив тренерську діяльність. У 1939 році Грінвелл відправився в Перу, де відразу став тренувати один з найсильніших клубів країни, «Універсітаріо де Депортес». Більш того, Федерація футболу Перу призначила Джека головним тренером збірної на домашньому чемпіонаті Південної Америки. Грінвелл повністю виправдав надії, привівши перуанців до першого в історії титулу чемпіонів Південної Америки. У тому ж році Грінвелл привів і «Універсітаріо» до перемоги в чемпіонаті Перу.

1940 року перебрався до Колумбії, отримавши посаду головного тренера збірної цієї країни, з якою, утім, пропрацював нетривалий час.

Останнім же місцем роботи Гринвелла став щойно утворений колумбійський клуб «Санта-Фе». Він тренував цю команду протягом півроку, але 7 жовтня (за іншими даними 20 листопада) 1942 року раптово помер у місті Богота від серцевого нападу[8], коли він повертався на машині з тренування[9]. Його дружина і дочка Кармен на той момент знаходилися в Перу[10].

Титули і досягнення[ред.ред. код]

Як гравця[ред.ред. код]

  • Чемпіон Каталонії (2): 1912/13, 1915/16
  • Переможець Трофею сера Томаса Ліптона (1): 1909
  • Переможець Окружної ліги Крука (1): 1902

Як тренера[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Джек Грінвелл на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)