Дженевез-Кая (Гурзуф)
| Дженевез-Кая Cenevez Qaya | ||||
|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||
| Гурзуф, Дженевез-Кая («Генуезька скеля») | ||||
|
44°32′33″ пн. ш. 34°17′02″ сх. д. / 44.54250° пн. ш. 34.28389° сх. д. | ||||
| Тип | геологічна пам'ятка природи і природна територія особливої охорони Росіїd | |||
| Країна |
 Україна | |||
| Розташування | Гурзуф, Автономна Республіка Крим | |||
  Дженевез-Кая (Гурзуф) (Україна) | ||||
 | ||||
Дженеве́з-Кая́ (крим. Cenevez Qaya — «Генуезька скеля») — скеля біля входу в Гурзуфську бухту на Південному березі Криму. Висота Генуезької скелі становить 70 метрів над рівнем моря. Майже вся скеля належить до території дитячого табору Артек.
Назва[ред. | ред. код]
Своєю назвою («Генуезька скеля») скеля завдячує фортеці, збудованій на ній генуезцями.
Геологічне походження[ред. | ред. код]
Скеля Дженевез-Кая сформувалася внаслідок відторгнення від Головного пасма Кримських гір. При потужних землетрусах іноді утворюються колосальні обвали і відторгнення від крутого південного окрайка гірського пасма. Спочатку вапнякові брили, що відірвалися від гірського масиву, лежали біля підніжжя яйли, а потім зсувами переміщувалися все нижче і нижче. На відміну від тих переміщених масивів, які й зараз розташовані недалеко від обривів Головного пасма, Дженевез-Кая сповзла до самісінького узбережжя[1].
Особливості скелі[ред. | ред. код]
_%D1%96_%D1%80%D1%83%D1%97%D0%BD%D0%B8_%D1%84%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B5%D1%86%D1%96.jpg)
У далекому минулому скеля Джневез-кая були з'єднана сухопутним перешийком з острівцями Адаларами. Зараз він під водою[2].
Скелю розділяє на дві нерівні частини розщелина. Після того, як вапняковий моноліт розсікся надвоє, він став потроху розвалюватися на шматки, в результаті чого утворилися неприступні скелі химерної баштоподібної форми. З плином часу розщелина заповнилася брилами і дрібним уламковим матеріалом, а потім жовто-бурою глиною, яка поступово затягла всю поверхню кам'яного навалу. Далі з рослинного перегною і гуано сформувався цілий пласт чорного і жирного ґрунту, яким покритий суглинок. Серед скель утворився крутий, але відносно рівний зігрітий сонцем схил, укритий від холодних вітрів, із затишними закутками між кам'яними брилами[3].
Людська діяльність[ред. | ред. код]
Археологічні дослідження свідчать, що на скелі Дженевез-Кая люди селилися, щонайменше, з часів раннього енеоліту. Також були знайдені сліди житла і посуду таврів (VII–VI ст. до н. е.). У VI ст. візантійці побудували тут фортецю, яка в XIV ст. була відроджена генуезцями й зруйнована в 1475 році турками[4].
_tank.jpg)
На початку XX ст. у товщі Дженевез-Кая на висоті 40 метрів від рівня моря було прорубано тунель завдовжки близько 15 метрів. Його отвір на скелі добре видно з моря[5]. Також тоді планувалося прокласти від скелі Дженевез-Кая на Адалари підвісну канатну дорогу[2]. Наприкінці 60-х років XX ст. на скелі збудували артеківський готель «Скельний».
В останні роки минулого століття звичний «дворогий» вигляд скелі дещо змінився: між двома відрогами з'явився невеличкий третій ріг, завдяки чому скеля стала нагадувати про український герб (Тризуб). Але причина появи нового виступу скелі доволі прозаїчна: через перебої з водопостачанням для мешканців готелю на скелі встановили цистерну[6], задля маскування обтягнуту металевою сіткою і обштукатурену.
У культурі[ред. | ред. код]
Оскільки скеля Дженевез-Кая є природною домінантою гурзуфської бухти, вона була зображена на роботах майже всіх художників, які працювали в Гурзуфі.
У тунелі скелі знімали епізод кінофільму «Академія пана Ляпки». [Архівовано 8 серпня 2015 у Wayback Machine.]
Див. також[ред. | ред. код]
Крим. Гурзуф. Генуезька скеля (без готелю «Скельний») і острівці Адалари [Архівовано 19 листопада 2012 у Wayback Machine.]. Українська поштова листівка, видавництво «Мистецтво», 1955 р.
Література[ред. | ред. код]
- Горный Крым. Атлас туриста / ГНПП «Картографія», Укргеодезкартографія ; ред.: Д. И. Тихомиров, Д. В. Исаев, геоинформ. подгот. Е. А. Стахова. — К. : ДНВП «Картографія», 2010. — 112 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 68.
- ↑ а б А. Н. Максимовский. Гурзуф. Симферополь: Бизнес-Информ, 2002, С 15.
- ↑ О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ О. И. Домбровский. Крепость в Горзувитах. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 5 листопада 2015.
- ↑ «Коли йдеш по ньому, несподівано з напівтемряви в сліпучо яскравому сонці з'являється синє море, скелі Адалари. Цей отвір діти прозвали „чарівним вікном“» (М. Н. Макаров. Гурзуф. Симферополь: Крымиздат, 1961, С. 66).
- ↑ Цікаво, що в часи існування давньої фортеці на верхньому майданчику скелі, ймовірно, була велика цистерна для води. Принаймні, у ході розкопок там виявили приміщення, прилегле до оборонної стіни та викладене зсередини по стінах і підлозі тонкими плитами мшанкового вапняку, щільно підігнаними одна до одної і скріпленими рожевим Цем'янка розчином. [Архівовано 22 грудня 2015 у Wayback Machine.]
| |||||||
| |||||||||||||||||