Дженнаро Греко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дженнаро Греко
італ. Gennaro Greco
Ім'я при народженні італ. Gennaro Greco
Дата народження 1663(1663)
Місце народження Неаполь
Дата смерті 1714(1714)
Місце смерті Нола, Італія
Національність італієць
Жанр релігійні і жанрові композиції, пейзажі, марина
Навчання в Неаполі
Напрямок провінційне бароко, рококо
Вплив Монсу Дезідеріо, Дідьє Барра, Вівіано Кодацці
Твори пейзажі, марина, портрети

Дженнаро Греко (італ. Gennaro Greco 1663, Неаполь - 1714, Нола) — італійський художник кінця 17-початку 18 ст., переважно декоратор. Відомий також за прізвиськом Маскакотта (Mascacotta). Працював в жанрі ведута.

Біографія, ранні роки[ред.ред. код]

Народився у місті Неаполь. Біографія художника відома погано, незважаючи на на те, що його життєпис намагався відтворити неаполітанський художник і історіограф Бернардо де Домінічі (1683–1759).

Прізвисько Маскакотта (Mascacotta) припало до художника через значні опіки обличчя, котрі майбутній художник отримав ще в дитинстві.

Співпраця з неаполітанськими художниками[ред.ред. код]

За припущеннями Дженнаро Греко здобув художню освіту у мвсті Неаполь, відомо, що він працював у майстерні Андреа Поццо. Художник спеціалізувався на декоративному живопису, хоча відомі також портрети його роботи. Вузька спецалізація на створенні вигаданих і фантазійних краєвидів з поруйнованими давньоримськими спорудами, гаванями чи портами привела його до співпраці з декортими неаполітанськими художниками, серед котрих були Франческо Солімена (представник пишного і бравурного бароко) та Паоло де Маттеіс (1662-1728, майстер помітно меншого обдарування, ніж Солімена).

1696 року Дженнаро Греко працював над декором клепінь в неаполітанській церкві св. Франческо Ксаверіо, де заповнював незаписані місця між фресками роботи Паоло де Маттеіса. Це були незвичні орнаменти, котрі нагадували орнаменти з репертуару рококо.

Картини з фантазійними краєвидами та руїнами[ред.ред. код]

Дженнаро Греко запам'ятався сучасникам та прихильникам живопису картинами з фантазійними руїнами, гаванями, портами у тиху погоду. Куди більшу популярність мали його фантазійні краєвиди з підземеллями та моторшними спорудами, котрі італійці називали «тюрмами». Спеціалізувались на цьому жанрі декілька неаполітанських художників, серед котрих будо Монсу Дезідеріо, Дідьє Барра, Вівіано Кодацці, Доменіко Гарджуло, Леонардо Коккоранте та ще якісь неідентифіковані майстри.

Три шлюби[ред.ред. код]

Збережені відомості, що художник мав три шлюби і декілька дітей. До дорослого віку дожив лише Вінченцо Греко, котрий теж став художником, як і батько.

Смерть[ред.ред. код]

Художник помер у місті Нола 1714 року , де впав з високих рештувань в церкві, де працював над створенням фресок. На момент сметрті він ще не досяг і шестидесяти років.

Обрані твори (неповний перелік)[ред.ред. код]

  • Орнаменти стелі в церкві Сан Фернандо, Неполь
  • «Вигаданий краєвид з затокою та портом»
  • «Краєвид в гірлянді квітів»
  • «Руїни на узбережжі»
  • «Руїни в порту»
  • «Виверження вулкана Везувій»
  • «Порт на Середземному морі»
  • «Затока Гаети в гірлянді квітів»
  • «Поселення серед руїн»
  • «Архітектурне капріччо»
  • «Античні руїни надвечір з художником, що їх замальовує».

Обрані твори (галерея)[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]