Джентльмени удачі (фільм, СРСР)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джентльмени удачі (фільм, СРСР)
Джентльмены удачи
Джентельмени удачі.jpg
Жанр комедія
Режисер Олександр Сірий
У головних
ролях
Євгеній Леонов,
Георгій Віцин,
Савелій Крамаров,
Раднер Муратов
Оператор Віктор Піщальніков,
Михайло Агранович,
Георгій Купріянов
Композитор Геннадій Гладков
Кінокомпанія Мосфільм
Мова  російська
Країна  СРСР СРСР
Рік  1971
IMDb ID 0068519

«Джентльме́ни уда́чі» — радянський односерійний художній фільм, знятий в 1971 році режисером Олександром Сірим. Один з найкультовіших радянських фільмів, лідер радянського кінопрокату в 1972 році — понад 65 мільйонів глядачів.

Історія створення[ред.ред. код]

Зйомки фільму почались в грудні 1970 року[1].

Режисер фільму Олександр Сірий сам бував в місцях ув'язнення і кримінальний жаргон знав не з чуток. Один зі сценаристів фільму, Георгій Данелія, вирішив допомогти колезі, що недавно повернувся з-за грат, в творчості і спільно з Вікторією Токарєвою написав сценарій і отримав добро на зйомки в Держкіно. Також він прийняв активну участь в підборі акторів і зйомках фільму. Свою роль в створенні фільму Георгій Данелія охарактеризував як «художній керівник», хоча режисером залишався Олександр Сєрий.[2]

Джентельмени удачі 1.gif

Міліція віднеслася до сценарію майбутьного фільму в цілому прихильно, а глава МВС Щолоков сміявся над фільмом до сліз, але через велику кількість тюремного жаргону стрічку «гальмували» до тих пір, поки її не переглянув Брежнєв. Він дав добро, зауваживши, що усі блатні терміни з цього кіно знає сьогодні кожний хлопець.

Картина мала успіх в прокаті і стала популярною. Багато реплік з фільму стали крилатими фразами.

Сюжет[ред.ред. код]

В Середній Азії троє злочинців викрадають золотий шолом Олександра Македонського з місця розкопок археологічної експедиції. Заявивши у Москві в міліцію, керівник експедиції професор Мальцев (Ераст Гарін) випадково стикається в автобусі з людиною, як дві краплі води подібною до ватажка злочинців — бандита на кличку «Доцент». Ним виявляється мила людина, завідуючий дитячим садком Євген Іванович Трошкін (Євгеній Леонов), участник Великої Вітчизняної війни, талановитий педагог і непоганий артист. Непорозуміння тут же виясняється, але про Трошкіна згадують пізніше: всіх трьох злодіїв зловили і засудили, але шолому в них не знайшли. Працівники міліції вмовляють завідуючого дитсадком скористатися схожістю з метою знайти викрадений шолом. Трошкін довго не погоджувався, але досить наполегливі працівники міліції і особисто професор Мальцев зрештою переконують його…

Трошкін прямує в Середню Азію, в одну з колоній, де сидять його «спільники» — Косой і Хмирь. Псевдо-Доцент, за легендою, вдарився головою і частково втратив пам'ять: забув, де сховав шолом. Але ось біда — Косой і Хмирь мало що знають про зв'язки і плани Доцента. Не будучи москвичами, при всьому бажанні вони не можуть назвати місця, де побував Доцент і де вони в останній раз бачили шолом. Потрібно їхати в Москву, «показувати пальцем». Працівники міліції готують «втечу» для трійці, далі Трошкін повинен привезти їх в Москву, щоби там продовжити «роботу» на місці. Разом з трійцею втікає ще один ув'язнений («Все побежали — и я побежал!»), дрібний розкрадач соціалістичної власності з Середньої Азії Васілій Алібабаєвич. Його доводиться взяти з собою. Але втеча йде не за планом: ув'язненні повертають не туди і їдуть в цистерні з рідким цементом в незапланованому напрямку… Вони опиняються в незнайомому місті, без грошей, документів і навіть без верхнього одягу. Винахідливість Трошкіна допомагає їм заробити (а спільники впенені, що «вкрасти») трохи грошей, щоби вистачило на одяг і готель.

Нарешті, зв'язок з органами налагоджений, і всі четверо прибувають до Москви, де спочатку поселяються в старому будинку, що готувався до зносу, але через худого примусу, на якому Васілій Алібабаєвич готував їжу, виникає пожежа в будинку, і тоді четвірка переїзджає на «дачу одного баригі» (насправді це дача професора Мальцева). Возячи своїх двох підопічних і «одного зайвого» Москвою з міліцією «на хвості», Трошкін потихеньку змальовує коло спілкування справжнього Доцента. Окрім міліцейського завдання, Трошкін, уже добровільно, бере на себе іншу місію: пробудити в злодіях-рецидивістах совість, пробує заставити їх переосмислити прожите життя. Тільки робити це Трошкіну приходиться, не виходячи з образу закоренілого бандита і безжалісного вбивці.

Потім надходить термінова вказівка: операцію згорнути, так як Доцент втік з місць ув'язнення і незабаром напевно вийде на своїх подільників. Трошкін вирішує розкритися перед «подільниками», але запізнюється: вони зважуються на відчайдушний хід — добровільно здати себе в руки правосуддя (виховні зусилля Трошкіна дали деякий результат). Вони приглушують його, зв'язують і лишають в будинку. Зміркувавши в цей момент, де захований шолом, з якого все почалося, вони відправляються до озера, де їх знаходить справжній Доцент. Бандит заставляє Косого пірнути за ним — археологічна цінність знову попадає в руки Доцента. Далі двійники зустрічаються на льоду озера: Трошкін звільнився і примчав на допомогу своїм новим друзям.

Кровопролиття вдалось уникнути, оскільки подільники приглушують веслом спочатку Доцента, а потім і Трошкіна, бо «чим більше здамо, тим краще». Потім на місце дії приїжджає міліція…

В ролях[ред.ред. код]

Виконання пісень[ред.ред. код]

Знімальна група[ред.ред. код]

Технічні дані[ред.ред. код]

  • Виробництво: Мосфільм
  • Художній фільм, односерійний, телевізійний, кольоровий

Цікаві факти[ред.ред. код]

  • Євгеній Іванович Трошкін завідував московським дитячим садком № 83, розташованому на Кастанаєвській вулиці (на той момент Кунцевський район). На роботу Трошкін їздив автобусом 89-го маршруту, що курсував в ті роки від вулиці Герасима Куріна до площі Ногіна, і проїжджав й коло Кастанаєвської вулиці. Трошкін живе в спальному районі в типовій п'ятиповерхівці. Можна припустити, що живе Трошкін в декількох зупинках від місця роботи (про це непрямо свідчать факти, що Діма, син двірнички Маші, яка працює у дворі дому Трошкіна, також ходить в 83-й дитсадок, а під час імітації пограбування власної квартири Трошкін і спільники поблизу будинку зустрічають групу дітей з того ж дитсадка 83).
  • «Мужик в піджаку» — це пам'ятник Михайлу Юрієвичу Лермонтову, встановлений навпроти будинку на Каланчьовській вулиці, в якому він і народився. Пам'ятник роботи скульптора Ісака Бродського встановлений в 1965 році, коли Лермонтовською називалиася і площа і станція метро «Червоні ворота».
  • Роль хлопчика Ігорька в масці вовка виконав майбутній відомий артист Ігор Угольніков.
  • Фраза «Археологи з Томська» вважається серед томичів навідомішою згадкою про Томськ в кінематографі. У іронічному сенсі вживається щодо відношенню до томським археологів, що працюють в інших регіонах.
  • Доцент заховав шолом в ополонці в Малаховці. Річка, на якій знаходиться Малаховський став називається Македонка.
  • У фільмі втікачі з в'язниці Хмирь, Косой і Васілій Алібабаєвич ховалися в цистерні з рідким бетоном. Насправді Георгія Віцина, Савелія Крамарова і Раднера Муратова завантажили в цистерну з підфарбованою хлібною закваскою. Коли потрібні кадри відзняли, Георгій Віцин знову поліз в цистерну. Хтось сказав йому, що рідина, настоянна на 23 лікарських травах, робить молодше на 15 років.
  • Автоцистерна, в якій втікають герої, виготовлена на шасі вантажного автомобіля «УралЗИС-355М» — одного з найраритетніших в цей час радянських вантажних автомобілів (в країнах СНД збереглось не більше 10 подібних машин).
  • Партія, в якій Хмирь виграв капелюх у азартного героя Анатолія Папанова, виглядає так: 1. e2-e4 e7-e5 2. Кg1-f3 Кb8-c6 3. Сf1-c4 Кc6-d4 4. Кf3:e5 Фd8-g5 5. Кe5:f7 Фg5:g2 6. Лh1-f1 Фg2:e4+ 7. Сc4-e2 Кd4-f3x. Судячи по всьому, Хмирь дійсно непогано грає в шахи, оскільки відмінно знає дуже ефективну і несподівану дебютну пастку.
  • На дачі герой Савелія Крамарова «Косой» курить сигари марки Hoyo De Monterey.
  • Прем'єра кінокомедії відбулась 13 грудня 1971 року в московському кінотеатрі «Росія», а на наступний день спекулянти вже продавали квитки за три рублі. В касі вони коштували 20 копійок, але дістати їх було неможливо.
  • Пам'ятник «джентльменам удачі» — Доценту, Косому, Васілію Алібабаєвичу і верблюду Васі встановили в квітні 2006 року в казахстанськом місті Тараз — колишньому Джамбулі. Автор скульптурної композиції Темірхан Колжигін розповів, що пам'ятник замовив місцевий підприємець Агаділ Єрекбаєв, що відкрив ринок в центрі міста і вирішив таким чином прикрасити його. В групі, правда, не вистачає Хмиря. Композиція зроблена з бетону і прикрашена бронзовою фарбою. Висота фігур більше двох метрів.
  • Після еміграції Савелія Крамарова в США його прізвище було вирізане з титрів фільму. В таком вигляді фільм і демонструвався на телебачені.
  • Поки Трошкін зустрічається з лейтенантом Славіним і купляє тренувальні костюми, його спільники сидять на стадіоні і імітують процес читання газети. Цікаві самі газети, текст в них набраний арабським письмом. Але в СРСР ще в 20-і роки відмовились від арабського письма для народів Середньої Азії, перейшовши спочатку на латиницю, а потім і на кирилицю. Напевно, ці газети або є містификацією, або мають закордонне походження.
  • Трошкін і компанія, перебравшись в Москву, зупиняються в виселеному будинку номер 8 на Конному провулку, розташованомум в Жовтневому районі. Однак, коли Хмирь дивиться у вікно і спостерігає за дітьми, що кружляють навколо ялинки на ковзанах, перед нами постають околиці Чистопрудного бульвару, а це вже Бауманський район.

Помилки у фільмі[ред.ред. код]

  • Євгеній Іванович Трошкін їде з дому на роботу автобусом ЛіАЗ-677 89-го маршруту, який в той час курсував за маршрутом: Площа Ногіна — вулиця Герасима Куріна. Пізніше він говорить: «Мене знає весь Черьомушкінський район». Це означає, що він не може жити чи працювати в районі Черьомушки, так як даний маршрут автобуса туди зовсім не заходить.
  • Доцент займає найкраще місце в тюремній камері (біля вікна). Потім виявляється, що найкраще місце належить Васілію Алібабаєвичу, що не схожий на тюремного авторитета.
  • Відбиток черевика вже присутній на штанах «Доцента» до того, як його штовхає Нікола Пітерський.
  • Гардеробник назначає зустріч Трошкіну біля Большого театру о 17 годині. Але невдала зустріч проходить напередодні Нового року, а в цей час в 5 годині вечора на широті Москви вже темно.
  • Герої фільму сідають у таксі. На машині присутні щітки склоочищувача («двірники»). Коли герої виходять з машини, щіток вже нема[3].
  • Полковник називає Євгенію Івановичу адресу, де вони будуть жити: Конний переулок, будинок № 8. Це в районі метро «Шаболовська» — метро «Жовтнева». Але коли показують вигляд з вікна «цього будинку», видно район Чисті пруди і «театр Современник» (це зовсім різні райони Москви).
  • У вагоні електропоїзда ЕР2 дев'ять великих і одне мале вікно. На початку сцени, коли герої їдуть в електричці на дачу, видно, що вони сидять один навпроти одного і ззаду них два великих і одне мале вікно. Коли камеру повертають на 180 градусів і показують Шереметьєва і Васілія Алибабаєвича, ззаду них також два великих і одне мале, хоча повинно було бути шість великих вікон (тобто герої пересіли в купе навпроти у другого борту).
  • Наприкінці фільму у Васілія Алібабаєвича руки підняті вверх. Коли до нього підходить професор Мальцев, то шолом виявляється у нього на голові.
  • У сцені, де Євгеній Іванович Трошкін прийшов позичити грошей в дитячий садок, на його руці видно татуювання: палаюча електролампочка. А в наступних епізодах, коли він лає «шахістів» і коли він носить батареї, та ж лампочка перевертається на 180 градусів.
  • У сцені перетягування батарей в Хмиря періодично то з'являється, то пропадає хустина-бандана на голові.
  • У сцені зарядки на морозі у всіх «втікачів» наколки чіткі. Але тільки-но вони починають розтиратися снігом — вони змазуються, фактично перетворюючись у плями.
  • В кінці фільму, коли під'їжджають міліцейські машини, за кількістю слідів видно, що цей дубль повторювали декілька разів.
  • За правилами експлуатації автоцистерн вони можуть рухатися дорогами або пустими, або заповненими доверху. Таким чином, втеча «джентльменів удачі» в реальності закінчилась би трагічно.
  • Після того як Хмирь, Косой і Васілій Алібабаєвич від'їжджають з дачі в Малаховку, на дачу повторно приїжджає донька професора Мальцева Людмила. Коли вона кричить «Археологи, ау!», в будинку чиясь рука рухає шторку, при цьому окрім зв'язанного Трошкіна в будинку нікого бути не повинно.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]