Джеральдіна Кобб

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеральдіна Кобб
JerrieCobb MercuryCapsule.jpg
Народилася 5 березня 1931(1931-03-05)
Норман, Оклахома, США
Померла 18 березня 2019(2019-03-18)[1] (88 років)
Флорида, США[2]
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Діяльність льотчиця
Alma mater University of Science and Arts of Oklahoma[d]
Нагороди

Джеральдіна (Джеррі) Кобб (англ.  Geraldyne M 'Jerrie' Cobb, народилася 5 березня 1931 року у місті Норман, Оклахома) — американська льотчиця, володарка величезної кількості рекордів швидкості, висоти і дальності польотів. Одна з організаторів у 1961 році неофіційного феміністського проекту Меркурій 13, який не мав відношення до НАСА і об'єднав жінок-пілотів, які мали бажання здійснити космічний політ і стати астронавтами. Жодна з учасниць групи Меркурій 13 в космосі не побувала.

Передісторія[ред. | ред. код]

Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фотография Джеральдина Кобб.
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фотография Джеральдина Кобб.
Nuvola apps kview.svg Зовнішні зображення
Searchtool.svg Фотография Джеральдина Кобб.

Народилася 5 березня 1931 року в місті Норман, Оклахома в родині підполковникаа Вільяма Кобба і Гелени Батлер Стоун Кобб.[3] Ще у ранньому віці під впливом батька-пілота захопилась авіацією. Кобб навчилась керувати літаком у віці дванадцяти років на біплані фірми «Вако» свого батька з відкритою кабіною.[4] У 16 років вона літала навколо Великих рівнин на Piper J-3 Cub, розкидаючи листівки над маленькими містами, з рекламою мандрівних цирків. У віці 17 років Кобб отримала ліцензію приватного пілота. Рік по тому вона отримала ліцензію на комерційні польоти.[5]

У 19 років Кобб була інструктором з навчання пілотуванню. У 21 рік вона транспортувала військових по всьому світу і пілотувала чотиримоторні бомбардувальники.[6]

З огляду на повернення багатьох кваліфікованих чоловіків-пілотів після Другої світової війни, їй довелося займатись менш кваліфікованою діяльністю, зокрема патрулюванням трубопроводів та розпиленням добрив. А все-таки вона й далі підвищувала свою кваліфікацію як пілот багатомоторних літаків, пілот-інструктор та наземний інструктор.

Кобб встановлювала рекорди зі швидкості, відстані й абсолютної висоти, поки він ще у віці 20 років. Вона стала першою жінкою, яка літала на Паризькому авіашоу в Ле-Бурже, найбільшій авіаційній експозиції в світі. Після чого вона отримала звання «Пілота року» і була нагороджена Золотою медаллю «Амелія Ерхарт». Журнал Life назвав її однією з дев'яти жінок, що увійшли до списку «100 найвидатніших молодих людей у Сполучених Штатах».[6][7]

Щоб зібрати гроші на купівлю літака Другої світової війни Fairchild PT-23, Кобб грала у жіночий софтбол у напівпрофесійній команді Oklahoma City Queens.[8]

До 1959 року вона була пілотом і менеджером компанії Aero Design and Engineering Company, що сконструювала літак Aero Commander, на якому Кобб встановила свої рекорди. До 1960 року вона мала 7000 годин нальотів і встановила три світові авіаційні рекорди: світовий рекорд 1959 року з безперервного польоту на далекі відстані, світовий рекорд 1959 року швидкості для легкомоторних літаків та світовий рекорд 1960 року з набору висоти для легкомоторних літаків, що дорівнював 37010 футів.[9]

Була членом об'єднання жінок-пілотів «Дев'яносто дев'ять». Вона — одна із групи жінок, які пішли в Клініку Лавлеса у Нью-Мексико у 1961 році і пройшли такі самі медичні і психологічні тести, що і чоловіки-астронавти з Першої сімки (Меркурій 7).[10]

У травні 1961 року адміністратор НАСА Джеймс Вебб призначив Кобб консультантом космічної програми NASA.[11]

Набір кандидаток[ред. | ред. код]

Джеррі Кобб в Аеродинамічній трубі.

Незалежний дослідник Вільям Рендолф Лавлес (другий) допомагав скласти тести для астронавтів-чоловіків NASA. Йому стало цікаво, а як жінки пройдуть ці випробування. У 1960 році Лавлес запропонував Джеррі Кобб набрати групу кандидаток в астронавти і пройти ті ж самі суворі випробування. Цю групу з 20 відібраних льотчиць Джеррі Кобб назвала «Флетс» (Fellow Lady Astronaut Trainees — «FLATs»).

На початку 1961 року всі пілоти-жінки пройшли ті ж самі фізичні тести, які пройшли астронавти з проекту Меркурій. Тринадцять жінок з групи «Флетс» пройшли тести «Фаза-1», вони і склали групу Меркурій 13.

Кількох жінок відібрали для додаткових тестів. Джеррі Кобб, Рея Херрл і Фанк Воллі переїхали в Оклахома-Сіті, для проходження 2-ї фази тестів. Вони складалися з випробування у сурдокамері і психологічних тестів. Кобб була єдиною з жінок, що пройшла Фазу-3 (аеромедичний тест з використанням військової техніки і реактивного літака), інші жінки повинні були прибути у Військово-морську школу авіаційної медицини у Пенсаколі, Флорида, щоб пройти такі самі тести. Проте було оголошено про скасування випробувань.[12]

NASA наполягала на своїй думці, що астронавтами повинні бути кваліфіковані льотчики-випробувачі (чоловіки). Одна з цих тринадцяти жінок-пілотів була дружиною американського сенатора, і були влаштовані слухання в Конгресі США.

Джеррі Кобб негайно вилетіла до Вашингтона, щоб спробувати відновити програму тестування. Вона і Джейн Харт написали листа президенту Джону Ф. Кеннеді і відвідали віце-президента Ліндона Б. Джонсона. 17 і 18 липня 1962 року, представник сенату Віктор Анфузо ініціював публічні слухання спеціальної підкомісії Комітету палати з питань науки і астронавтики.

Представник NASA Джордж Лоу і астронавти Джон Гленн і Скотт Карпентер заявили, що у NASA немає критеріїв для відбору жінок-астронавтів. Вони повідомили, що NASA вимагало, щоб усі астронавти були випускниками військових реактивних випробувальних програм і мали дипломи інженера, Хоча деякі члени Підкомісії співчували жіночим аргументам, слухання так і закінчилися нічим. Незважаючи на розголос, NASA не включило жінок у свою офіційну програму навчання.

Розчарування[ред. | ред. код]

Припинення робіт в рамках проекту Меркурій 13 і крах надій на співпрацю з NASA завдав Джеррі Кобб сильний емоційний удар. Політ у космос став для неї заповітною мрією. У 1962 році вона залишила роботу тест-пілота на авіазаводі в місті Оклахома-Сіті й вирушила з місіонерською місією в джунглі Амазонки. На невеликому літаку вона розвозила спорядження, продукти харчування і медикаменти для груп дослідників, допомагала індіанським племенам, що живуть на межі вимирання. Її робота була високо оцінена світовою спільнотою. Кобб була відзначений урядами Бразилії, Колумбії, Еквадору, Франції та Перу.[13][14] У 1981 році вона була номінована на Нобелівську премію миру за гуманітарну роботу.[15]

У США повернулася тільки у 1996 році. У 1999 році Національна організація жінок провела невдалу кампанію, щоб відправити Джеррі в космос для дослідження наслідків старіння, аналогічно до Джона Гленна.[15]

Вона отримала численні відзнаки в галузі авіації, в тому числі « Гармон Трофі» і премію «Золоті крила» Міжнародного Авіаційного Авіації.[13]

Нагороди[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. https://arstechnica.com/science/2019/04/jerrie-cobb-an-aviation-pioneer-and-advocate-for-women-in-space-has-died/
  2. https://web.archive.org/web/20190418140103/https://arstechnica.com/science/2019/04/jerrie-cobb-an-aviation-pioneer-and-advocate-for-women-in-space-has-died/
  3. Харгрейв, Університет Монаш піонерів, Австралія Доступ 12 березня 2010 року
  4. Джеррі Кобб «Джеррі Кобб, соло-пілот» (автобіографія)
  5. Харгрейв, Університет Монаш піонерів, Австралія Доступ 12 березня 2010 року
  6. а б Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року
  7. Джон Шеплер «Астронавт Джеррі Кобб, Меркурій 13 Перші астронавти жінок у НАСА» johnshepler.com Доступ 12 березня 2010
  8. Харгрейв, Університет Монаш піонерів, Австралія Доступ 12 березня 2010 року
  9. Жінки Kelli Gant в авіації [Дев'яносто дев'ять] Inc. Доступно 12 березня 2010 року
  10. Cobb
  11. Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року
  12. Jerrie Cobb Poses beside Mercury Capsule. Архів оригіналу за December 24, 2011. Процитовано August 15, 2017. 
  13. а б Інтернет енциклопедія науки, авіаційні піонери 12 березня 2010 року
  14. «UW Oshkosh Меркурій 13 біографія»[недоступне посилання з липень 2019] Університет Вісконсіна — Ошкош
  15. а б Харгрейв, Університет Монаш піонерів, Австралія Доступ 12 березня 2010 року
  16. Джеррі Кобб (Jerrie Cobb) jerrie_cobb_facts.html Джеррі Кобб, факти (автобіографія)
  17. Альбін Кребс (21 вересня 1973 р.) 5 Top Pilots Cited, New York Times, доступний 13 березня 2010 року
  18. Джеррі Кобб Факси Джеррі Кобб Фонд
  19. Університет Вісконсіна-Ошкош - Кобб отримав доступ 12 березня 2010 року

Посилання[ред. | ред. код]