Джераш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джераш
араб. مدينة جرش‎
Овальний форум
Овальний форум
Основні дані
32°17′00″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 32.28333° пн. ш. 35.90000° сх. д. / 32.28333; 35.90000Координати: 32°17′00″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 32.28333° пн. ш. 35.90000° сх. д. / 32.28333; 35.90000
Країна Йорданія Йорданія
Регіон мухафаза Джераш
Засновано бл. 2000 років до н. е.
Населення 31 652 осіб
Площа міста 410 км²
Часовий пояс UTC+2
Висота НРМ 527 м
Міста-побратими Орештіє
Міська влада
Веб-сторінка jerash.gov.jo
Джераш is located in Йорданія
Джераш
Джераш

CMNS: Джераш на Вікісховищі

Джераш (араб. مدينة جرش‎‎, стародавні назви — Гераса (грец. Γέρασα), Гарашу (івр. גַ'רַש‎)) — місто на півночі Йорданії. Розташоване приблизно за 48 км на північ від Аммана, на висоті 527 м над рівнем моря.[1].

Історія[ред.ред. код]

Вважається, що перші поселення на місці сучасного Джераша виникли ще в епоху неоліту, тобто в той період, коли культура населяли цей регіон людей змінилася від привласнюючого (збирачі, мисливці) до виробничого (скотарство, землеробство) типу господарства. А якщо врахувати, що на Близькому Сході період неоліту почався приблизно 9500 років до н. е., то можна уявити, скільки історії зберігає древній Джераш. Людей приваблювала благодатна природа, родючий ґрунт і зелені пагорби цього краю, що дозволяли їм знайти тут їжу і сховатися від пекучого сонця.

У 63 році до н. е. Джераш був завойований римськими військами і включений до так званого Декаполіса (Десятимістя), який представляв собою групу з десяти античних міст на сході від Йорданської долини. Міста Декаполіса перебували на самоврядуванні, мали певну ступінь автономії і були центрами грецької та римської культури серед навколишніх набатейських, арамейських та юдейських поселень. Епоха римського правління вважається золотим століттям Джераша, який носив тоді назву Гераса (Гарашу). За цей час маленьке містечко перетворилося у вражаюче своїми масштабами римське поселення, споруджене з дотриманням всіх правил і законів містобудування тих років. Більш того, коли в 129 році римський імператор Адріан вирішив відвідати Джераш, до його приїзду була зведена Тріумфальна арка. Ця грандіозна споруда була встановлена майже за півкілометра від південних міських воріт, з тим розрахунком, що місто буде розвиватися саме в цей бік. Однак цьому не судилося збутися і тому арка досі стоїть трохи осторонь від стародавнього Джераша.

Пізніше в 4-5 століттях місто потрапляє під володіння Візантійської імперії і стає значущим центром християнства. На той час тут налічувалося вже близько 15 церков, що розташувалися як в старовинних будівлях, так і в нових, спеціально побудованих.

Останніми правителями Джераша, після битви в 636 році, стали араби — предки великої династії халіфів Омейядів. Але як випливає з літописних джерел, на плавне і розмірене життя городян ніхто з правителів сильного тиску не чинив. Трагічним фіналом Джераша стало сильний землетрус 749 року, яке зруйнував місто і змусив виживших жителів покинути його назавжди. Через пару століть, за часів хрестових походів, місто опинилося вдруге поховане під потужними селевими потоками, викликаними тривалими зливами. Але саме це врятувало місто від розорення і під товщею землі та піску зберегло його до наших днів майже повністю.

Місто знову почало відбудовуватися лише в кінці 19 століття, коли тут вирішили оселитися черкеси, що втекли з Кавказу. Своє поселення вони заснували на місці східної частини Джераша, і ця половина міста виявилася недоступна для початих в 1925 році археологічних розкопок. Тому туристи мають можливість ознайомитися тільки з половиною розкопаного давнього Джераша, і їм залишається лише гадати які ще таємниці можуть бути приховані в надрах сучасного Джераша.

В Джераші існує побудована черкесами мечеть, стара будівля школи, діють торгові ряди, що належать нащадкам тих переселенців. Саме черкеси принесли традицію установки в будинках Джераша печей з димоходами.

Пам'ятки Джераша[ред.ред. код]

Іподром (довжина 244 м, ширина 52 м) був побудований в період розквіту міста, в середині 2 — початку 3 століття нашої ери. Під час спортивних змагань і гонок на колісницях тут могли розміститися близько 15 тисяч чоловік. Комплекс будівель іподрому включає десять воріт («карсерес»). Поруч знаходиться арка Адріана, побудована на честь відвідин імператором Адріаном Джераша в 129 році. На іподромі Джераша влаштовуються платні вистави «Римське військове мистецтво і гонки на колісницях»: 45 легіонерів, які демонструють бойову підготовку; 10 гладіаторів, що б'ються «на смерть» тощо.

Овальний форум (90 х 80 метрів), оточений широким тротуаром і колонадою іонічного ордера, була побудована в 1 столітті. У центрі площі знаходяться два вівтаря. У 7 столітті тут заклали фонтан, який зараз представляє собою колону, на якій під час Джерашського фестивалю запалюють вогонь.

Вулиця колонад або Кардо Максимус, що простягнулася на 800 метрів, була головною архітектурною віссю міста. Вулиця відмінно збереглася до наших днів, на каменях досі видно сліди колісниць. Вгору по вулиці знаходяться монументальні ворота римського храму Діоніса, побудованого в другому столітті. У 4 столітті храм був перебудований в візантійську церкву, і сьогодні його умовно називають Кафедральним собором. Поруч знаходиться храм Діви Марії.

Німфей — добре збережений декоративний фонтан (191 рік), присвячений німфам. Північний амфітеатр, споруджений у 165 році, використовувався для вистав, засідань міської ради та інших заходів. Південний амфітеатр був побудований за часів правління імператора Доміціана (90-92 роки). Перший рівень його сцени був відреставрований і сьогодні використовується для вистав. Завдяки дивовижній акустиці, звук з центру орхестри (сцени) чути на найдальших рядах.

Храм Артеміди — Артеміда, дочка Зевса і сестра Аполлона була богинею-покровителькою Гераси (стародавньої Джераша). Храм був побудований в 150 році на пагорбі і мав 12 колон, які, створювали враження, що храм ширяє в повітрі. 11 з цих колон збереглися до наших днів. Внутрішній зал був викладений мармуровою плиткою і вміщував вівтар, де можливо була статуя богині.

Від візантійської епохи залишилися 18 церков, більшість з яких — з мозаїчною підлогою. Збереглися і великі ділянки міської стіни з чотирма воротами.

Джерашський археологічний музей[ред.ред. код]

У музейній експозиції представлені знахідки, зроблені в Джераші та околицях. Колекція відображає всі археологічні епохи регіону — від неоліту до мамлюкського часу: кераміка, скло, вироби з металу, монети, а також дорогоцінні камені, фігурки і статуетки, кам'яні та мармурові вівтарі, мозаїка. В саду: мармурові статуї і кам'яні саркофаги.

Фестивалі[ред.ред. код]

Щорічного наприкінці липня - початку серпня в Джераші проводиться фестиваль, де виступають місцеві і зарубіжні групи і популярні виконавці, проходять балетні, театральні та оперні вистави, ярмарки ремесел. І все це - на тлі яскраво освітлених руїн стародавнього міста.

Транспорт[ред.ред. код]

Через Джераш проходить сучасна автострада, яка пов'язує Амман з північною межею королівства і веде далі до Сирії. Від Аммана до Джераша можна дістатися всього за 40 хвилин на власному авто.

Відомі мешканці[ред.ред. код]

У Джераші народився прем'єр-міністр Йорданії Мудар Бадран.

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Jarash, Jordan Page (en). Fallingrain Global Gazetteer. Процитовано 2014-01-15. 

Посилання[ред.ред. код]

Wikivoyage-Logo-v3-icon.svg Джераш на Вікімандри


Йорданія Це незавершена стаття з географії Йорданії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.