Джераш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джераш
араб. مدينة جرش‎

Овальний форум
Овальний форум
Основні дані
32°17′00″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 32.28333° пн. ш. 35.90000° сх. д. / 32.28333; 35.90000Координати: 32°17′00″ пн. ш. 35°54′00″ сх. д. / 32.28333° пн. ш. 35.90000° сх. д. / 32.28333; 35.90000
Країна Йорданія Йорданія
Регіон мухафаза Джераш
Столиця для Муніципалітет Джараш[d] (мухафаза Йорданії)
Засновано бл. 2000 років до н. е.
Площа 410 км²
Населення 31 652 осіб
Висота НРМ 527  м
Міста-побратими Орештіє
Часовий пояс UTC+2
GeoNames 248875
Міська влада
Веб-сторінка jerash.gov.jo
Мапа
Джераш. Карта розташування: Йорданія
Джераш
Джераш
Джераш (Йорданія)


CMNS: Джераш на Вікісховищі

Джераш (араб. مدينة جرش‎‎, стародавні назви — Гераса (грец. Γέρασα), Гарашу (івр. גַ'רַש‎)) — місто на півночі Йорданії. Розташоване приблизно за 48 км на північ від Аммана, на висоті 527 м над рівнем моря.[1].

Історія[ред. | ред. код]

Вважається, що перші поселення на місці сучасного Джераша виникли ще в епоху неоліту, тобто в період переходу від привласнюючого (збирачі, мисливці) до виробничого (скотарство, землеробство) типу господарства. При цьому варто відзначити, що на Близькому Сході період неоліту почався приблизно 9500 років до н. е. Людей в район Джерашу приваблювала благодатна природа та родючий ґрунт, які допомагали забезпечити себе їжею та надавали прихисток від пекучого сонця.

У 63 році до н. е. Джераш опинився під владою Риму та був включений до так званого Декаполіса (Десятимістя), котре становило собою групу з десяти античних міст на сході від Йорданської долини. Міста Декаполіса перебували на самоврядуванні, мали певну ступінь автономії і були центрами грецької та римської культури серед навколишніх набатейських, арамейських та юдейських поселень. Епоха римського правління вважається золотим століттям Джераша, який носив тоді назву Гераса (Гарашу). Саме тоді маленьке містечко перетворилося у вражаюче своїми масштабами римське поселення, споруджене з дотриманням всіх правил і законів містобудування тих років. Більше того, у 129 році під час підготовки до приїзду римського імператора Адріана звели Тріумфальну арку, котру встановлена майже за півкілометра від південних міських воріт з розрахунку на подальший розвиток Гераси у цьому напрямку. Однак збутися цьому не судилося, так що арка наразі стоїть трохи осторонь від основного комплексу міських будівель.

В подальшому місто потрапляє до складу Візантійської імперії і стає значущим центром християнства. На той час тут налічувалося близько 15 церков, що розташувалися як в старовинних будівлях, так і у спеціально побудованих нових.

Після 636 року останніми правителями Джераша стали араби, котрими з 650-х років та до середини наступного століття правили халіфи з династіїОмейядів. У цей період, як випливає з наявних джерел, життя городян не зазнало сильного тиску з боку нової влади, проте сильний землетрус 749 року став трагічним фіналом для міского поселення. Джераш зазнав масштабних руйнувань, а вцілілі мешканці переважно полишили його.

За пару століть в епоху хрестових походів місто виявилось похованим під викликаними тривалими зливами селевими потоками. Втім, саме це врятувало його залишки від розорення та збепегло їх під товщею землі та піску до наших днів.

Початок відбудови Джерашу припав на кінець 19 століття, коли тут оселились втікачі з Кавказучеркеси, котрі заснували своє поселення на місці східної частини колишнього міста. Як наслідок, ця половина Гераси виявилася недоступна для початих у 1925 році археологічних розкопок.

В Джераші існують побудовані черкесами мечеть та стара будівля школи, а також діють торгові ряди, що належать нащадкам тих переселенців. Саме черкеси принесли традицію установки в будинках Джераша печей з димоходами.

Пам'ятки Джераша[ред. | ред. код]

Іподром (довжина 244 м, ширина 52 м) побудовали в період розквіту міста, в середині 2 — початку 3 століття нашої ери. Під час спортивних змагань і гонок на колісницях тут могли розміститися близько 15 тисяч чоловік. Комплекс іподрому включає десять воріт («карсерес»). Наразі на цій арені влаштовуються платні вистави «Римське військове мистецтво і гонки на колісницях»: 45 легіонерів, які демонструють бойову підготовку; 10 гладіаторів, що б'ються «на смерть», тощо. Зазначена вище арка Адріана знаходиться поруч з іподромом.

Форум із розмірами 90х80 метрів побудували в 1 столітті. Він оточений широким тротуаром і колонадою іонічного ордера, а в центрі площі знаходяться два вівтаря. У 7 столітті тут заклали фонтан, який наразі представляє собою колону, де під час Джерашського фестивалю запалюють вогонь.

Вулиця колонад або Кардо Максимус, що простягнулася на 800 метрів, була головною архітектурною віссю міста. Вона відмінно збереглася до наших днів, а на її каменях досі видно сліди колісниць. Вгору по вулиці знаходяться монументальні ворота побудованого у 2 столітті римського храму Діоніса, який в 4 столітті перебудували у візантійську церкву (сьогодні її умовно називають Кафедральним собором). Поруч знаходиться храм Діви Марії.

Ще однією відомою спорудою Джерашу є німфей — добре збережений декоративний фонтан (191 рік), присвячений німфам. Північний амфітеатр, споруджений у 165 році, використовувався для вистав, засідань міської ради та інших заходів. Південний амфітеатр був побудований за часів правління імператора Доміціана (90-92 роки). Перший рівень його сцени був відреставрований і сьогодні використовується для вистав. Завдяки дивовижній акустиці, звук з центру орхестри (сцени) чути на найдальших рядах.

Храм Артеміди — Артеміда, дочка Зевса і сестра Аполлона була богинею-покровителькою Гераси (стародавньої Джераша). Храм був побудований в 150 році на пагорбі і мав 12 колон, які, створювали враження, що храм ширяє в повітрі. 11 з цих колон збереглися до наших днів. Внутрішній зал був викладений мармуровою плиткою і вміщував вівтар, де можливо була статуя богині.

Від візантійської епохи залишилися 18 церков, більшість з яких — з мозаїчною підлогою. Збереглися і великі ділянки міської стіни з чотирма воротами.

Джерашський археологічний музей[ред. | ред. код]

У музейній експозиції представлені знахідки, зроблені в Джераші та околицях. Колекція відображає всі археологічні епохи регіону — від неоліту до мамлюкського часу: кераміка, скло, вироби з металу, монети, а також дорогоцінні камені, фігурки і статуетки, кам'яні та мармурові вівтарі, мозаїка. В саду: мармурові статуї і кам'яні саркофаги.

Фестивалі[ред. | ред. код]

Щорічного наприкінці липня - початку серпня в Джераші проводиться фестиваль, де виступають місцеві і зарубіжні групи і популярні виконавці, проходять балетні, театральні та оперні вистави, ярмарки ремесел. І все це - на тлі яскраво освітлених руїн стародавнього міста.

Транспорт[ред. | ред. код]

Через Джераш проходить сучасна автострада, яка пов'язує Амман з північною межею королівства і веде далі до Сирії. Від Аммана до Джераша можна дістатися всього за 40 хвилин на власному авто.

Відомі мешканці[ред. | ред. код]

У Джераші народився прем'єр-міністр Йорданії Мудар Бадран.

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Jarash, Jordan Page (en). Fallingrain Global Gazetteer. Процитовано 2014-01-15. 

Посилання[ред. | ред. код]

Wikivoyage-Logo-v3-icon.svg Джераш у Вікімандрах