Джерела фінансового права

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Джерела фінансового права — це правові акти органів законодавчої, виконавчої влади i місцевого самоврядування, в яких містяться норми фінансового права. Джерело фінансового права повинне встановлювати певні правила поведінки, які унеможливлюють його індивідуалізацію стосовно окремого суб'єкта, воно повинно бути видано компетентним органом, мати чітку відповідність матеріальної та процесуальної сторони функціонування фінансового механізму.

На відміну від інших галузей права, будь-якого джерела у вигляді кодексу або іншого акта фінансове право не має. Однак, існує кодифікований акт з бюджетного права — Бюджетний кодекс України та податкового права — Податковий кодекс України. Головним джерелом фінансового права є Конституція України, у якій закріплено основи правової організації фінансової діяльності держави, її суб'єктивний склад у цілому і за окремими її напрямами.

Класифікація джерел фінансового права[ред. | ред. код]

За територіальною ознакою:

  1. загальнодержавні (нормативні акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади тощо)
  2. місцеві нормативні акти (наприклад, фінансово-правові акти органів місцевого самоврядування).

За характером правових норм:

  1. нормативні (акти, що містять правові норми загального характеру, прийняті компетентними органами у встановленому порядку)
  2. ненормативні акти (такі, що не містять норм загального характеру).

За властивостями правового регулювання та характеру встановлення джерела фінансового права виділяють:

  1. нормативні правові акти, які є основними, а в більшості випадків і єдиними джерелами фінансового права. В окремих випадках усі інші джерела розглядаються як похідні від нормативного акта;
  2. звичай, санкціонований компетентними органами у встановленому порядку. У фінансовому праві найчастіше йдеться про звичай як джерело права, стосовно якого є відсилання у законі;
  3. прецедент, специфіка якого полягає в тому, що правозастосовний орган фактично виступає як нормотворча структура. Значного поширення як джерело фінансового права набув у державах англосаксонської правової системи;
  4. міжнародні договори, які набувають важливого значення при врегулюванні подвійного оподаткування.

Посилання[ред. | ред. код]

Див.також[ред. | ред. код]