Джерімая Горрокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джерімая Горрокс
JeremiahHorrocks.jpg
Народився 1618[1] або 1617[2]
Ліверпуль, Ланкашир, Англія
Помер 3 січня 1641(1641-01-03)[1]
Ліверпуль, Ланкашир, Англія
Громадянство
(підданство)
Flag of the United Kingdom.svg Сполучене Королівство
Діяльність астроном, математик
Alma mater Еммануель-коледж[d]

Джерімая Горрокс (англ. Jeremiah Horrocks, лат. Jeremiah Horrox; 1618(1618) — 3 січня 1641) — англійський астроном.

Біографія[ред. | ред. код]

У 1632—1635 навчався в коледжі Еммануеля в Кембриджі. Потім працював домашнім учителем у Токстет-Парку і в Гулі, невеликих селах поблизу Ліверпуля. Самостійно познайомився з основними астрономічними працями давнини і свого часу.

За своє недовге життя Горрокс звертався до багатьох проблем астрономії. Він був невтомним і старанним спостерігачем, який прагнув до найбільшої точності результатів. Виходячи з уявлення Йоганна Кеплера про сили, що визначають рух планет навколо Сонця, розвинув власну динамічну модель Сонячної системи, згідно з якою планети завжди притягуються до Сонця і (всупереч поглядам Кеплера) ніколи не відштовхуються ним. Горрокс вважав також, що планети відчувають тяжіння одна до одної і чинять притягальний вплив на Сонце і лише завдяки своїй великій масі воно залишається нерухомим. Горрокс переглянув таблиці планетних рухів, у тому числі «Рудольфові таблиці» Кеплера, виправив у них помилки, поліпшив точність; заново визначив елементи орбіт планет. Передбачив проходження Венери по диску Сонця у грудні 1639, переобчислив момент проходження і був першим астрономом, котрий спостерігав це явище. При цьому він досить точно визначив видимий діаметр планети (1'16"±4") і елементи її орбіти, а також значення паралаксу Сонця (14"), яке протягом тривалого часу залишалося найкращим. Одним із найважливіших досягнень Горрокса були поліпшення, внесені в теорію руху Місяця. Як і Кеплер, він виходив з припущення про еліптичність місячної орбіти і про вплив Сонця, яке викликає нерівності у русі Місяця. Після спостережень Місяця у різних фазах він зміг поліпшити константи в кількох місячних нерівностях і пояснити одну з нерівностей у довготі (так звану евекцію) за допомогою виявленого ним руху лінії апсид місячної орбіти і змінності ексцентриситету.

Дослідження Горрокса не були опубліковані за його життя. Лише в 1672—1673 Лондонське королівське товариство видало його праці. У 1662 Ян Гевелій опублікував його трактат про проходження Венери перед диском Сонця. Місячна теорія Горрокса була використана Джоном Флемстидом для складання таблиць руху Місяця. Подальші покращення в неї вніс Ісаак Ньютон. Нею користувалися для складання таблиць руху Місяця аж до середини XVIII століття.

Астероїд 3078 Горрокс названий на його честь.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Архів історії математики Мактьютор
  2. Berry A. A Short History of AstronomyJohn Murray, 1898.

Джерела[ред. | ред. код]