Джеффрі Лінн

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джеффрі Лінн
Jeffrey Lynn
Джеффрі Лінн у трейлері до фільму «Чотири доньки» (1938)
Джеффрі Лінн у трейлері до фільму «Чотири доньки» (1938)
Ім'я при народженні Рагнар Годфрі Лінд
Ragnar Godfrey Lind
Народився 16 лютого 1909(1909-02-16)
Обурн, Массачусетс, США
Помер 24 листопада 1995(1995-11-24) (86 років)
Бурбанк, Каліфорнія, США
Поховання
Громадянство Flag of the United States.svg США
Діяльність актор, сценарист
Роки діяльності 19381984
Дружина Робін Чендлер
Патриція Лінн
Хелен Лінн
Діти Летиція, Джеффрі
IMDb nm0528705
Нагороди та премії
Бронзова Зірка (США)

Джеффрі Лінн
Jeffrey Lynn
у Вікісховищі?

Джеффрі Лінн (англ. Jeffrey Lynn; *16 лютого 1909 — †24 листопада 1995) — американський актор та сценарист.

Біографія[ред. | ред. код]

Джеффрі Лінн народився 16 лютого 1909 в Массачусетсі у родині зварника Джона Лінда. По закінченні en:Bates College (Мен), викладав драму та англійську мову у вищих навчальних закладах.

У на початку 1938 року він з'явився в Голлівуді і знявся у короткометражці «Out Where the Stars Begin». Значний успіх його чекав після виходу фільму «Чотири доньки» із сестрами Лейн. Лінн грав молодого композитора, який сподобався відразу чотирьом сестрам. Врешті-решт у кінці фільму він залишається із Енн, героїнею Прісцилли Лейн. Фільм дуже сподобався глядачеві. Було знято дві частини продовження цієї історії і одна із дуже схожим сюжетом, але про іншу родину. А Прісцилла стала його партнеркою у восьми фільмах. Вперше вони з'явилися разом у комедії «Ковбой з Брукліну». Востаннє — у третій частині історії сестер Лемп, «Чотири матері».

Після «Чотирьох доньок» Лінн закріпив свій успіх роллю в мелодраматичній стрічці «Так, моя дорога донечко». Фільм про разом проведений вікенд неодруженою пари викликав неабиякий резонанс у суспільстві. Глядач потягнувся на фільм, заборонений у кількох штатах. «Так, моя дорога донечко» став касовим хітом.

У 1939 Лінн зіграв одну із другорядних ролей у класичному фільмі-нуар «Ревучі двадцяті, або Доля солдата в Америці».

Богарт, Кегні та Лінн (справа) у стрічці «Ревучі двадцяті» (1939)

Поруч з ним на знімальному майданчику працювали такі зірки як Хамфрі Богарт та Джеймс Кегні.

А 1940 він зустрівся на зйомках із самою Бетт Девіс. Разом вони знялися у стрічці «Все це і небеса на додачу».

Після комедії-фентезі Росса Ледермана «Тіло зникає» Лінн потрапив до війська і служив у військово-повітряних силах. Був нагороджений медаллю Бронзова Зірка.

Після війни спромігся повернутися до кіно. Першою повоєнною стрічкою Джеффрі стала музична комедія «Заради кохання до Мері», де він грав одного із залицяльників Діни Дурбін. Особливо ж успішною виявилася його роль у детективній мелодрамі «Лист до трьох дружин». Фільм отримав премію «Оскар» у двох номінаціях. Але на цьому висхідна кар'єри Лінна припинилася. Він зіграв ще у кількох фільмах, його стали части кликати на телебачення, але значних ролей він більше не отримував. Починаючи з 1950-х Джеффрі почав працювати у сфері нерухомості, його інтерес до акторської гри відійшов на другий план.

Особисте життя[ред. | ред. код]

5 жовтня 1946 року Лінн одружився із Робін Чендлер. Вони провели медовий місяць на Бермудах, а після цього оселилися в Санта-Моніці, штат Каліфорнія. У шлюбі народилося двоє дітей — Летиція та Джеффрі-молодший. У 1958 році подружжя розлучилося. Через чотири роки Робін вийшла заміж за відомого дипломата Анжьє Біддл Дюка.[1] Летиція закінчила Smith College і вийшла заміж за литовця Домінікуса Валіунаса, президента великої фірми. Згодом вони розлучилися.

Джеффрі ж одружився з Патрицією Лінн, яка мала сімох дітей від попереднього шлюбу. Та 1974 року Лінн знов отримав розлучення.

Втретє він пов'язав свою долю із Хелен Лінн, з якою і провів час до самої смерті. Джеффрі Лінн помер 24 листопада 1995 року у Бурбанку у віці 86 років з природніх причин. Актора поховали на цвинтарі Forest Lawn у Південній Каліфорнії.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

  • Лінн офіційно змінив ім'я 1942 року.

Вибрана фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «The New York Times» [1]

Посилання[ред. | ред. код]