Джигда-хатун
| Джигда-хатун | |
|---|---|
| Померла | 1252 |
| Діяльність | політична діячка |
| У шлюбі з | Давид VII Улу |
Джигда-хатун (груз. ჯიგდა-ხათუნი; пом.. 1252) — цариця-консорт Грузії, перша дружина царя Давида VII Улу.
Походження та шлюб[ред. | ред. код]
Середньовічні грузинські хроніки не дають жодних відомостей про походження Джигди-хатун. Її ім'я свідчить про можливе монгольське походження. На думку сучасного історика Івана Джавахішвілі, Давид VII міг одружитися з нею приблизно в 1247 році з політичних причин, перебуваючи при дворі монгольського кагана Ґуюка, чекаючи визнання його царем Грузії і вирішення спору про престолонаслідування зі своїм тезкою — двоюрідним братом Давидом VI Нарином[1]. Інший сучасний вчений Кирило Туманов вважав Джигду-хатун сельджуцькою принцесою, дочкою султана Коньї[2]. У написі з церкви Абеліа на півдні Грузії вона згадується як Тамар-хатун, що вказує на те, що вона отримала нове, християнське ім'я в Грузії[3].
Регентство[ред. | ред. код]
Участь Джигди-хатун в управлінні Грузією було викликано від'їздом Давида до двору Батия, коли вона разом з придворним Джикуром залишилася в ролі регентів. Джикур, хоча й займав відносно незначну посаду церемоніймейстера (местумре), мав великий вплив при дворі завдяки своїй відданості Давиду VII. Він зіграв важливу роль у зниженні рівня розбоїв в країні. Таким чином, Джикур залишився охороняти царицю в Тбілісі. Він також відповідав за будівництво королівського палацу в Ісані і стягнення данини з «диких» горян Пхови[4][5].
Регентство Джигди-хатун було відкинуто знатним Торгвою з Панкісі, який спробував відокремитися від царства в Кахетії, області, ввіреної йому Давидом. Після повернення царя в Грузію домагання Торгви почали слабшати, і він повернувся до свого Панкіського володіння. Джикур виманив його звідти обіцянкою безпеки, але наказав вбити за намовою Джигди-хатун[6].
Питання спадкування престолу та смерть[ред. | ред. код]
Оскільки Джигда-хатун залишалася бездітною, що служило джерелом великого неспокою для грузинської знаті, Давид узяв собі в 1249 році тимчасову дружину, прекрасну аланську жінку Алтун, від якої він погодився відмовитися після народження спадкоємця. Їхній син, Георгій, з'явився на світ 1250 року, та був усиновлений Джигдою-хатун.
Союз Давида з Алтун був розірваний після народження другої дитини — дочки Тамари. Джигда-хатун померла в 1252 році і була похована у царському некрополі в Мцхеті[7][8]. Давид незабаром одружився втретє, на Гванці Кахаберідзе[7].
Генеалогія[ред. | ред. код]
 Генеалогічне древо (дерево предків і нащадків) |
|---|
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Javakhishvili, 1982, с. 55, 70.
- ↑ Toumanoff, 1976, с. 124.
- ↑ Silogava, Valeri. არსენ მანგლელი. ქართველი ისტორიული მოღვაწენი (груз.). National Center of Manuscripts. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 13 березня 2020.
- ↑ "Chronicle of A Hundred Years", с. 576.
- ↑ Howorth, 1888, с. 111.
- ↑ "Chronicle of A Hundred Years", с. 576–577.
- ↑ а б "Chronicle of A Hundred Years", с. 581.
- ↑ Howorth, 1888, с. 141.
Джерела[ред. | ред. код]
- Howorth, Henry H. (англ., рос.) History of the Mongols from the 9th to the 19th century. Part III (англ.). — London: Longmans, Green, And Co, 1888.
- Javakhishvili, Ivane (англ., рос.). ქართველი ერის ისტორია, ტომი III [Архівовано 5 серпня 2020 у Wayback Machine.] (груз.). — Tbilisi: Metsniereba, 1982.
- «ასწლოვანი მატიანე» // ქართლის ცხოვრება (груз.) / Metreveli, Roin (англ., рос.) — Tbilisi: Artanuji, 2008.
- Cyril Toumanoff. Manuel de Généalogie et de Chronologie pour l'histoire de la Caucasie chrétienne (Arménie, Géorgie, Albanie) (фр.). — Rome: Edizioni Aquila, 1976.
|
